Голова наглядової ради КАІ Петро Чернишов проаналізував економічну ситуацію в Німеччині та Великій Британії, вказавши на парадокс сучасної фіскальної політики. За його словами, система оподаткування у провідних країнах Європи створює умови, за яких збільшення доходів не приносить реального покращення рівня життя, що змушує кваліфікованих фахівців обирати вільний час замість кар'єрного зростання. Про це він написав на своїй сторінці у Facebook.
9 січня 2026, 13:29
Податкові пастки Німеччини та Британії: як високі податки вбивають бажання працювати
Німецький парадокс: більше роботи — той самий гаманець
Як убити економіку податками? Європейський досвід з дивана. Сиджу я на своєму експертному дивані, гріюся і паралельно слухаю чергові розмови про work-life balance, нові цінності та те, що «люди просто не хочуть працювати». Але іноді справа не в людях. І навіть не в цінностях. А в елементарній арифметиці, з якою важко сперечатися навіть з дивана.
Візьмемо Німеччину — країну, про яку люблять казати, що там ніхто не хоче працювати. Звичайна сімʼя: двоє дорослих, двоє дітей — 5 і 9 років. Оренда житла — 1 095 євро, опалення — 140 євро. Обидва батьки працюють повний день, дохід ділиться навпіл — як у більшості німецьких родин, що намагаються поєднати роботу, дітей і не зʼїхати з глузду.
А тепер — дива системи. Коли сімʼя заробляє 3 000 євро до податків, у них є певний наявний дохід — те, що реально залишається після всіх податків, внесків і державної любові. Коли дохід зростає до 6 000 євро, логіка підказує: життя має стати легшим. Більше грошей, менше напруги, трохи повітря, можливо навіть новий диван. А тепер дивимось на графік.
Сюрприз:
— 3 тисячі — один рівень життя.
— 6 тисяч — майже той самий.
Чому мозок обирає диван замість стресу
Ти ніби піднімаєшся сходами, але на кожному поверсі тебе ввічливо зустрічають і кажуть: «Дякуємо за амбіції. Можете не напружуватись!» І це важливо: це не про лінь. Людина може бути дисциплінованою, відповідальною і дуже мотивованою. Але якщо система стабільно показує: більше годин = більше стресу = той самий гаманець, мозок робить простий висновок: «Ну й навіщо працювати більше?». І раптом диван, серіал і діти починають виглядати як цілком раціональний фінансовий план.
Британська пастка: обрив для топ-фахівців
Спочатку здається: ну ок, це ж Німеччина — там завжди складно, бюрократично і трохи дивно. А потім відкриваєш Британію — і розумієш, що це вже не локальний фольклор. The Telegraph прямо пише про податкові пастки, які вбивають продуктивність. Британці масово скорочують робочі години. Здається дрібниця: — 2,3 години на тиждень. Ну що таке дві години, правда? Але коли це роблять мільйони людей — економіка втрачає еквівалент 1,7 мільйона повноцінних робочих місць щотижня. Уявіть, що в якийсь день 1,7 мільйона людей просто не вийшли на роботу.
І найцікавіше: першими це зробили не студенти і не адепти «жити для себе». Найшвидше зменшують навантаження топ-10% населення за доходами. Ті, на кому тримається медицина, бізнес і управління. Чому так? Бо в Британії є дуже «виховний» коридор доходів — від 100 до 125 тисяч фунтів, де система ввічливо каже: «Ти, звісно, молодець, але давай без ентузіазму». А якщо в тебе є діти, квест ускладнюється: один зайвий фунт понад 100 тисяч — і можна миттєво втратити допомогу на догляд за дітьми до 14,5 тисяч фунтів на рік. У цей момент підвищення перестає бути підвищенням і починає виглядати як дуже дивна фінансова угода, де ти працюєш більше, а виграє хтось інший.
Медицина на паузі: історія кардіохірурга
Є такий кардіохірург — Алан Едвардс. 30 років стажу. Нічні трансплантації. Та сама медицина, якою країни люблять пишатися у святкових промовах. Його діти — теж лікарі. І вони свідомо обрали парт-тайм. Не через лінь, а тому, що не хочуть працювати в мінус. Сам Алан почав відмовлятися від додаткових змін, коли дохід наблизився до 100 тисяч. Працювати з податком понад 60% — це, цитую з дивана, абсурд, навіть якщо ти рятуєш життя.
Масовий вихід у «парт-тайм»
Ще один факт: за 15 років частка чоловіків на неповній зайнятості в Британії зросла з 7% до 14%. У парт-тайм масово йдуть журналісти, керівники, медики — ті, кого важко замінити і дорого втратити. І в цей момент слово «продуктивність» перестає бути темою для конференцій і стає практичною проблемою.
З дивана картинка складається проста: Німеччина показує плато — можеш заробляти більше, але різницю майже не відчуєш. Британія показує обрив — один крок, і підвищення виглядає як фінансова яма. Люди поводяться не як «погані громадяни». Вони поводяться як дорослі: рахують, оптимізують і обирають вільний час не з романтики, а з холодного розрахунку.
І мій диванний висновок максимально простий: Про карʼєру можна читати мотиваційні книжки, ходити на тренінги і ставити цілі, але коли математика проти тебе, диван завжди виявляється найуспішнішим карʼєрним вибором.
Автор:
Джерело:
Мінфін
Коментарі - 24