Як захистити права позичальників мікрокредитів

Чому ринок мікрокредитів потребує змін

Закредитованість українців суттєво зросла за останні п'ять років. Понад 40% боржників мають декілька активних позик, що часто веде до боргової пастки. Як показує практика, більшість з них — без офіційного працевлаштування або постійного джерела доходу, тому зазвичай з таких ситуацій люди неспроможні вибратись самостійно і змушені брати новий мікрокредит, щоб погасити відсотки за попередній.

Щоб покращити ситуацію на ринку мікропозик, минулоріч в Україні набув чинності закон № 3498, що встановив максимальну відсоткову ставку за мікрокредитами. Згідно з документом, її показник не може перевищувати 1% на день (або 365% річних). Для порівняння, раніше ставка в мікрокредитних організаціях могла сягати 1500%-1800% річних.

Однак тенденція до зростання загальної заборгованості продовжилась. За інформацією компанії «Опендатабот», на січень 2024 року борг українців відзначався на рівні 12 млрд грн. І за останніми підрахунками, на кінець першого кварталу 2025-го — сягнув близько 24 млрд грн.

Така ситуація пояснюється тим, що вказане обмеження відсоткової ставки до 1% на день можна обійти, оскільки нормами закону не обмежено загальну вартість кредиту. Це дозволяє фінансовим установам нараховувати додаткові комісії (наприклад, за обслуговування кредиту, страхування, пролонгацію тощо), пеню і штрафи за несвоєчасне погашення боргу. У підсумку, це суттєво збільшує суму, яку має сплатити позичальник.

За підрахунками компанії «Опендатабот», цьогоріч фіксується зменшення середньої суми кредиту — до 5800 грн. Своєю чергою, у 2024-му середня мікропозика була на рівні 6200 грн. Через нарахування штрафів та пені зобов’язання в окремих випадках могли перевищувати 30 тис. грн.

У 2025 році мільйони громадян продовжують користуватися послугами мікрофінансових організацій (МФО). Як повідомляється, за перший квартал 2025-го українці уклали понад 2,17 млн договорів з метою мікрозайму, загальна сума яких сягає майже 13 млрд грн. Цей показник став на 8% більше, якщо порівнювати дані з аналогічним періодом минулого року.

Тож якщо не впровадити ефективний спосіб, що допоможе малозабезпеченим та фінансово вразливим людям уникати кредитної залежності, маємо всі передумови для продовження зростання закредитованості.

Захист позичальників у Великій Британії

Окремі країни вже вирішили проблему боргових пасток, взявши під пильний нагляд ринок мікрокредитування. Так, особливої уваги заслуговує приклад Великої Британії, де у 2009 році було впроваджено єдину у своєму роді соціальну програму Debt Relief Order (DRO, з англ. — Розпорядження про списання боргів). Вона стала альтернативою дорогій процедурі банкрутства. Одним із стимулів для реалізації DRO виявилась світова фінансова криза, внаслідок якої частка населення, що мала незначну заборгованість і відносно невелику кількістю активів, втратила джерела доходу.

Для того, щоб взяти участь у програмі DRO, фізособи подають відповідну заявку на участь. При цьому фінансовий статус людини повинен підпадати під встановлені державою критерії, на відповідність яким учасника оцінює спеціальний консультант. Зокрема, сума його боргу не може перевищувати 50 тис. фунтів стерлінгів (2,8 млн грн), вартість активів потенційного учасника має бути до 2 тис. фунтів стерлінгів (близько 100 тис. грн). Також до уваги беруть суму вільного щомісячного доходу після сплати побутових витрат (йдеться про оплату комунальних послуг, оренду тощо) — у людини має залишатись не більше ніж 75 фунтів (або 4 тис. грн), інакше отримати DRO вона не зможе.

Одним із ключових моментів політики регулювання фінансового сектору стало встановлення ліміту на загальну переплату за кредитом, обмеження денної процентної ставки і розміру штрафів за протермінування платежів. Тобто загальна сума переплати за кредитом не може перевищувати 100% від основної суми боргу, відсоткову ставку встановлено на рівні 0,8% на день, а штрафи за несвоєчасні внесення оплати обмежено до 15 фунтів стерлінгів (близько 840 грн).

Інша важлива особливість — учасники програми DRO можуть отримати своєрідний мораторій на стягнення заборгованості. Зазвичай період дії програми триває до 12 місяців. Упродовж цього часу кредиторам забороняється вимагати виплати за мікрозаймами, нараховувати відсотки та штрафи. Також заборонено подавати позови про стягнення боргу у судовому порядку. Якщо за обумовлений період фінансова ситуація у людини не змінюється, борги, включені в DRO, будуть анульовані.

За підрахунками порталу Statista, у 2023 році у програмі DRO взяло участь близько 30 тис. осіб, у 2024-му — понад 40 тис.

Також варто відзначити, наявність служби фінансового омбудсмена, яка відіграє важливу роль у захисті прав споживачів Великої Битанії. Це безкоштовний сервіс, створений задля неупередженого вирішення скарг між споживачами мікропозик та компаніями, що надають фінансові послуги. В його компетенціях встановлювати компенсації, видаляти негативну інформацію з кредитної історії фізосіб, відшкодувати завдану моральну шкоду позичальнику, якщо виявиться, що фінансова компанія допустила помилку чи порушила правила.

Що зробити в Україні

З огляду на те, що мільйони громадян продовжують користуватися послугами МФО, важливо реалізувати механізми, що захищатимуть права споживачів мікропозик, у тому числі й від фінансових пасток.

Для того, щоб мінімізувати ситуації кредитної залежності, перед видачею мікрокредиту потрібно оцінювати спроможність людини виконувати ті фінансові зобов'язання, які вона хоче на себе взяти. Зокрема, на законодавчому рівні запровадити обов'язкову перевірку кредитних історій. Наприклад, якщо у позичальника є протермінування за виплатами понад 30 днів і на обслуговуванні у нього вже декілька кредитів — обмежити видачу нових.

Водночас потрібно зобов’язати банки, МФО, ломбарди та кредитні спілки передавати дані до бюро кредитних історій.

В Україні інформація до бюро кредитних історій передається добровільно, відповідно до Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» (від 2005 року). Як результат, така модель не забезпечує повноту бази даних і дає змогу позичальникам приховувати частину своєї кредитної історії. Також це створює умови, за яких десятки кредитів, виданих одній особі, можуть не перетинатися в обліку різних кредиторів.

Крім того, важливо на законодавчому рівні встановити обмеження на додаткові нарахування за кредитами. Зарубіжний досвід, особливо приклад Великої Британії показує, що ефективно регулювати мікрокредитування можна через обмеження всієї суми переплати, що включає в себе не лише відсоткову ставку, а й комісію та штрафи.

Іншим важливим кроком для зміни ситуації є запровадження інструментів для досудового захисту. Зокрема, йдеться про розробку та впровадження на законодавчому рівні механізму «фінансового перепочинку», який за аналогією до британського DRO, забезпечить тимчасовий захист позичальника від кредиторів з можливістю списання чи реструктуризації його боргу.

Читайте також: Як власні кошти стають кредитними та чому «губляться» за повернений товар

Ключова особливість механізму, який сприяв би покращенню ситуації із закредитованістю — реалізація тимчасового мораторію на виплати по боргу фізичним особам з низьким доходом, відсутністю цінних активів та сукупний борг яких не перевищує певну межу (наприклад, 100 тис. грн).

Насамперед потрібні зміни на законодавчому рівні, розробка критеріїв для прийняття потенційних учасників у програму, організація механізму подання заявок, їх верифікації та ухвалення рішень.