Методика возвращения денег

Немного покопался и нашёл то что искал. Думаю всем нам это поможет. Извините, но копировал текст, поэтому ссылки на сайт откуда скачал нет. Но и отсюда можна скопировать. Успехов ВАМ!

КООРДИНАЦІЙНА РАДА МОЛОДИХ ЮРИСТІВ ПРИ ГОЛОВНОМУ УПРАВЛІННІ ЮСТИЦІЇ У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ПОВЕРНЕННЯ ВКЛАДНИКАМ КОШТІВ КРЕДИТНИМИ УСТАНОВАМИ

Полтава 2009

Підготовлено Координаційною радою молодих юристів Добірку підготували:Ріттер В.В. – голова Координаційної радиПерцева О.Л., Полюхович Л.І – заступники голови Координаційної радиСаранча О.Ю., Портянко Є.В., Кацай Ю.О., Лавриненко С.С.- члени Координаційної ради молодих юристів

У цій добірці роз’яснюється механізм захисту громадянами своїх порушених прав та інтересів, подається методика складання процесуальних документів згідно чинного законодавства України.Тут містяться зразки процесуальних документів, які допоможуть в поетапному вирішенні питань щодо отримання вкладниками своїх коштів з фінансових установ. За допомогою цього видання у багатьох випадках можна самостійно скласти звернення до фінансової установи, позовну заяву про поновлення порушених прав та інтересів та ін. Призначення цих рекомендацій – допомогти населенню у захисті законних прав, свобод та інтересів.Слід пам’ятати, що не можливо передбачити двох однакових ситуацій, тому підготовка матеріалів є творчою роботою, при якій необхідно дотримуватись певних вимог.Методичні рекомендації розраховані на широке коло читачів.

ЗМІСТ

Вступ……………………………………..………...

. Інформація щодо звернень громадян стосовно питань, пов’язаних з можливістю повернення коштів……..…….

. Звернення до кредитної установи за отриманням вкладів……………………..

. Звернення до органів прокуратури за захистом від неправомірних дій кредитних установ…………………………..

. Звернення до суду за захистом від неправомірних дій кредитних установ...…

. Реалізація рішення суду. Діяльність державної виконавчої служби……………

Використана література………………………..

ВСТУП

У будь-якій державі, незалежно від економічної системи та способу організації суспільних відносин, банківська система відіграє ключову роль. Недарма банківську систему порівнюють часто із кровоносною системою економіки держави. Адже саме вона забезпечує економіку необхідним обсягом фінансових ресурсів, забезпечуючи вільний рух капіталу, розрахунки суб’єктів господарювання, кредитування економіки, а також реалізацію цілого ряду інших функцій та завдань. Без розвинутої банківської системи неможливо навіть уявити собі розвинуту економіку держави.

Банківська система України започаткована після прийняття Верховною Радою України у березні 1991 року Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вона є дворівневою і складається з Національного банку України та банків різних видів і форм власності. Національний банк України є центральним банком, який проводить єдину державну грошового-кредитну політику з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

Банки створюються на акціонерних або пайових засадах юридичними та фізичними особами. Свої функції банки реалізують через виконання таких операцій, як залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення на депозитні, вкладні рахунки та недепозитне залучення коштів; кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян, вкладання у цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів; касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Нині банківську систему лихоманить, а наслідки цієї лихоманки впливають на пересічних громадян.

Сьогодні багато наших громадян, котрі активно користувалися банківськими продуктами, як-то іпотека, споживчі кредити, депозити зіткнулися із правовою проблемою.

Часті випадки, коли громадяни звертаються до фінансових установ за отриманням своїх вкладів і отримують відмови. Як діяти в такій ситуації? Захищати свої законні права та інтереси!

1. ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО ЗВЕРНЕНЬ ГРОМАДЯН СТОСОВНО ПИТАНЬ, ПОВЯЗАНИХ З НЕМОЖЛИВІСТЮ ПОВЕРНЕННЯ КоШТІВ

Частиною першою та четвертою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

При цьому слід враховувати, що відповідно до частин п'ятої, шостої та дев’ятої статті 49 вказаного Закону банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.

Згідно з частиною першою статті 626, статтею 627, частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, статтею 10561 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів та порядок їх плати за договором визначаються в договорі залежною від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Також, відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» кредитно-фінансовим установам за укладеними договорами забороняється збільшувати процентну ставку за кредитами, отриманими фізичними та юридичними особами на придбання або будівництво житла. Така ставка може бути змінена лише за згодою сторін.

При цьому слід враховувати, що стаття 10561 Цивільного кодексу України набрала чинності з 10 січня 2009 року, а Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» — з 14 січня 2009 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України та частини другої статті 5 Цивільного кодексу України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Інформація щодо звернень громадян стосовно питань, пов'язаних з кредитом, отриманим у фінансових установах

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, статтею 10561 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів та порядок їх плати за договором визначаються в договорі залежною від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Також, слід враховувати, що стаття 10561 Цивільного кодексу України набрала чинності 10 січня 2009 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Разом з цим, пунктами 1, 2 частини першої статті 1 та абзацом другим частини першої статті 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа — це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належить банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Кредитна установа — це фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.

Державне регулювання і нагляд за діяльністю фінансових установ, крім банків, здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

У зв'язку з цим, пропонуємо Вас звернутися до Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг як регулятора діяльності фінансових установ (адреса для листування: 01001, м Київ, вул. Б.Грінченка, 3).

Інформація щодо звернень громадян стосовно питань, пов'язаних з відмовою банків у достроковому розірванні договору банківського вкладу

Частиною другою статті 1060 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Разом з цим, згідно із частиною другою статті 1066, статтею 1074 та частиною першою статті 1075 Цивільного кодексу України встановлено, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Відповідно до пункту 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492, у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються умови дострокового розірвання договору.

Інформація щодо звернень громадян стосовно питань, пов'язаних з визначенням валюти, якою має розраховуватися банк перед клієнтом за договором строкового вкладу в іноземній валюті

Цивільним кодексом України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).

