Відгуки про Ощадбанк

13.10.2025 року через дане відділення подала всі необхідні документи на розблокування рахунку (заблокували рахунок через те, що я з власного рахунку ФОП в цьому ж банку переказувала собі свої ж кошти від підприємницької діяльності а витрачала їх). Сьогодні 10.12.2025 року — заявка досі не в роботі у фінансового моніторингу, кожен тиждень кажуть, що заявку відправили, а результату 0. При подачі документів менеджер на відділенні затвердила, що розблокування 3−5 днів. Яким чином 3−5 днів переросли в 2 місяці — не відомо. Пришвидшити — не можуть. Зорієнтувати по часу опрацювання заяви — не можуть.

Вирішив поповнити депозит в банку. В умовах депозиту передбачена така можливість, але коли натискаю кнопку поповнити — додаток без пояснення пише що операція недоступна.
Прийшов до відділення з грошима. Виявилося що у відділенні ніхто допомогти неможе, оскільки треба заздалегідь записатись на прийом до фахівця, а просто прийти в банк без попереднього запису — неможна. В інших банках все просто, прийшов і вирішуєш питання.
Прийняв рішення віднести свої кошти в інший банк.
Бажаю керівництву банку переосмислити процесси роботи з клієтами, бо сладається враження що банку клієнти не потрібні і заробляє банк з інших джерел (з оплати за перевірку балансу по рахунку).

Обовьязкова страховка при видачі митевої пенсійної карти.

Я думаю так бути не повинно.

Була жінка зі своєю бабусею.

На слова що горяча лінія ні чого не говорила.. кажуть що горяча лінія багато чого не знає!!!

Найбюрократичніший банк з усіх можливих!!! Я є клієнткою Ощадбанку близько 3-х років. На початку війни залишилась без роботи, і для Центру зайнятості потрібно було зробити картку саме в Ощад. Для замовлення, треба обов’язково приїжджати в відділення, а потім чекати близько 14 днів. Згодом, прокористувавшись якийсь час, вона в мене пролежала. Картку заблокували, я звернулась до відділення, повідомила що через деякий час мені на неї будуть надсилати виплати, і я стану активним користувачем, взяла реквізити. Нарешті, мені надійшли кошти, я звернулась до відділення, щоб перевипустити картку, та зняти кошти. Картку перевипустити, але дуже неохоче, коли я звернулась до каси, щоб зняти готівку, з’ясувалося, що в мене ліміт 1000грн на добу для зняття коштів, і я можу це зробити тільки в відділеннях 1−2 типу!!! Проїхавши до найближчого до мене такого 80 км, почекавши годину на вулиці, бо повітряна тривога, і ще півгодини у фахівця, де проводили ще додатково відео ідентифікацію!!! Після цього, мені повідомили, що мої документи відправляють на Київ, і це займе ще 2 робочих дні та мені передзвонять!!! Вже третій день чекаю, телефонувала на гарячу лінію, там ще 20 хвилин витраченого часу, і мені дали номери відділення, щоб дізнатися там. Але ж там тільки гудки, і ніхто не відповідає!!! Це просто ЖАХ та неповага до клієнтів. Чому в інших банках все просто і легко, а тут такі перепони?

Найгірший банк з яким ми тільки звʼязувались. Ніколи не ставайте клієнтами Ощад, а якщо стали, краще знімайте всі гроші та біжіть до іншого банку. Оформили дружині євро картку, ми зараз за кордоном та забули її в Україні. Дружина дзвонила в службу підтримки, щоб отримати доступ до додатку, адже звичайно реєстрації через дію тут немає, а судячи з допотопності цього банку, вона зʼявиться через років 50.

Вони порекомендували заблокувати картку, сказали розблокування займе 30 секунд, ми погодились, адже не знали де саме вона знаходиться, а родичі у нас в квартирі її не знайшли. Потім просто почалось якесь своє опитування від служби підтримки, яке треба тільки їм. Було відчуття, що служба підтримки це ми, а вони подзвонили віришити якісь свої питання.

