ДПС більше не зможе використовувати формальне призначення перевірки як «відмичку» до банківської таємниці бізнесу. Верховний Суд постановив: податківці спершу мають довести, що вичерпали всі інші законні способи знайти компанію.
Податкова втратить «відмичку» до банківської таємниці компаній
► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Що відомо
У серпні 2026 року Верховний Суд поставив крапку у показовій справі (№ 501 4276/25). Податкова служба намагалася через суд зобов'язати банк розкрити інформацію про рахунки, рух коштів та контрагентів підприємства. Єдиним аргументом фіскалів було те, що щодо цього платника призначено документальну позапланову перевірку.
Суди всіх трьох інстанцій податковій відмовили. ВС зафіксував жорстке правило: право на перевірку не означає автоматичного права на доступ до фінансової інформації компанії.
На чому провалилася податкова
Верховний Суд детально розібрав механіку дій ДПС і вказав на три процесуальні провали, які роблять вимогу розкрити рахунки незаконною:
-
Один візит замість реального пошуку. Податківці раз прийшли за юридичною адресою, не застали керівництво і одразу пішли до суду по доступ до банківської таємниці. ВС визнав це недостатнім, адже ДПС проігнорувала інші канали зв'язку — наприклад, офіційні поштові запити з повідомленням про вручення.
- Ігнорування з боку поліції як виправдання. Податкова намагалася аргументувати свою безпорадність тим, що поліція не відповіла на запит про розшук платника. Суд постановив: мовчання правоохоронців на один запит не доводить неможливості провести перевірку.
- Відсутність доказів комунікації. Контролюючий орган взагалі не зміг документально підтвердити суду, що платнику належним чином відправляли копію наказу про перевірку.
Верховний Суд резюмував, що податкова продемонструвала «синдром формального звернення» — маючи повноваження, орган не виконав базових процедур і одразу спробував влізти у фінанси бізнесу.
Наслідки для бізнесу та банків
Рішення суттєво обмежує можливості податкової збирати банківські дані компаній та інформацію про їхніх контрагентів «для профілактики».
Для бізнесу це означає пріоритет принципу пропорційності: втручання держави у фінансову конфіденційність компанії має бути крайнім заходом, а не рутиною.
Водночас щоб ця судова практика спрацювала, компаніям критично важливо фіксувати всю комунікацію з ДПС (зберігати поштові квитанції, відповіді на запити). Це єдина зброя, якщо фіскали спробують довести в суді, що компанія нібито «переховувалася».
Для банків постанова ВС дає залізобетонний аргумент для комплаєнсу. Фінансові установи зобов'язані жорстко фільтрувати запити і відмовляти ДПС, якщо ті вимагають інформацію без чіткого рішення суду, або намагаються отримати дані контрагентів, щодо яких перевірка не призначалася.
Коментарі - 1