Чому інфляція знижується, але НБУ на неї майже не впливає

Причини зниження інфляції

У грудні темпи приросту річної інфляції знизились до +8,0% (проти +9,3% у листопаді). До попереднього місяця ціни зросли на 0,2%. Пік річної інфляції спостерігався в травні (+15,9%) і з того часу знижується, переважно через штучну стабілізацію курсу гривні, замороження окремих тарифів, а також статистичного ефекту високої бази порівняння минулого року.

Грудень 2025 року «зламав» прогнози, фіналізувавши рік із показниками, що перевершили найоптимістичніші оцінки. Місячний темп споживчої інфляції склав лише 0,2% і це найнижчий показник для грудня за останні 5 років. Враховуючи динаміку попередніх місяців, IV квартал став періодом «аномально низьких» темпів зростання цін — 1,5%. У підсумку річна інфляція сповільнилася до 8% за прогнозів Мінекономіки, НБУ та більшості експертів на рівні понад 9%.

Таке уповільнення цін стало відображенням:

— неочікуваної стабільності на продовольчому ринку — ціни в цілому залишилися незмінними. Зокрема, завдяки наповненню ринку здешевшали: фрукти, цукор та м’ясо. Це нівелювало зростання цін на яйця та крупи. Збільшення цін на овочі як для грудня було незначним. Таке нетипове для кінця року, а також тривале падіння цін на агропродукцію може свідчити про вичерпання стійкості сільгоспвиробників, коли через високі витрати та брак обладнаних сховищ фермери розпродають запаси. Наразі це збільшує пропозицію, але в майбутньому створює ризики дефіциту;

— неочікуваної глибини дефляції на непродовольчому ринку — навіть у передсвятковий період помірний попит та обережність покупців через невизначеність призвели до зниження цін на одяг і взуття, побутову техніку, електроніку тощо. Крім того, третій місяць поспіль дешевшали ліки.

Грудневе підвищення цін було зосереджене в основному в категоріях із відносно стійким попитом: це передусім оброблені продукти, енергоресурси (паливо та мастила) та послуги.

За оцінками Мінекономіки, різке уповільнення цін в умовах війни та поляризація попиту між товарами першої і непершої необхідності, тривалого зберігання і нетривалого свідчить про домінування в поведінці населення та бізнесу чинника невизначеності. Саме невизначеність збільшує волатильність цін, оскільки керує рішеннями населення та бізнесу, виходячи з поточної ситуації, а не очікувань майбутнього. У таких умовах важко заякорити інфляційні очікування через інструменти монетарної політики.

Обмежені можливості Нацбанку

Інфляція суттєво перевищує інфляційний таргет (5%) тому НБУ ортодоксально і догматично зберігає ультражорсткі параметри процентної політики, що спричиняє суттєве гальмування темпів економічного відновлення (облікова ставка перевищує інфляцію вдвічі — 15,5% річних).

Однак, спроможності НБУ впливати на інфляцію процентними інструментами є вкрай обмеженими через немонетарний характер інфляції та слабкість каналів монетарної трансмісії. Тому динаміка інфляції рухається волатильно, а інфляційні прогнози НБУ не збуваються і мають дуже низьку точність.

Щодо впливу політики НБУ, то забезпечена валютна стійкість стримувала інфляцію, але посилювала конкуренцію з боку імпорту на споживчому ринку. НБУ згладжував коливання гривні завдяки значним інтервенціям ($36,2 млрд), що дало змогу втримати послаблення гривні в межах 3,8% в середньому за рік. Паралельно жорстка монетарна політика (облікова ставка утримувалася на рівні 15,5%) створила рекордний розрив із поточною інфляцією в 7,5 в.п., що незначно стримувало інфляцію, але водночас суттєво обмежував потенціал стійкості та відновлення економіки.

Отже, рвана динаміка інфляції у 2025 році сформувала чергову невизначеність: з одного боку, вона може свідчити, що українська економіка навчилася жити в складних умовах війни й зупинятися за крок до розбалансування системи; а з іншого, вона може бути навпаки маркером виснаження стійкості економічної системи в умовах руйнівного впливу війни і фіксувати час, коли виробники стають неспроможними контролювати витрати та лишатися конкурентоспроможними.

Немонетарна структура інфляції

60% поточного індексу інфляції сформовано немонетарними факторами (регульовані тарифи, погодні умови, керована девальвація гривні, світові ціни, державне фінансування). Варіація приростів цін в розрізі окремих товарів та послуг становить близько 30 відс. пунктів: від -30% на овочі до +21% на м'ясо, що підтверджує ситуативність і немонетарність драйверів інфляції по кожному окремо взятому компоненту інфляції.

Слабкість монетарної трансмісії обумовлює недієздатність процентних інструментів НБУ. Депозитний канал трансмісії становить лише 5% ВВП, а кредитний — лише 9% ВВП, що критично мало для впливу на рівень цін в економіці. Валютний та фондовий канал трансмісії взагалі виключені з ефективного впливу, оскільки повністю залежать від неринкових потоків зовнішньої допомоги.

Ключова риса української інфляції — витратний характер приросту цін. Воєнні руйнування та здорожчання енергії зумовили зростання оптових цін промислових виробників (на 19% в середньому за 11 місяців). Ціни диктуються не попитом, а ростом витрат і пороговим рівнем рентабельності бізнесу. Також на ріст цін вплинули погода, ріст світових цін на олію, підвищення акцизів.

Ключові дезінфляційні чинники також знаходяться за межами впливу монетарної політики НБУ, а саме — штучна стабілізація обмінного курсу за допомогою валютних інтервенцій НБУ, мораторій Уряду на комунальні тарифи, гарний урожай овочів, падіння світових цін на цукор.

З вищезгаданого можна зробити наступні висновки.

1. Українська інфляція має переважно структурний характер, її подолання методами монетарної політики є малоефективним і по суті конрпродуктивним.

2. В нинішніх умовах потенціал монетарної політики слід використовувати у напрямку підтримки економічного зростання, розвитку кредитування та інвестицій. Розширення пропозиції товарів та послуг вітчизняного виробництва знижуватиме ризики структурної інфляції, що відповідатиме ключевим цільовим пріоритетам НБУ.

3. Акцентування політики НБУ на розвитку кредитування не суперечить інфляційній цілі НБУ, оскільки така політика підвищуватиме майбутні спроможності НБУ протидіяти інфляційним викликам через кредитний канал трансмісії.

Автор:

Завідувач кафедри у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана Данилишин Богдан