Інфляція нижче прогнозів: чому це відбувається, та чи продовжить вона знижуватись далі

Чому інфляційні прогнози не справдились

Базова інфляція в річному вимірі знизилась до 4,2%, проти 4,5% в лютому. Таким чином, загальна інфляція уже знаходиться нижче нижньої межі цільового діапазону НБУ, а базова інфляція стрімко наближається до неї.

Ще на початку минулого року НБУ очікував входження до цього цільового діапазона, лише починаючи з 2026 року. Інфляційні прогнози НБУ вчергове виявилися неточними, в результаті чого державні фінанси та реальний сектор зазнали збитків від надмірних витрат на обслуговування позикових коштів.

Ключова причина похибок в інфляційних прогнозах НБУ — застосування недосконалого модельного інструментарію, який не враховує всієї повноти факторів, що впливають на інфляцію, відсутність моделей щодо прогнозування структурної інфляції, а також інші хибні припущення.

Чому ж скорочувалась інфляція

Основним чинником, що зумовив стрімке падіння інфляції, було скорочення сукупного попиту (на 25% щодо довоєнного рівня).

Ключові фактори скорочення попиту:

• війна,
• виїзд біженців за кордон (понад 6 млн осіб),
• мобілізація чоловіків до лав ЗСУ,
• високий рівень безробіття (близько 20% робочої сили),
• а також жорстка монетарна політика НБУ, що обмежила надходження позикових коштів у економіку (рівень кредитування за рік скоротився з 20% ВВП до 14% ВВП).

Також на зниження рівня інфляції вплинуло перенасичення внутрішнього ринку аграрною продукцією після рекордного врожаю. В річному вимірі впали ціни на такі категорії товарів, як хлібопродукти, олія, цукор, яйця, овочі.

Що стримувало зростання цін

Вагомим стримуючим фактором інфляції є стабільність обмінного курсу, який вже 1,5 роки зберігається на рівні 37−39 грн за $1, що сприяє стабілізації цін на імпортні товари. З початку війни Україна отримала близько $85 млрд зовнішньої фінансової допомоги (в т.ч. від МВФ — $8,1 млрд), що дозволило не лише покрити дефіцит платіжного балансу, але й наростити валютні резерви. Подальша стабілізація валютної позиції залежить від достатності та ритмічності надходження зовнішньої допомоги.

Стримуючим фактором зростання інфляції є збереження Урядом часткового мораторію на підвищення житлово-комунальних тарифів. Однак, даний фактор варто розглядати, як відтермінування приросту цін, оскільки майбутня ринкова корекція цих адміністративних тарифів буде неминучою.

Які ризики залишаються

Потенційно значні інфляційні ризики зберігаються з боку фіскального дефіциту, рівень якого досягає 23% ВВП за плинний рік (без врахування грантів). Однак, наразі вплив фіскального дефіциту на зростання цін є обмеженим, оскільки його розмір становить лише 2/3 від втрат номінального ВВП, порівнюючи з довоєнним періодом.

Також «фіскальну інфляцію» стримує той факт, що понад 50% державних витрат спрямовуються на оборонні потреби, які, переважно, не впливають на активізацію попиту.

Читайте також: Як препарати для схуднення можуть перевернути зерновий ринок із ніг на голову

Подальші перспективи інфляції визначатимуться як проінфляційними, так і контрінфляційними факторами. Низький споживчий попит та структурний характер інфляції стримуватимуть розкручування цінової спіралі. Водночас, підвищення тарифів на електроенергію, значний фіскальний дефіцит, потенційні ризики девальвації гривні залишаються вагомими проінфляційними чинниками.