5 лютого 2026, 16:32

Гроші українців працюють на чужі економіки: Данилишин розкритикував банківську політику

Ексміністр економіки та колишній голова Ради НБУ Богдан Данилишин розкритикував нинішню монетарну політику. За його словами, замість кредитування вітчизняного бізнесу, українські банки масово виводять капітали у валютні облігації іноземних держав. Про це він написав на своїй сторінці у Facebook.

►Читайте телеграмм-канал«Мінфіну»: головні фінансові новини

Як банки розпоряджаються ліквідністю

За словами Данилишина, за минулий рік українські банки інвестували у валютні облігації інших країн додатковий $1 млрд. Наразі загальний обсяг іноземних цінних паперів на балансах українських банків сягнув $4,5 млрд.

Паралельно з цим спостерігається тривожна тенденція в реальному секторі економіки:

Кредитний портфель: Лише за грудень скоротився на 160 млрд грн.
Депозити: За рік зросли на 470 млрд грн, але ці гроші не пішли в економіку.

Данилишин пояснив, як банки розпорядилися надлишковою ліквідністю (грошима вкладників):

Іноземні облігації: +$1 млрд (інвестиції в інші країни).
Депозитні сертифікати НБУ: +225 млрд грн (пасивний дохід від Нацбанку).
ОВДП: Лише +50 млрд грн (чистий залишок інвестицій у держборг України).

«За весь цей «банківський концерт» держава (через НБУ) виплатила банкам 82 млрд грн процентів за «монетарну політику», — написав він.

Позиція МВФ

Автор посту наголошує на парадоксальності ситуації: попри відсутність кредитування української економіки, експерти Міжнародного валютного фонду продовжують підтримувати дії Нацбанку.

«Це все не хвилює експертів з МВФ, який постійно підтверджує „правильність“ монетарної політики НБУ», — резюмував Данилишин.

Чому українські банки вкладаються в облігації іноземних держав?

Українські банки змогли зберегти довіру під час війни, тож їх ресурси продовжили зростати завдяки припливам коштів клієнтів. Відповідно зростали і їхні інвестиції, в тому числі вони наростили обсяги інвестицій у боргові цінні папери інших країн на майже 170 млрд грн з початку повномасштабного вторгнення.

На перший погляд, виглядає незрозуміло: навіщо позичати кошти іншим, коли в країні є ті, хто їх можуть потребувати? Про це «Мінфіну» пояснила Директорка Департаменту фінансової стабільності НБУ Первін Дадашова.

По-перше, банки нарощують всі основні види своїх інвестицій. Попри суттєве зростання вкладень в іноземні облігації, найбільша частка в структурі активів українських банків все одно припадає на активи в Україні: кредити (37%), ОВДП (28%) та депозитні сертифікати НБУ (19%). Навіть після зростання частка вкладень в папери іноземних держав складає менше 5%.

По-друге, йдеться не про класичні «інвестиції» для заробітку, а про управління ліквідністю. Банки розміщують кошти у високоякісні ліквідні інструменти, аби вони були доступні для покриття можливих відпливів коштів. Таким чином банки уникають ризику, що не матимуть чим віддавати вкладення.

Потреба ефективного управління ліквідністю та балансування валютної позиції вимагає від банків утримувати частину коштів саме в іноземній валюті. Адже бізнес (експортери/імпортери) та населення тримають певну частку коштів у валюті. Зараз ця частка не висока і складає лише 30%, але вона тримається на цьому рівні досить тривалий період часу. Тож і банки мають тримати частину активів в іноземній валюті, аби повернути кошти клієнтам у відповідній валюті за першої вимоги.

Інше питання — де банк має тримати ці запаси коштів. Певні вимоги встановлені регулятором, а саме вимоги до дотримання нормативу короткострокової ліквідності LCRІВ. Перелік високоякісних ліквідних активів в іноземній валюті, які потрібні для виконання нормативу, не такий широкий.

«Звісно можна утримувати кошти просто в касі, але це не оптимально в умовах високих операційних та воєнних ризиків. Крім того, готівка не забезпечує навіть мінімального доходу. Тож потрібні безпечні інструменти, що приносять дохід. Цінні папери першокласних емітентів — найбільш вдалий приклад таких інструментів», — зазначила Дадашова.