Водночас, статтями 524 та 533 цього Кодексу встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Разом, з цим повідомляємо, що статтею 526 вказаного Кодексу встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

2. ЗВЕРНЕННЯ ДО КРЕДИТНОЇ УСТАНОВИ ЗА ОТРИМАННЯМ ВКЛАДІВ

Перш за все необхідно звернутися до відділення, в якому здійснювався вклад, з вимогою про повернення депозитного вкладу на підставі статті 1060 Цивільного Кодексу України, якою встановлено, що незалежно від форми договору вкладу банк зобов’язаний видати (повернути) весь вклад на першу вимогу.

В разі відмови необхідно взяти письмове пояснення у вигляді заяви, в якій має бути зазначена відмова у поверненні вкладу і підстави відмови (якщо такі є). Таку заяву можна отримати або від особи, яка безпосередньо відмовляє у поверненні вкладу, або в начальника відділу.

Можлива ситуація, при якій Вас відішлють в інше відділення для отримання вкладу. В такому випадку необхідно взяти письмове пояснення у вигляді заяви, в якій має бути вказано, чому саме Вас було відіслано до іншого відділення або ж просто засвідчено той факт, що Вас було відіслано до іншого відділення із зазначенням причин, якщо такі є.

Якщо в іншому відділені відмовлять у видачі вкладу – необхідно взяти письмове пояснення, в якому має бути зазначена відмова і, якщо такі є, підстави відмови (тобто аналогічно з відмовою в відділенні, де безпосередньо здійснювався вклад). Після цього необхідно подати до відділення, де був здійснений вклад, або ж до центрального відділення банку. Заяву необхідно відредагувати відповідно до свої ситуації (наприклад, якщо заява про відмову у видачі вкладу була надана, то необхідно виключити з заяви частину, яка стверджує про відмову у наданні письмових пояснень відділенням, а також додати до заяви копію заяви, в якій зазначена відмова у поверненні вкладу)

Після цього необхідно зачекати приблизно один тиждень. Якщо відповідь буде негативна, або ж її взагалі не буде – таким чином постане реальна підстава для звернення до суду з заявою про видачу судового наказу (тобто с проханням розглядати справу в спрощеному порядку).

Фактично і без цих дій законом встановлено право для кожної особи звертатися до суду з приводу порушення його прав, однак без вище вказаних дій не буде підстав для видачі судового наказу. Окрім того, ці дії в суді буду дієвими доказами, що є вкрай позитивним моментом.

Що робити, якщо заяву не приймають?

Найбільш дієвим буде наступний варіант: написати заяву, після чого надіслати її з наказним листом з повідомленням про отримання до відділення, в якому відмовляються прийняти заяву. З моменту повідомлення про отримання заява буде вважатися такою, що надана в належному порядку. Після цього необхідно відлічити тиждень – якщо відповіді не буде, або ж відповідь буде негативною – можна звертатись до суду.

Що робити, якщо відмовляють у наданні письмових пояснень?

В такому випадку можна одразу подати до відділення заяву. Якщо у задоволенні вимог буде відмовлено, то в позові необхідно буде зазначити, що банківська установа відмовила у наданні письмової відмови або письмових пояснень. Фактичного на судовий розгляд це ніяк не вплине.

ЗРАЗОК

заяви до відділення, в якому не видається депозит

Структура:

1. «Шапка», в якій вказується до кого саме направлена ця заява, а також від кого ця заява (із зазначенням адреси і телефону)
2. Назва документу: «Заява»
3. Встановлення фактів, що свідчать про наявність договору між вкладником і банком. Тут вказується між ким і який саме договір було укладено, коли він був укладений і коли закінчився.
4. Зазначення пункту договору, яким встановлено зобов’язання банку повернути вклад (якщо такий є в договорі)
5. Безпосередній опис ситуації (в даному випадку про те, що банк відмовився повернути вклад)
6. Вимоги щодо повернення вкладу із зазначенням строку повернення. Цей строк може бути передбачений договором (в такому випадку необхідно навести пункт, в якому зазначено цей строк). Якщо ж він не передбачений договором, то вкладник має право встановити строк на свій розсуд, однак законом встановлено, що він не може бути менший за два робочих дні.

Окрім цього, в цій частині мають бути зазначені нормативно-правові акти тощо, в яких засвідчено право вкладника на повернення вкладу. Фактично це є не обов’язковим, проте на практиці це може стимулювати банківську установу до задоволення вимог заявника.

1. Додатки до заяви. Якщо було надано письмові пояснення щодо підстав відмови у поверненні вкладу, або ж письмова відмова у поверненні вкладу, тоді іх необхідно додати до заяви і зазначити в додатках до заяви. Якщо Вас було направлено до іншого відділу і були надані письмові пояснення щодо таких дій – їх теж бажано додати до позову.
2. Заколючна частина, в якій міститься дата написання заяви, а також ініциали заявниа та його підпис.

Голові Правління ВАТ «РОДОВІД БАНК»

Єгоренко Дмитру Віталійовичу

гр. П. І. П.,

зареєстрований за адресою: п.індекс, м. Київ,

вул. ххххххххх буд. №хх, кв.хх,

моб. телефон ххххххххх

Заява

хх.хх.200х р. між мною, ххххххххххххххххх (далі — Вкладник) та Північно-Сирецьким відділенням ВАТ «РОДОВІД БАНК» (далі — Банк) було укладено Договір №хххххххххххххххххххххххх про строковий банківський вклад «хххххх», згідно якого Вкладник передав грошові кошти банку строком на 12 місяців та 2 дні, з умовою щомісячної виплати Банком відсотків по вкладу.

Підпунктом 1.1 вказаного Договору передбачено зобов’язання Банку повернути Вкладникові суму вкладу 9.03.2009 р. і відсотки за ним.

Я 10.03.2009 звернувся з заявою до Північно-Сирецького відділення Банку про повернення вкладу та виплати нарахованих відсотків за цим вкладом, на що отримав відмову, також було відмовлено у письмовому поясненні про причини відмови у виконанні Банком своїх зобов’язань (копію заяви додаю). Усно заступником Північно-Сирецького відділення Банку Мухановською Оленою Максимівною було повідомлено про те, що повернення вкладу та виплату відсотків по вкладу здійснює відділення Банку по вул. Сагайдачного, 17.

У зв’язку із закінченням строку дії Договору №хххххххххххххххххх про строковий банківський вклад «ххххх», згідно п. 1.1 вказаного Договору вимагаю негайно видати належні мені грошові кошти та нараховані відсотки.