Потім ми все-таки знайшли карту і вирішили залогінитись в додаток, щоб розблокувати її. Залогінитись не змогли, бо заблокована, подзвонили знову в службу підтримки, щоб розблокувати. Вони почали просити зробити голосовий сліпок, який вже був зроблений в попередньому дзвінку, потім звичайно ж хвилин 10 пропонували яку свою фігню, а потім нарешті ми дойшли до того, що нам треба розблокувати карту. Але виявилось через те, що були спроби (від нас же самих) увійти в додаток використовуючи нашу ж карту, тепер навіть за голосовою індентифікацією не можливо, треба перевипускати карту. Проте ми не можемо це зробити, бо за кордоном.

Дякую цьому «найкращому» банку за такий неперевершений рівень безпеки. Тут кошти захищені так, що навіть власник карти не може отримати до них доступ!

Прийшла я на відділення в м.Київ, з питанням що заблокували картку.
Менеджер на місці довго мурижила мене не могла сформулювати що вона хоче — то вона пропонує продукти банку, то пройти якусь голосову верифікацію (при тому, що я знаходжусь на відділенні), одним словом не кваліфікований персонал — від слова взагалі.
Оскільки оператор на місці не розуміє навіщо вона там і що їй потрібно робити пішла я до керівника відділення.
Керівник уважно вислухав і каже що карту скоріш за все не розблокують бо це нові правила такі в них мурижити клієнтів (хоча документи я всі надала), далі керівник каже якщо зочете я можу по сприяти в швидкому вирішенні питання але ж ви розімієте …
Я подумала що підку куплю йому шоколадку чи якийсь снікерс (а я дівчина 27 років слідкую за собою), а він мені каже ви так гарно виглядаєте, тут я зрощуміла що щось неладне, далі пішли розмови як йому тяжко працювати тут та як він втомлюється і йому не вистачає домашнього затишку …(навіщо мені це, мені потрібно щоб розблокували мою карту і щоб я могла зняти кошти)
І в кінці він каже ну ти зрозуміла як пришвидшити вирішення твого питання? Я така ні.
Тут він мені каже що ось там у нас кухня є зараз підемо туди і ти зробиш мені приємно, а я тобі допоможу…
І тут я ошаріла…
Тобто щоб вирішити питання по блокуванню карти потрібно робити якийсь інтим керівнику відділення, жах,
НЕ БАНК, А ДНО, персонал нулі а керівник хотів розвести мене на інтим — ЖАХ
кошти заблоковані але таким шляхом вони мені не потрібні в мене є честь на відміну від цих …сів

Жахи, нікому не рекомендую даний державний банк. Витратив майже пів дня для поновлення заблокованого банком доступу до мобільного додатку та комунікацію з представниками банку. Нав’язування непотрібних послуг.

Невдоволений роботою працівників, робив проплату з погашення кредиту але кошти на рахунок не надійшли і погашення не відбулося, тепер з мене вимагають кошти, ще раз проплатити ту ж суму, а це 4000

Відділення де немає черг. Прийшла швидко зробила оплату, касир привітна та усміхнена

Заблокували особистий кабінет банку, техпідтримка причину не називає, кажуть звернутися до відділення, але рекламу надсилають далі в додаток. Особистий кабінет заблокували з коштами — близько 70−80 доларів. Гроші можуть і надалі надходити на карту, але з ними нічого не можна зробити.

Навіть не знаю, що могло стати для них причиною блокування мого особистого кабінету, та й ролі це не грає. Не очікував такого від цього банку, який може без будь-яких доказів просто блокувати й не пояснювати причину, вимагаючи пояснення доходів. Думаю, що навіть підтвердження доходу особливо нічим не допоможе, і вони не вирішать нічого — залишить блокування особистого кабінету. Чесно кажу, такого й очікував, тому давно перестав на ньому зберігати гроші, хоча кілька років тримав на ньому свої кошти, бо довіряв.

Не думаю, що це варте мого часу, щоб витрачати на будь-які докази. Найкращий варіант — і вам раджу — просто видалити особистий кабінет із коштами, бо в будь-якому разі вони списуватимуть гроші за свої послуги й тарифи. Краще заздалегідь закрити, щоб не влетіти в борги за їхніми тарифами.

Якщо надумаєте стати їхнім клієнтом, раджу спершу подивитися, як у них розвинена інфраструктура сервісів, техпідтримка та інше — це просто відстій. У них усе глючить і незручно, напхали ботів-автовідповідачів, люди на зарплаті навіть не можуть назвати причину блокування.

