Українці мають два тижні, щоб відмовитись від кредиту без наслідків: як це зробити

За прикладом більшості розвинутих європейських держав, в Україні ще у 2017 році був прийнятий спеціальний Закон «Про споживче кредитування», який в тому числі мав на меті захистити права позичальників. Однак чи досягнуто бажаного ефекту?

Які правила відмови від кредиту встановлює закон

Розпочнімо з визначення «споживчого кредиту». Це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальнику) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника. Отже, умови договору обов’язково мають відображати ключові ознаки, що важливо для визначення правового регулювання відносин між сторонами.

Однією з особливостей даного виду кредитування є, зокрема, законодавчо визначене право споживача на односторонню відмову від договору. Так, ст. 15 Закону «Про споживче кредитування» встановлено, що споживач має право протягом 14 календарних днів із дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору без пояснення причини, в т. ч. в разі отримання ним грошових коштів. Виключення становлять випадки, коли:

• виконання зобов’язань за договором забезпечено нотаріально посвідченим договором (правочином);
• виконання робіт (послуг) та/або придбання робіт за рахунок кредитних коштів відбулося до закінчення 14-денного строку.

На споживача покладається обов’язок, по-перше, письмово повідомити кредитодавця про намір відмовитися від договору (у паперовому або електронному вигляді). Така відмова може бути подана представником за наявності у нього довіреності на вчинення відповідної дії. Альтернативою довіреності може бути нотаріальне засвідчення самого повідомлення.

Крім того, від дати такого повідомлення починається відлік 7-денного строку, протягом якого споживач повинен повернути кредитні кошти (якщо такі отримувалися) та сплатити відсотки за період із дня одержання за встановленою у договорі ставкою. Будь-які додаткові платежі у випадку відмови законом не передбачено.

Як це право використовується на практиці

Попри те, що норма не є новою, судова практика з даного питання майже відсутня, що зумовлено декількома чинниками. Так, вказане положення розраховано на непередбачувану зміну життєвих обставин, коли потреба у товарах або послугах (а відповідно — в кредиті) може зникнути. Хоча подібна «гнучкість» покликана спростити життя споживача, на практиці дане право використовується вкрай рідко.

Важка економічна ситуація та військові дії в країні змушують людей оформлювати кредити для задоволення базових побутових потреб. Отже, ймовірність відмови є вкрай незначною. Переважна більшість спорів стосуються стягнення заборгованості, нарахованих відсотків, оскарження договору тощо.

Крім того, низький рівень юридичної обізнаності, неуважність до умов договору, а подекуди й недобросовісність деяких кредитодавців призводить до того, що пересічні громадяни можуть не здогадуватися про існування такої можливості. Навіть у випадку порушень, звернення до суду є довготривалим, а буває економічно невигідним споживачеві (якщо судовий збір перевищує суму кредиту).

Важливо пам’ятати про позасудовий спосіб захисту — звернення до Національного банку України, який здійснює державне регулювання та нагляд у сфері споживчого кредитування.

Що каже суд

Належне юридичне оформлення відмови від договору є не менш важливим, ніж його укладення. Наприклад, Верховний суд може залишити касаційну скаргу споживача без задоволення (Постанова КЦС ВС від 26.12.2018 у справі № 311/3281/16-ц), якщо особою не надано достатніх доказів на підтвердження дотримання умов, наявність яких забезпечує можливість відкликати свою згоду на укладення договору, а саме: подання/направлення повідомлення, повернення коштів та сплати відсотків за період між одержанням та поверненням коштів.

Крім того, ВС підтримав висновок апеляційного суду (Постанова від 10.10.2018 по справі № 202/3863/15-ц) про те, що оскільки позивачка не виконала вимог закону (на той час ще «Про захист прав споживачів») щодо повернення одержаних за договором товарів або надання підтвердження неотримання такого товару, то підстави для розірвання договору в односторонньому порядку відсутні. Оскільки в чинній редакції отримання товарів/послуг до закінчення строку відмови позбавляє споживача права на таку відмову, позиція суду є застосовною.

На що звертати увагу при підписанні електронних договорів

Окремої уваги вартує запровадження електронної форми договорів споживчого кредитування. Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом «Про електронну комерцію».

По-перше, всупереч вимогам законодавства, споживачеві часто не надається повний обсяг інформації.

По-друге, ідентифікації особи під питанням. Так, рішенням Київського районного суду м. Харкова (від 09.08.2024 у справі № 953/2809/24) встановлено, що наявна у справі довідка про ідентифікацію не дає відомостей про те, яким чином вона була проведена. Відомості про ознайомлення особи з умовами договору також відсутні, що свідчить про відсутність погодження їх сторонами.

Аналогічно, у рішенні Володарського районного суду Київської області (від 16.12.2024 у справі № 364/817/24), залишеним без змін апеляційним судом, викладено висновок про відсутність доказів існування договору через відсутність доказів належної ідентифікації споживача.

Вказане, серед іншого, створює сприятливі умови для розвитку шахрайства у сфері кредитування, що набуло особливої актуальності під час війни. Отже, простота та швидкість оформлення споживчого кредиту має зворотній бік у вигляді зазначених ризиків. Ідентичні складнощі виникають як із доведенням факту укладення договору, так і відсутності такого. Щодо питання підтвердження повноважень представника на укладення електронного договору у світлі вищевикладеного годі й говорити.

Відповідно, порядок відмови від договору також лишається невизначеним. Наприклад, угода укладається шляхом заповнення формуляру заяви (форми) про прийняття пропозиції укласти електронний договір. Тоді як формуляру для оформлення відмови не передбачено.

Отже, навіть відмова від договору не звільняє від обов’язку її належного юридичного оформлення. На всіх етапах існування кредитних відносин важливо приділяти належну увагу вивченню законодавчої бази, умов договору, потенційних контрагентів та іншим аспектам. Дані превентивні заходи якщо й не забезпечать 100%-го захисту від можливих порушень, проте сформують доказову базу.