Будь-яка відмова видати грошові кошти буде розцінюватись Вкладником як порушення Банком умов Договору, прав людини та права приватної власності, адже такі дії Банку є незаконними і протиправними тому що:

— по-перше, Банк суворо порушує права людини в сфері приватної власності. Так відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України «право власності є непорушним», а згідно статті 41 Конституції України «кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю».

— по-друге, у відповідності до ч. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України, банк зобов`язаний видати вклад на першу вимогу вкладника.

Враховуючи вищевикладене, прошу негайно видати готівкою суму вкладу та нараховані відсотки у повному обсязі.

В разі незадоволення моєї Заяви буду вимушений звернутись з позовом до суду для отримання судового наказу про повернення моїх коштів, відшкодування моральних та матеріальних збитків. Згідно ст. 102 ЦПК «у разі прийняття заяви стягувача про видачу судового наказу суд у триденний строк видає судовий наказ по суті заявлених вимог». Рішення суду буде оприлюднене в ЗМІ та інтернет-ресурсах.

Додатки до Заяви (на х арк.):

1. Копія договору банківського вкладу

2. Копія додаткової Угоди

3. Копія Квитанції про зарахуванні коштів

4. Копія Виписки по депозитному рахунку.

5. Копія Заяви до Північно-Сирецького відділення Банку про видачу коштів.

10.03.2009 р. ____________________ хххххххх х. х.

3. ЗВЕРНЕННЯ ДО ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ ЗА ЗАХИСТОМ ВІД НЕПРАВОМІРНИХ ДІЙ КРЕДИТНИХ УСТАНОВ

Відповідно до ст. 1 Законом України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Щодо визначення термінів:

• заява ─ звернення громадян та юридичних осіб з проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією України та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, органів місцевого самоврядування, службових осіб;
• скарга ─ звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, інших осіб порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, службових осіб.

Якщо так трапилося, що ваші права були обмежені чи порушені неправомірним посяганням, то ви маєте право звернутися з заявою або скаргою до органів прокуратури України.

Згідно ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» завданням прокурорського нагляду є ─ діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:

1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;

2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;

3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення;

Ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України визначено, що прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

Наказом Генерального прокурора України від 28.12.2005 року «Про організацію роботи із заявами і скаргами в органах прокуратури» зі змінами від 25.03.2008 року передбачена процедура прийому, розгляду та вирішення заяв та скарг про порушенні права та свободи громадян до органів прокуратури України. А також Інструкція «Про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України», затверджена цим же наказом.

Звернення може бути усним (записаним на особистому прийомі службовою особою) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідної прокуратури особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до вимог чинного законодавства (ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», ст. 44 КПК України тощо). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення має бути підписано заявником (якщо колективне — заявниками) із зазначенням дати. Звернення, що не містять даних про особу (прізвище і його місцезнаходження, адресу), визнаються анонімними й залишаються без розгляду. За наявності в таких зверненнях повідомлень про вчинені злочини або ті, що готуються направляються до правоохоронних органів за належністю.

Відповідальність за своєчасний і якісний розгляд звернень покладається на керівників структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратур регіонів та Військово-Морських Сил України, міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокурорів.

При встановленні фактів несумлінного ставлення до перевірок звернень, а також неналежного і невчасного виконання доручень прокуратур вищого рівня винні в цьому працівники прокуратури несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України.

По кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій:

1) прийнято до розгляду;

2) передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури;

3) направлено до іншого відомства;

4) долучено до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.

Керівники прокуратури, структурних підрозділів зобов'язані розглянути документ не пізніше наступного дня з часу реєстрації, а терміновий — негайно. Надходження документів від керівництва прокуратури до безпосередніх виконавців не повинно перевищувати двох робочих днів у Генеральній прокуратурі України і одного дня — в інших прокуратурах.

Звернення може бути залишено без розгляду і вирішення у разі, якщо:

1) воно не містить даних про прізвище та місце проживання автора або з якого неможливо встановити авторство (анонімне звернення);

2) у зверненні не викладено суті порушеного питання або воно не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення, чи його зміст позбавлений будь-якого логічного завершення;

3) звернення надійшло від особи, визнаної недієздатною;

4) воно подано в інтересах іншої особи без оформленого у встановленому законом порядку доручення;

5) прийнято рішення про припинення розгляду.

Рішення про залишення без розгляду звернення приймається начальником самостійного структурного підрозділу Генеральної прокуратури України, прокурором області або його заступником, міським, районним, міжрайонним та прирівняним до них прокурором за рапортом виконавця.

За підсумками вирішення звернень може бути прийнято одне з таких рішень:

Задоволено — вжито заходів до повного або часткового поновлення прав і законних інтересів заявника. Не може вважатися задоволеним звернення, рішення по якому прийнято не за вимогами громадянина, а результатами виявлених недоліків або порушень закону.

Частково задоволене звернення — звернення, в якому міститься дві чи більше вимог, і за результатами перевірки якого не всі з них визнані обґрунтованими.

Повторно задоволене — звернення щодо оскарження відповіді певної прокуратури, за яким приймалося рішення про відмову в задоволенні раніше поданого звернення. При цьому первинне рішення скасовується.

Відхилено — вимоги заявника, викладені у зверненні, визнані необґрунтованими.

Роз'яснено — за зверненням, у якому не містилося прохань про задоволення будь-яких вимог або клопотань, надано роз'яснення з питань правового характеру.

Після закінчення перевірки заявнику, на його прохання, надається можливість ознайомитися з документами і матеріалами, що безпосередньо зачіпають його права і свободи (із закритими провадженням кримінальними справами, матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи, наглядовими провадженнями за скаргами тощо) у тій мірі, в якій це не суперечить вимогам дотримання державної або іншої, що охороняється законом, таємниці, законним інтересам інших осіб.

Під час розгляду звернень забезпечується нерозголошення відомостей про особисте життя громадян без їхньої згоди та задовольняються прохання щодо нерозголошення анкетних даних і домашньої адреси.

Звернення громадян, службових та інших осіб вирішуються протягом 30 днів від дня надходження в прокуратуру, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки, — не пізніше 15 днів, якщо інший строк не встановлено законодавством.

Строк розгляду звернення обчислюється з наступного дня після реєстрації звернення в прокуратурі. Закінченням строку розгляду та вирішення звернень вважається дата направлення письмової відповіді.