Коли ще вчився в коледжі, вони мені видалили карту, за яку щомісяця списували, здається, 100−200 грн. Багато років минуло, не дуже й пам’ятаю, але було неприємно отримувати стипендію й щоразу мінус гроші. Пришлось закрити цю карту й випустити нову без таких дорогих тарифів. Іноді з ними були проблеми при оплаті домашнього інтернету, останнім часом банк часто був недоступний і проводилися технічні роботи. Як не дивно, цей банк вам рекомендувати не можу — проблема не локальна, трапилась не тільки зі мною, у багатьох схожа, але вирішувати її вони не будуть, бо війна.

Я довго не наважувалася розповісти все це вголос. Здавалося, що варто лише згадати ті дні свого життя в Ощаді — і знову підніметься той самий клубок болю, виснаження й внутрішнього лому, що накопичувався в мені щодня, коли я переступала поріг роботи з відчуттям: мене тут не бачать, не чують і не цінують. Після всього пережитого я думала, що час зітре гостроту, але ні — воно просто в'ється всередині, мов дим від пожежі, яку ніхто не хоче гасити.
Коли тепер говорять про нового голову правління та про те, що він знає систему зсередини, я ловлю себе на думці: чи вистачить у нього сміливості побачити справжню реальність? Не ідеальні презентації, не гарно зібрані звіти, не глянцеві цифри, які створюють ілюзію порядку та стабільності, а ту реальність, яка живе в регіоні, де працівника давно перетворили на безкінечний конвеєр принижень. Чи вистачить сміливості поглянути на працівника, того, що в регіонах? Бо саме тут роками мололи людську гідність, як зерно в холодних жорнах. Саме тут усе найболючіше, найприхованіше, найгниліше. В Івано-Франківському управлінні праця давно стала випробуванням на витривалість, де працівника не просто не цінують — його повільно стирають, затирають до межі, доки він перестає відчувати свою цінність.
Найболючіше в цій історії — це оплата праці. Бо те, що ми отримували, було не зарплатою, а насмішкою над професіоналізмом. Коли менеджер, касир — працівники, які щодня тримають на собі сотні операцій і весь фронт живої роботи — отримують близько двадцяти тисяч гривень, це звучить як злий жарт. Двадцять тисяч за стрес, що нищить зсередини, за обслуговування клієнтів, які приходять із вимогами, емоціями, проблемами, за знання законодавства, внутрішніх процедур, продуктів, за відповідальність, за кожну цифру. Двадцять тисяч — за усе. А премії… Премії стали символом тієї корозії, яка з'їдає систему зсередини. «Свої» отримували десятки тисяч, іншим кидали три-чотири — не як мотивацію, а як кістку, щоб не гавкали і то ту кістку не завжди кидали. В державі, де ціни давно злетіли в космос, це виглядало не просто несправедливо — це принизливо.
І коли керівництво говорило про прозору систему мотивації, KPI, положення про преміювання — хотілося сміятися. Людську працю обесцінили так, що інколи у найсильніших з’являлася думка: може, я вже не працівник? Може, я просто нікчема? Найтяжче було спостерігати, як люди ламалися. Як сильні фахівці й життєлюбні колеги опинялися в лікарні: хто з тиском, хто з нервовими зривами, хто з панічними атаками. Багато хто сидів на антидепресантах. І все це не тому, що вони були слабкими, а тому, що система, побудована начальником управління, вичавлювала людей до останньої краплі. Постійні крики, погрози, приниження — це стало звичним фоном. Настільки звичним, що навіть клієнти відчули беззахисність працівників і дозволяли собі все: кричати, ображати, погрожувати скаргами. Бо всі знали: працівника тут покарають миттєво й безжально, незалежно від того, хто винен насправді.
Найнижчий удар — це коли клієнт дивиться тобі в очі й каже: «Я поскаржуся твоєму шефу — тебе винесуть, як таргана». І тоді я раптом зрозуміла: система настільки прогнила, що навіть люди з вулиці вважають себе вищими за тебе. Бо нормальний керівник ніколи б не створив умови, у яких його працівника можна так принизити. І коли в державному банку найкращі починають тікати — це вже не сигнал. Це вирок.
Я пішла. І це було важко, але необхідно. Бо я знала: варта більшого. Я цінувала свою працю, свої знання й себе. Але більшість залишилися. Хтось боїться піти, бо кредити. Хтось — бо діти. Хтось- бо оренда. Хтось — бо просто немає сил почати все спочатку. А хтось — бо вже не вірить, що може бути краще.
І саме це — найстрашніше. Бо коли людину роками знецінюють, вона починає думати, що не варта більшого. А це і є найглибша форма рабства — коли зсередини викорінюють віру у власну гідність. Керівник, який мав б берегти, підтримувати й розвивати працівника, робить усе навпаки -душить, ламає й висмоктує сили. І коли керівник отримує понад двісті тисяч, а той, хто щодня тягне на собі весь фронт роботи, — двадцять, це вже не просто несправедливість. Це збочення реальності, у якому людина перестає бути людиною.
Я не знаю, чи прочитає колись хтось із високих кабінетів цей текст. Та він і не для них. Він -для тих, хто щоранку заходить у відділення Івано-Франківського управління з важкістю в грудях, але все одно робить свою роботу. Для тих, хто давно втомився мовчати, але боїться сказати слово. Для тих, хто думає: усі терплять — і я потерплю. Ні. Так не повинно бути. Праця має бути гідною. Людина — цінною. А гідність — непорушною. Я пішла. Але більшість моїх колег досі там. І я пишу саме для них. Якщо хоча б одна людина, прочитавши ці рядки, відчує, що вона — не нікчема, не матеріал для зламу, а професіонал, гідний поваги та достойної оплати, значить, мій посил, яким би пекельним він не був, був не марний.
Бо мовчання — це зброя тиранів. А правда — єдине, чого вони бояться. І якщо хтось із вас, читаючи це, відчує, що сльоза підступає до очей — знайте: це не слабкість. Це ваша людяність, яку у вас так довго намагалися забрати. Працювати в Ощадбанку Івано-Франківського управління — це справжній подвиг. І я хочу сказати кожному, хто досі тримається: ви — герої. Ви — професіонали, яким роками брехали про власну цінність. І настав час перестати мовчати. Настав час говорити правду. Настав час вимагати того, на що ви заслуговуєте…