Щодо організації особистого прийому в органах прокуратури, то у Генеральній прокуратурі України особистий прийом громадян, представників державних і громадських організацій, а також інших осіб здійснюється управлінням розгляду звернень та прийому громадян у день їх звернення за участю галузевих підрозділів. Відвідувачі, направлені на прийом до прокурорів управлінь і відділів із скаргами, приймаються негайно.

У прокуратурах областей, міських, районних, міжрайонних та прирівняних до них прокуратурах прийом громадян та інших осіб проводиться протягом усього робочого дня відповідно до графіка, який вивішується у доступному для них місці. Крім цього, на видному місці має бути текст Закону України «Про звернення громадян» та графіки прийому громадян у прокуратурах вищого рівня. Порядок прийому у вечірній час, вихідні та святкові дні встановлюється керівниками відповідних прокуратур. Керівниками прокуратур прийом громадян та інших осіб проводиться не рідше одного разу на тиждень.

На зверненнях, поданих на особистому прийомі, ставиться позначка «з особистого прийому».

У кожній прокуратурі встановлюється скринька «Для скарг і заяв», що у Генеральній прокуратурі України, прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових регіонів та Військово-Морських Сил України розміщується в Приймальні, в інших прокуратурах — у доступному для громадян місці.

Кореспонденція із скриньки щодня виймається: в Генеральній прокуратурі — працівником секретаріату, в інших прокуратурах — спеціально призначеними працівниками. На зверненнях ставиться штамп «Із скриньки для скарг і заяв», вказується дата виїмки, після чого вони передаються на реєстрацію і розгляд.

Управлінням розгляду звернень та прийому громадян Генеральної прокуратури України про виявлені недоліки при вирішенні звернень, у тому числі порушення порядку та строків, щомісячно повідомляються заступники Генерального прокурора України, а відповідними підрозділами прокуратур обласного рівня — керівники прокуратур.

Заступники Генерального прокурора України, прокурори всіх рівнів за кожним фактом порушення закону при розгляді звернень вживають заходів до їх усунення, притягнення до відповідальності винних осіб

ЗРАЗОКзвернення до органів прокуратури за захистом від неправомірних дій кредитних установ

В прокуратуру ХХХХХ р-ну м.ХХХХХХ

ПІП

Адреса

тел

Клієнта банку ХХХХ

С К А Р Г А

На незаконні дії, шахрайство, службові злочини, перевищення повноважень працівниками ХХХХХХХХХХ, адреса ХХХХХХХХХХ, на чолі з Директором філії ХХХХХХХХХ.

З /дата/ я є клієнтом банку /повна назва/, про що маю підтвердження / договір, виписку-повідомлення, номер, дата/.

У відповідності до цього договору мені у відділенні № ХХХХ були відкриті ХХХ рахунки трьох видів валют (гривні, євро, долари США). Згідно договору я маю право …./ на дострокове …/, про що зазначено в п. 8.2 Договору: «цитата».

/дата/ мені знадобилися грошові кошти /у зв’язку з сімейними обставинами, можна зазначити якими, а можна и не зазначати/ але коли я звернувся у /відділення/ отримати їх я не зміг. Начальник ХХХХ в усній формі відмовив мені у достроковому розірванні депозитного договору, спираючись на Постанову Національного банку України №319 від 11.10.2008.

Дана Постанова в Міністерстві юстиції не зареєстрована, відповідно, не набрала законної сили, и не є чинною, відмова у виплаті грошових коштів посилаючись на неї є незаконною.

Таким чином, виходячи з чинного законодавства України і договірних умов Договору, спираючись на статті Цивільного кодексу:

Стаття 1066 «Договір банківського рахунку»

«2. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

3. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.»

Стаття 1074 «Обмеження права розпоряджання рахунком».

«1. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом».

Вважаю, що працівники банку на чолі з Директором ХХХХХ :

— грубо порушують чинне законодавство, незаконно відмовляють мені у поверненні грошових коштів;

— займаються шахрайством, вводять мене в оману, перекручують реальну інформацію;

— здійснюють службовий злочин, перевищують сої службові повноваження, незаконно заморозивши мої кошти на депозитних рахунках банку;

— порушують мої права користуватися власними коштами.

ПРОШУ:

1. Забезпечити реалізацію законності і поновити мої порушені права.

2. Зобов’язати банк ХХХХХ виплатити належні мені грошові кошти з рахунку № ХХХХ у сумі ХХХХ євро.

3. Виходячи з явного грубого порушення керівником відділення ХХХХ діючого законодавства и невиконання покладених на нього службових обов’язків, розглянути питання про притягнення його до кримінальної відповідальності за ознаками злочину передбачених ст. ХХХХ КК України (шахрайство з фінансовими ресурсами, зловживання службовими обов’язками і ін.).

/….../ ________________ ____________

Додатки (ксерокопії):

1.Виписка-повідомлення

2.Копия договору

3.Постанова НБУ №319 від 11.10.2008

4.Довідка про залишки грошових коштів на моїх рахунках.

4. ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ ЗА ЗАХИСТОМ ВІД НЕПРАВОМІРНИХ ДІЙ КРЕДИТНИХ УСТАНОВ

Повернення вкладу в судовому порядку (дострокове розірвання договору):

1. Взяти в відділені, де відмовляються видати весь вклад одразу, письмове пояснення (заяву). Аргумент щодо видачі вкладу – ст. 1060 ЦК – незалежно від форми договору вкладу банк зобов’язується видати весь вклад на першу вимогу.

2. Подати заяву у відділення, де повинні видати кошти, або в центральне відділення з копією заяви про відмову видачі

3. Зачекати днів 5

4. Подати позов щодо неповернення депозиту до суду першої інстанції за місцем знаходження (районом) банку

У відповідності до укладеного депозитного договору, ЗАЯВНИК є споживачем послуг банку (клієнт банку)(ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки, тому згідно зі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі послуг звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав" + звільняється відповідно до пункту 37 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України

Якщо договором депозиту не встановлений строк видачі вкладу, то особа сама встановлює його, але не менше 2 робочих днів.