Сімнадцятого листопада 2025р. я звернулася в касу відділення Ощадбанку в м. Рівне по вул. Магеля 7 з проханням поповнити мій картковий рахунок на суму 1301,00 грн. Касир попросила мене надати їй документ, який посвідчує мою особу. Я задала їй запитання, чому вона вимагає в мене цей документ, в той час, як згідно із Законом про фінмоніторинг верифікація клієнта у випадку готівкових операцій в межах 5000 грн. не здійснюється. Касир мені відповіла:«Не знаю, мені так сказали«. Я підійшла до керівника цього відділення і попросила її надати мені роз»яснення стосовно цього питання і попросила її вказати мені нормативний документ, яким вони керуються. Вона мені каже:» Я зараз буду вам годину шукати цей документ«. Я відповіла їй, що я, як клієнт маю право знати таку інформацію і що я готова чекати, якщо потрібно. Вона роздратовано відійшла від мене і через хвилин 5−7 написала мені на листі паперу посилання на Постанову КМУ № 148 від 29.12.2017р. п. 27 розділ 3. Коли я їй зробила зауваження з приводу того, що вона мені надала недостовірну інформацію по моєму питанню, адже за даним посиланням знаходиться роз«яснення стосовно видачі готівки з каси, вона мені каже :»Бажано, щоб вас тут більше не було». Вона могла б себе не затрудняти такою фразою в мою сторону, тому що мені самій неприємно після такого зіткнення вертатися в це відділення і обслуговуватися в ньому, але я не розумію, як можна було взяти на керівну посаду таку некомпетентну і безграмотну людину, тим більше, що в людини немає елементарного поняття, що таке коректна поведінка та лояльність до клієнтів банку!

Після блокування рахунку за арештом неможливо користуватися мобільним додатком ощад 24, як таке може відбуватися? Що будучи клієнтом банку людина не може користуватися мобільним додатком, щоб переглянути рух по карткам, будь яких сповіщень. Яким чином клієнту дізнаватися про рух, про надходження заробітної плати, про списання, якщо неможливо зайти у додаток? Це не просто неповага до клієнтів, це пряме шахрайство. І розірвати договір неможливо — це теж протизаконно.