ЗРАЗОК

позовної заяви щодо неповернення депозиту

******* районному судові м.********

Позивач:

Прізвище, ім'я, по батькові,

місцем проживання якого є:

_____________________

Відповідач:

Назва банківської установи

м. *****, вул. ********************

Позовна заява

про стягнення незаконно привласнених коштів

Між мною і відповідачем _______ (дата) було укладено Договір № _____ про банківський строковий вклад (депозит) у національній валюті на суму _______ грн. (_______________ гривень) (далі — Договір № _____).

Договором № _____ допускається його дострокове розірвання та передбачається порядок такого дострокового розірвання, зокрема, відповідно до положень пунктів _______.

„___"__________ 2008 року в суворій відповідності до встановленого порядку я подав(подала) письмову заяву з повідомленням про дострокове розірвання Договору № ____ за ____ банківських днів до дати розірвання.

Відповідно до частини третьої статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором, договір є розірваним. Таким чином, Договір №___ є розірваним з передбачуваної дати розірвання.

Відповідач письмово відмовився повертати мені гроші, відмовившись, таким чином, виконувати й свої зобов'язання, передбачені Договором №_____ і законодавством.

„Обґрунтовуючи" свою відмову, відповідач посилається на постанову №413 Правління Національного банку України за 4 грудня 2008 року і лист Національного банку України НБУ №22-310/946-17250 за 06.12.2008.

Однак таке „обґрунтування" є неприйнятним принаймні з таких причин.

По-перше, сама постанова Правління НБУ №413 не містить жодних вказівок про заборону дострокового розірвання депозитних договорів. Тому трактування в листі НБУ №22-310/946-17250 за 06.12.2008 змісту абзацу 5 пункту 2 постанови №413 як заборону дострокового повернення депозитів є НЕВІДПОВІДНИМ. Крім того, така форма як лист не може бути нормативно-правовим актом НБУ, оскільки відповідно стаття 56 Закону України Про національний банк України подає вичерпний перелік форм нормативно-правових актів НБУ: нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.

По-друге, таке „тлумачення" суперечить вимогам:

— статті 41 Конституції України (Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним..)

— частини другої статті 1060 Цивільного кодексу України (За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.);

— статті 629 Цивільного кодексу України (Договір є обов'язковим для виконання сторонами.);

— статті 22 Конституції України (Конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані.);

— статті 64 Конституції України (Конституційні права не можуть бути обмежені.).

По-третє, відповідно до статті 8 Конституції України нормативно-правові акти приймаються на підставі Конституції України і повинні відповідати їй. Відповідно до статті 56 Закону України Про Національний банк України нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України; при цьому нормативно-правові акти Національного банку не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України.

Крім того, трактування змісту абзацу 5 пункту 2 постанови №413 листом НБУ №22-310/946-17250 як заборони дострокового повернення депозитів вкладникам, тобто громадянам, викликає додатковий обов'язок Національного банку України подати обидва вказані акти на державну реєстрацію з огляду на вимоги Указу Президента України Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади №493/92 за 03.10.1992, Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади №731 за 28.12.1992, а також Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого Постановою КМУ №731, оскільки постанова №413 — на думку самого ж автора (НБУ) — містить норми, які зачіпають права й інтереси громадян.

Пункти 1 і 3 Указу Президента України Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади №493/92 за 03.10.1992 встановлюють, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади №731 за 28.12.1992 зобов'язує міністерства, інші органи виконавчої влади, органи господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер; не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому законодавством порядку.

Пункт 4а Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №731 за 28.12.1992, вказує, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України. Пунктом 15 цього ж Положення встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, органи господарського управління і контролю направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. При направленні на виконання та опублікуванні нормативно-правового акта посилання на дату і номер державної реєстрації акта є обов'язковим.

Розділ „Законодавство України" на офіційному сайті Верховної Ради і Кабінету Міністрів України не містить постанови Правління Національного банку України №413 за 4 грудня 2008 року.

Пошук на офіційному сайті Міністерства юстиції України даних про реєстрацію постанови №413 виявив, що відповідних даних про цей акт немає ні в розділі ЗАРЕЄСТРОВАНО, ні в розділі ВІДМОВЛЕНО, ні в розділі СКАСОВАНО.

Відповідно до статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Пунктом 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №731 за 28.12.1992, передбачено, що в разі порушення вимог про направлення для виконання нормативно-правових актів лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування ці нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності і не можуть бути застосовані.

Таким чином, ПОСТАНОВА ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ №413 ЗА 4 ГРУДНЯ 2008 РОКУ Є НЕЧИННОЮ І НЕ МОЖЕ БУТИ ЗАСТОСОВАНА. З цієї ж причини постанова №413 не може вважатись обставиною непереборної сили.

Відповідач повинен був знати (не міг не знати) про вимоги Конституції, законів та інших актів законодавства України, а також про наслідки порушення таких вимог. Отже, застосування відповідачем не чинного акта, яким порушуються мої законні, зокрема й конституційні, права, для „обґрунтування" ним своїх дій з відмови мені в поверненні коштів і самі ці дії [посадових осіб] відповідача є свідомими.

Виходячи зі змісту сукупності норм частини першої статті 215 та частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, з урахуванням попереднього викладу, є достатні підстави для визнання дії відповідача з відмови мені в поверненні коштів недійсним правочином.

Отже, постанова Правління НБУ №413 не може служити обґрунтуванням відмови відповідача у виконанні ним свого зобов'язання за Договором №______ і за законодавством про видання мені вкладу. Інших причин для такої відмови відповідач не висунув.

В результаті свідомого застосування постанови Правління НБУ №413, яка не набрала чинності і не могла бути застосованою, посадові особи відповідача протиправно не повертають мені ________гривень, які було ввірено йому згідно з Договором №____, тобто знаходились у його правомірному володінні, з наміром у подальшому обернути ці гроші на свою користь чи користь третіх осіб.

Внаслідок такого привласнення посадові особи відповідача незаконно володіють і користується вилученими грошима.

При цьому важливо зазначити, що відповідно до статті 60 Конституції України ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

На основі викладеного прошу суд:

а) відповідно до сукупності норм частини першої статті 215 та частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, визнати дії відповідача з відмови мені в поверненні коштів недійсним правочином;

б) керуючись нормами статей 8, 41 Конституції України, статей 629, 1060 Цивільного кодексу України статей 3, 15 Цивільного процесуального кодексу України, стягнути з відповідача на мою користь суму колишнього вкладу і проценти, розраховані за умовами Договору №____ в розмірі

_______________грн.

(__________________________ гривень ____ копійок);

в) відповідно до пункту 1 частини першої статті 94, частини першої статті 98 Кримінально-процесуального кодексу України винести ухвалу про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченими статтею 191 Кримінального кодексу України.