Мало того, що вони досі деруть відсоток за переказ на картки інших банків, а також плату за пуш сповіщення (окрім реклами, рекламу їжте безкоштовно), так стикнувся ще з тим, що якщо ви відкрили картку наприклад в Харкові, а потім поїхали в Дніпро і відкрили там скажімо картку в іншій валюті — друга картка не відобразиться в програмі. Треба створювати додатковий акаунт.

ТОМУ ЩО РІЗНІ РЕГІОНИ ВАС ОБСЛУГОВУЮТЬ, ШО НЄ ЯСНО!!!

Дніщє

хочу подякувати працівникам чергового відділення 10016/0200 (М. КРЕМЕНЧУК, вул. Небесної Сотні, буд. 27 (Інклюзивне відділення)) за їх віддану працю, в саме:
одна відправляла геть всіх відвідувачів з комунальними платежами, бо комп’ютер працює, а ноутбук не працює без світла;
інша провокувала на скандал, бо влаштувала італійський страйк нібито черговому персоналу в чергову дні платять інакше за зайву інформацію та провокації;
третя вихвалялась, що не всі клієнти можуть виїхати за кордон.
дякую за ремонт відділення та збереження відношення до клієнтів, як у старі часи коли були ощадні книжки!

Я ніколи раніше не писав відгуків. Ніколи не виносив робочі проблеми назовні, бо завжди вірив, що внутрішні процеси можна виправити всередині. Але зараз усе це стоїть поперек горла. Як керівник одного з відділень Івано-Франківського управління Ощадбанку, я більше не можу мовчати.
18:40. У відділенні темно, всі розійшлися, а я сиджу з вимкненими моніторами й переглядаю чергове повідомлення у Viber. «Клієнта перекидаємо під інше відділення.»
Одним рядком — місяці роботи моїх людей стерті. І все це, як завжди, не випадково: клієнт іде туди, де керівник відділення «своя», під покровительством обласного управителя. Там усе дозволено. Там і зарплати нормальні, і премії роздуті, і навантаження — мінімум. Там система працює. Але лише для обраних. А що в нас? Нас шестеро — тримають на собі навал трафіку, задач, скарг, планів і стресу, який би витримали далеко не всі. Мої працівники отримують зарплати, які складно назвати заробітною платою. Це копійки за той обсяг роботи, який вони виконують. Премії- це завжди обман. Копійки за те, що щоранку стають на бойове чергування перед чергою з пенсіонерів, за те, що бігають між клієнтами, за те, що знімають нервову напругу людей, які приходять «просто спитати», «тільки подивитись», «мені на хвилинку». Копійки — за роботу, яку вище керівництво навіть не намагається зрозуміти.
І на фоні цього абсурду- премії та зарплати в обласному управлінні… У кожного- оклади, які дорівнюють зарплаті трьох моїх менеджерів разом взятих.
Люди, які не працюють з клієнтами ні хвилини, можуть дозволити собі жити в іншій реальності. Вони мають все: високі ставки, корпоративні пільги, премії «за лояльність».
І при цьому щодня диктують нам вимоги й розсилають зауваження: «Де звіт?» «Чому невиконання?» «Ви погано працюєте». Погано? Це говорять ті, хто вчора спокійно «переклав» нашого клієнта під своє «правильне» відділення. Ті, хто знає, що їхня зарплата не залежить від реальних показників, бо їхні показники — сформовані за рахунок інших. Ті, хто по суті керує не роботою, а перерозподілом чужих результатів. І так — у всьому. Плани, показники, депозити, картки, кредити — усе, що ми реально залучаємо, може зникнути наступного ранку, бо комусь згори так сказали.
І всі це бачать. Усі мовчать… Щодня дзвінки від «кураторів» -людей, які існують у філії як окрема каста. Вони можуть дозволити собі говорити з тобою зверхньо, бо знають: їх прикривають зверху. І коли вони питають «Чому невиконання?», хочеться спитати у відповідь: А чому ти забрав наш факт учора? Але відповідь і так зрозуміла. Корупція …
Тому що система побудована так, щоб свої були в шоколаді, а інші — вічно винні. І от я сиджу ввечері у порожньому відділенні й думаю: хто і скільки ще встоїть у цьому хаосі?
Скільки людей ще витримають цей моральний пресинг? Скільки ще можна працювати на зношення — без гідної зарплати, без підтримки, без елементарної поваги?
Проблема не в нас. Проблема не в менеджерах і не в касирах. Проблема — у керівництві обласному, яке давно живе у власному світі й втратило зв’язок з реальністю.
У системі клановості, кумівства й подвійних стандартів, яка пожирає всіх, хто не є частиною «свого кола».
До Нового року я закриваю це питання для себе. Я йду. Не тому, що слабкий. А тому, що більше не хочу бути гвинтиком у механізмі, який працює проти своїх же людей.
І скажу чесно: молодь не йдіть сюди працювати. Не витрачайте нерви на систему, яка вас принизить та всі ваші інститутські мрії спустить в унітаз… Не розраховуйте на кар'єру там, де зусилля нічого не значать, а все вирішує лише близькість до «правильного» кабінету. Цей банк тримається на відділеннях в якому простий, знедолений працівник, який щодня посміхається крізь сльози, приймає клієнтів і замість подяки отримує тиск і зневагу. І якщо щось колись зміниться, то тільки тоді, коли хтось нарешті визнає: проблема — у тих, хто наживається на працівникові…