До Позовної заяви додаються:

1) копія Договору №____________;

2) копія моєї Заяви про дострокове розірвання Договору №_______;

3) копія письмової відмови відповідача;

4) текст Постанови Правління НБУ №413 за 4 грудня 2008 року;

5) текст листа НБУ №22-310/946-17250 за 6 грудня 2008 року;

6) копія цієї Позовної заяви.

Відповідно до пункту 37 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України Про державне мито і 22 статті Закону України «Про захист прав споживачів» я звільнений від сплати державного мита (судового збору).

„___"__________ 2009 р. ____________ Підпис

Київському районному суду м. Полтави

м. Полтава, пров. Хорольський, 6

Позивач: Порубай Мотрона Олексіївна

36034, м. Полтава,

п Хорольський, 8, кв. 30.

Відповідач: Філія кредитної спілки «Лубно» у м. Полтаві

м. Полтава, вул. Жовтнева, 50

Відповідач: Кредитна спілка «Лубно»

м. Лубни, вул. Монастирська, 70

П О З О В Н А З А Я В А

про дострокове припинення членства фізичної

особи у кредитній спілці

10 жовтня 2008 року між мною, Порубай Мотроною Олексіївною та філією кредитної спілки «Лубно» (далі — Філія), в особі директора Пилипенко О.В. укладено договір внеску (вкладу) на депозитний рахунок №П1010М від 10.10.2008 (далі — Договір). Згідно даного договору строк його дії встановлений 12 місяців, дата повернення вкладу 10 жовтня 2009 року. На рахунок Філії мною було внесено 23 500 грн.

Відповідно до пп.3.1 п. 3 Договору усі виплати Філією вкладнику здійснюються кожного 10-го числа місяця. Статтею 629 ЦК передбачено, що договір є обов’язковим до виконання сторонами, проте, в порушення умов договору та зазначеної статті 10.03.2009, коли я звернулася за отриманням виплат, виявилося, що Філія закрита (не функціонує), а на телефонні дзвінки ніхто не відповідає. Крім того, пп. 5.8. п. 5 Договору передбачено, що Філія зобов’язується письмово повідомити вкладника про зміну місцезнаходження офісу, проте, і такого повідомлення я не отримувала.

Також повідомляю, що в лютому 2009 року виплата Філією була здійснена із запізненням на 14 днів, чим порушено умови Договору.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про кредитні спілки» члени кредитної спілки мають право одержувати інформацію про діяльність кредитної спілки, ознайомитися з річними балансами, фінансовими звітами, протоколами засідань органів управління кредитної спілки та іншими документами щодо діяльності кредитної спілки; одержувати дохід на свій пайовий внесок, проте це моє право порушено.

Пп. 5.4.2. п.5 Договору передбачено, що Договір достроково може бути розірваний з ініціативи вкладника.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 319, 629 ЦК України, 122, 88 ЦПК України,

ПРОШУ:

1. Відкрити провадження по даній цивільній справі та прийняти позовну заяву до розгляду.

2. Зобов’язати Кредитну спілку «Лубно», Філію кредитної спілки «Лубно» у м. Полтаві достроково розірвати договір внеску (вкладу) на депозитний рахунок №П1010М від 10.10.2008.

3. Стягнути з Кредитної спілки «Лубно», Філії кредитної спілки «Лубно» у м. Полтаві на користь Порубай Мотрони Олексіївни кошти в сумі 23 500 (двадцять три тисячі п’ятсот грн.) із нарахованими процентами за період з 10.03.2009 по день виконання рішення.

4. Стягнути судовий збір з відповідача, оскільки згідно ЗУ «Про захист прав споживачів» я звільнена від сплати судового збору.

5. Стягнути з відповідача кошти сплачені за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Додатки:

1) Копія договору внеску (вкладу) на депозитний рахунок №П1010М філії кредитної спілки «Лубно» від 10.10.2008.

2) Копія договору обов’язкового внеску пайового типу № 1010/8 від 10.10.2008.

3) Копії квитанцій до прибуткового касового ордеру на суму 23 500 грн.

4) Квитанція про сплату ІТЗ.

5) Копія членської книжки кредитної спілки «Лубно».

6) Копії позовних заяв з додатками.

20.03.2009 М.О.Порубай

До ХХХХХХХ районного суду м. ХХХХХХХХ

ЗАЯВНИК: XXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXX

що мешкає: XXXXXXXXXXXXXXXX

для кореспонденції:

XXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXX

БОРЖНИК: ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО

«ХХХХХХХХХХХ»

в особі ХХХХХХХ

індекс, м. ХХХХХХХ, вул. ХХХХХХХ, ХХ

тел. ХХХХХХХ

про витребування суми депозиту в порядку наказного провадження

ЗАЯВА

ПРО ВИДАЧУ СУДОВОГО НАКАЗУ

09.09.2008 р. між ЗАЯВНИКОМ та структурним підрозділом БОРЖНИКА – ХХХХХХХ (далі – БАНК) було укладено договір № ХХХХХ на вклад «Заощадження» (з пролонгацією), згідно якого ЗАЯВНИК передав БАНКУ грошові кошти в сумі XXXXX (XXXXXXXXXXXX) XXXXXX (квитанція № ХХХХ від 09.09.2008) строком на 366 днів, з умовою виплати Банком відсотків по вкладу.

П. 8 вказаного Договору передбачено, у разі дострокового зняття (до 10.09.2009 р.) суми вкладу Вкладником в строк до трьох місяців з дати укладення Договору, відсотки нараховуються за ставкою, що діє по поточному рахунку у відповідній валюті.

14.01.2009 року ЗАЯВНИКОМ на адресу банку була подана заява про дострокове розірвання договору та видачу вкладу в строк до 03.11.2008 року.

На вказану заяву БАНК надав відповідь про неможливість дострокового повернення вкладу, у зв'язку з настанням обставин непереборної сили, які не пов’язані з його волею, та підтверджуються Постановою Правління Національного банку України «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» №319 від 11 жовтня 2008 р. (далі по тексту – Постанова № 319). У вказаній відповіді БАНК посилався на п. 2.5 Постанови, як на підставу відмови у достроковому поверненні вкладу.