Нахожусь в Европе. Сделал 20.11.2025 покупку в интернете. Сумму под списание заблокировали. В дополниение ещё и комиссию, чего другие банки не делают. Статус операции: ожидает обработки. Третий день. Третий без изменений. Деньги интернет-магазину не поступили. Товар может уйти. Чёрная пятница всё-таки. Но Сбербанку наплевать. Или украинский Сбер тоже отключили от международных платежей?

Зробив переказ зі своєї карти ощад на карту 3ї особи в моно.
Гроші знялись з карти, все ніби ок, квитанція готова.
Але отримувач кошти так і не побачив
Звертаюсь у техпідтримку у вайбер боті, кажуть що операція проведена не буде, через перевищення часу очікування відповіді від банку отримувача (що?:-D), і що кошти мені повернуться через 30 днів, або їхати писати заяву у відділення.

Приїзджаю у відділення — менеджер мені намагається сказати що цієї операції зовсім не було :-D
В заперечення показую квитанцію, показую операцію в додатку, вона каже що у виписці цієї операції не має і в системі вона її не бачить. :-D
Починаємо перевіряти виписку по карті, там взагалі виясняється що операції відображені на всі, і дебет з кредитом по карті не сходяться

Менеджер люб’язно каже що нічим допомогти не може, але якщо я все ж хочу написати заяву — то коштує це в Ощадбанку 900грн (ахахаха, але нажаль це не жарт)

Звертаюсь повторно у техпідтримку у чатботі — там мені годину по колу відповідають одну і ту саму мантру, що кошти мені було повернуто на картку, просто я їх не побачив і не відчув. Ні у додатку, ні у виписці повернення не відображається, на прохання надати хоч якесь підтвердження операції повернення — кажуть що не можуть нічого надати, і я маю повірити на слово.
Але повторюсь, я ж знаю що кошти не повертались.

Тупо сюр, а не банк.

Держава дає пенсіонеру мізерну пенсію, так хоч і надає якісь пільги. Але по факту ці пільги надає чомусь тільки монополіст Ощадбанк. Це про Картку Киянина. Не дай боже пенсіонеру забути пін-код цієї картки, будеш платити за його заміну 15 грн. Якщо, наприклад пенсія складає 3000 грн, це 0,5% від суми. Для когось це дрібниця, але не для того, хто терпляче чекає решти у 1 грн. на ринку або в магазині. Мало того, за інформацію про баланс на картці треба сплатити 5 грн. Не соромно, банкіри?

Виконавчою службою було накладено арешт на рахунки в якості забезпечення позову. Судом арешт було знято. Виконавча служба винесла постанову про зняття арешту з рахунків та направила її до банку. По трекінгу Укрпошти банк отримав дану постанову 04.11.2025 (R067027223823). Проте станом на 20.11.2025 Ощадбанк арешт не знімає, на гарячій лінії працівники ніякої інформації надати не можуть та кидають слухавку, у відділенні теж не можуть вирішити дане питання. Скільки ще чекати, щоб банк зняв арешт?