Станом на 04.11. 2008 року БАНК кошти не повернув, що підтверджується випискою по депозитному рахунку від 04.11.2008 р., чим суворо порушує умови Договору № ХХХХХ на вклад «Заощадження» від 09.09.2008 р., та не виконує приписи цивільного законодавства, саме:

по-перше, у відповідності до ч. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу незалежного від його виду банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

по-друге, Постанова № 319, на яку посилається БАНК у своїй відповіді, станом на 05.11.2008 р. не пройшла обов'язкової державної реєстрації в Міністерстві юстиції України та не набрала чинності відповідно до законодавства України (ст. 56 Закону України «Про Національний банк», ст. 57 Конституції України, п. 15 «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів» №731 від 28.12.1992р.).

Заявником зроблено письмовий запит до Міністерства юстиції України, щодо надання інформації стосовно проходження державної реєстрації Постанови № 319, та отримана усна інформація по довідковому телефону Мінюсту 8(044) 271-17-83 про те, що Постанова № 319 на реєстрацію від Національного банку України не надходила. На офіційному сайти Верховної ради України також відсутні будь-які дані про держану реєстрацію цього акту.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів чи витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

У відповідності до укладеного депозитного договору, ЗАЯВНИК є споживачем послуг банку (клієнт банку)(ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки, тому згідно зі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі послуг звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 95, 96, 98 ЦПК України, –

прошу:

1. Видати судовий наказ про витребування від БОРЖНИКА депозитного вкладу в сумі XXXXX (XXXXXXXXXXXXXX) гривень на користь ЗАЯВНИКА.

2. Покласти на БОРЖНИКА витрати ЗАЯВНИКА по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Додатки: на __ листах.

1. Копія договору № ХХХХ на вклад «Заощадження» (з пролонгацією) від 09.09.2008 р.

2. Копія договору № ХХХХ на відкриття та ведення поточного рахунку «Для виплат» від 09.09.2008 р.

3. Копія квитанції №ХХХ від 09.09.2008 р.

4. Копія заяви від 31.10.2008 р.

5. Копія заяви від 04.11.2008 р.

6. Копія виписки по вкладному (депозитному) рахунку від 04.11.2008 р.

7. Копія відповіді банку від 04.11.2008 р.

8. Копія запиту до Мінюсту від 04.11.2008 р.

9. Копія квитанції поштового відправлення

10. Копія паспорту та ідентифікаційного номеру ЗАЯВНИКА

11. Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні

12. Квитанція про оплату ІТЗ 05.11.2008 року ___________________

Відповідно до пункту 37 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України Про державне мито і 22 статті Закону України «Про захист прав споживачів» я звільнений від сплати державного мита (судового збору).

„___"__________ 2009 р. ____________ Підпис

5. РАЛІЗАЦІЯ РІШЕННЯ СУДУ. ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

Органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби (далі — державні виконавці). Інші органи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 6 вище вказаного закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

В законі зазначено, що виконанню підлягають:

1) рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах;

2) вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;

3) вироки судів у частині позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю;

4) постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;

5) мирові угоди, затверджені судом;

6) рішення, ухвали, постанови арбітражних судів;

7) виконавчі написи нотаріусів;

8) рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;

9) не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;

10) рішення третейських судів відповідно до законів України;

11) рішення комісій по трудових спорах;

12) постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

13) рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених законом випадках;

14) рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

15) рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;

16) постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу;

17) рішення інших державних або недержавних органів у випадках, передбачених законом.

Заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень,, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Нагляд за законністю виконавчого провадження здійснюють органи прокуратури в порядку, передбаченому законом.

Органами державної виконавчої служби є:

а) департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

б) відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;

в) районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби.

Районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби є юридичними особами, мають розрахункові та інші рахунки в установах банків, гербову печатку.

Відповідно до вище вказаного закону (ст. 4 ) державними виконавцями є начальник, заступник начальника, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби.

Державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Виконавче провадження та його учасники

Виконавче провадження — це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України « Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі.

Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем може бути фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником може бути фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.

У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець зобов'язаний своєю постановою здійснити заміну цієї сторони її правонаступником, визначеним відповідно до закону. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові в тій мірі, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь громадянина у виконавчому провадженні не позбавляє його права мати представника, за винятком випадку, коли боржник зобов'язаний згідно з рішенням вчинити певні дії особисто.

Неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними, здійснюють свої права та виконують обов'язки у виконавчому провадженні відповідно до вимог закону.

Якщо стороною виконавчого провадження є особа, визнана судом безвісно відсутньою, державний виконавець залучає до участі у виконавчому провадженні особу, яка є опікуном її майна.

Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють в межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи.

Повноваження представника мають бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Представниками у виконавчому провадженні не можуть бути:

1) особи, які не досягли 18 років, крім випадків, передбачених законом;

2) особи, над якими встановлено опіку чи піклування;

3) судді, слідчі, прокурори, державні виконавці, крім випадків, коли вони діють як законні представники або як уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження;

4) інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати представництво.

Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при необхідності — кількох спеціалістів або експертів.

Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповідній галузі.

Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок з питань, що поставлені йому державним виконавцем, а також давати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.

Експерт або спеціаліст має право на винагороду за надані ним послуги, розмір якої визначає начальник відповідного органу Державної виконавчої служби. Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.

За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо неправдивого висновку експерт несе відповідальність, передбачену законом, про що він має бути попереджений державним виконавцем.

У разі необхідності під час провадження виконавчих дій державний виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити перекладача. Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, що володіє мовами, знання яких необхідно для перекладу. Особі, якій потрібні послуги перекладача, державний виконавець надає строк для його запрошення. У випадку, коли зазначена особа не забезпечить участі перекладача у визначений строк, його може призначити своєю постановою державний виконавець.

Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, що належить до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.

У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову виконати обов'язки перекладача особа несе відповідальність відповідно до закону, про що вона має бути попереджена державним виконавцем. Виконавчі дії можуть провадитися у присутності понятих.

Присутність понятих обов'язкова при вчиненні виконавчих дій, пов'язаних із примусовим входженням до нежилих приміщень і сховищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернено йому в натурі; примусовим входженням до жилих будинків, квартир для забезпечення примусового виселення та вселення в них; примусовим входженням до будинків, квартир та інших приміщень, в яких знаходиться дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; при проведенні огляду, арешту, вилучення і передачі майна.

Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні громадяни, які не мають особистої заінтересованості в провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше двох.

Понятий має право знати, для участі в провадженні яких виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони здійснюються, а також робити зауваження з приводу вчинення виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної виконавчої дії. Понятий зобов'язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій, в яких беруть участь поняті, державний виконавець роз'яснює їх права і обов'язки.

Поняті мають право на компенсацію витрат, пов'язаних із виконанням обов'язків понятих. Зазначені витрати належать до витрат на проведення виконавчих дій.

Державний виконавець, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі у виконавчому провадженні і підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.

За наявності обставин для відводу зазначені особи зобов'язані заявити самовідвід. З тих же підстав відвід цим особам може бути заявлений стягувачем, боржником або їх представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.

Питання про відвід державного виконавця вирішується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби, про що виноситься постанова.

Питання про відвід експерта, спеціаліста чи перекладача вирішується вмотивованою постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу.

У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передається у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або до іншого підрозділу Державної виконавчої служби.

Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена до відповідного суду у 10- денний строк, а відводу експерта, спеціаліста, перекладача — у той же строк начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби, а у разі його відмови — до суду.

Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) виконавчі листи та інші документи — протягом трьох років;

2) накази арбітражних судів — протягом трьох місяців;

3) посвідчення комісій по трудових спорах — протягом трьох місяців;

4) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, — протягом трьох місяців;

5) інші виконавчі документи — протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Строки, зазначені у частині першій статті 18 вище вказаного закону, встановлюються:

1) для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень — з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, — з наступного дня після його постановлення;

2) для виконання рішень арбітражних судів — з наступного дня після набрання рішенням законної сили;

3) для виконання рішень комісій по трудових спорах — з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

4) для виконання рішень, зазначених у пункті 4 частини першої статті 18 того ж закону, — з дня винесення відповідної постанови.

По інших виконавчих документах строк пред'явлення їх до виконання встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не встановлено законом.

Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

а) пред'явленням виконавчого документа до виконання;

б) частковим виконанням рішення боржником.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом.

По інших виконавчих документах пропущені строки поновленню не підлягають.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення — п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

За заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення по майнових стягненнях державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження описує майно боржника і накладає на нього арешт, про що зазначається в цій постанові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.

Виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії та виконати рішення, не пов'язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж у двомісячний строк з дня надходження виконавчого документа. Продовження зазначеного строку можливе лише у випадках, передбачених цим Законом.

Негайному виконанню підлягають рішення:

1) про стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу по цих виплатах, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення;

2) про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника;

3) в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено рішенням або законом.

Якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання документів, зазначених у статті 18 того ж Закону, і в той же день проводить відповідні виконавчі дії.

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа про виконання рішення;

3) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яку не пізніше наступного дня надсилає заявникові.

Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання.

Державний виконавець у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 того ж Закону, повертає виконавчий документ у 3-денний строк органу, який його видав, про що виносить постанову про відкладення відкриття виконавчого провадження та повідомляє заявника.

У постанові зазначається, на якій підставі повертається виконавчий документ, і встановлюється строк для усунення порушень. Копія постанови надсилається заявнику та органу, який видав цей документ.

У разі усунення допущених порушень у встановлений строк виконавчий документ вважається поданим у день первісного надходження. Порушення встановленого строку не перешкоджає повторному направленню виконавчого документа державному виконавцю в загальному порядку.

Постанова про відкладення відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до відповідного суду заявником у 10- денний строк з моменту її одержання.

У разі якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець має право звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.

Суд або інший орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у 10-денний строк з дня її надходження і при необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх змісту.

Порядок та умови здійснення виконавчого провадження

Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають в ході виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами.

Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.

Сторони мають право укласти мирову угоду, яка затверджується судом, оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 того ж Закону.

Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

У разі добровільного повного або часткового виконання рішення боржником державний виконавець складає про це акт, який підписується стягувачем і боржником.

Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення повністю або частково, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання у межах строку, передбаченого статтею 25 того ж Закону.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої години і не пізніше двадцять другої години. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій.

Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікання неможливе або у разі коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника, і лише за погодженням із начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби.

Проведення виконавчих дій у нічний час допускається з дозволу начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби і лише у випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров'ю громадян.

Державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій на підставі ухвали суду.

За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.

Постанова про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду в 3-денний строк.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про зміну способу і порядку виконання.

Рішення про відстрочку або розстрочку виконання, зміну способу і порядку виконання повинно бути прийнято у 10-денний строк і може бути оскаржено у встановленому порядку.

ЗАХИСТ ПРАВ СТЯГУВАЧА, БОРЖНИКА ТА ІНШИХ ОСІБ ПІД ЧАС ПРОВАДЖЕННЯ ВИКОНАВЧИХ ДІЙ

На дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні вказаних дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду за місцем знаходження відповідного відділу Державної виконавчої служби, або до іншого суду згідно з вимогами закону.

Стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. При цьому стягувач звільняється від сплати державного мита.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

У разі невиконання у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — щодо фізичних осіб і від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — щодо посадових осіб, та призначає новий строк виконання.

Постанова державного виконавця про накладення штрафу затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

За порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб накладається штраф від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.

У разі наявності ознак злочину у діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і надсилає до суду подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.

Використана література

1. Ярема А.Г. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. Том 3. „А.С.К.” Інститут юридичних досліджень. К. – 2006.
2. Цивільний кодекс України. Видавець Паливода А.В. К. – 2007.
3. Дзера О.В. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. Юрінком Інтер. К. – 2005.
4. Строкова Н.С. Типові форми юридичних документів. Договори, контракти, угоди, акти, позовні заяви, нормативні матеріали. РВФ „АРСІС, ЛТД”. Х. – 2003.
5. Конституція України.
6. Кримінальний кодекс України.
7. Закон України „Про банки і банківську діяльність”.
8. Закон України „Про кредитні спілки”.
9. Закон України „Про державну виконавчу службу”.
10. Закон України „Про виконавче провадження”.
11. Закон України „Про прокуратуру”.
12. Закон України „Про звернення громадян”.