Солодка родина Марс: як створити мільярдну корпорацію і (не) стати ворогами

Mars Incorporated — беззаперечний світовий лідер виробництва солодощів. За оцінками Candy Industry, щорічно вона продає кондитерських товарів на $20 млрд, випереджаючи найближчого конкурента Ferrero майже на $7 млрд.

Компанії належать такі всесвітньо відомі бренди, як однойменний шоколадний батончик Mars, а також Snickers, Twix, Milky Way, M&M's, жувальні гумки Orbit та Wrigley's, відомі бренди товарів для тварин Pedigree, Whiskas та Royal Canin, а також бренд рису, соусів та консервації Uncle Ben’s.

Проте, не широкий перелік продукції робить компанію унікальною. Більшість відомих корпорацій розміщують свої акції на фондовому ринку, щоб залучити зовнішніх інвесторів і обміняти цінні папери на їхню готівку. Натомість, Mars всю свою сторічну історію залишається приватною компанією, яка належить представникам однієї родини. Власне, і своєю назвою Mars завдячує прізвищу цієї сім'ї.

Компанія, заснована на кухні

Всі вже звикли до історій технологічних гігантів, на кшталт Apple чи Google, які починали свій шлях у гаражах. Однак, Mars вирізняється на їхньому фоні, адже, як і належить виробнику продуктів, був створений на кухні.

Батько засновника всесвітньо відомої компанії Френка Марса був найманим працівником на млині, мати господарювала вдома. Як і більшість американських родин на рубежі ХІХ-ХХ століть, Марси жили не багато. В дитинстві Френк перехворів поліоміелітом, що назавжди змінило його життя. Саме тоді, аби розважити хлопця, мати дала йому декілька уроків кулінарії та навчила робити солодощі.

Ця справа захопила Френка і все дитинство він експериментував із різноманітними рецептами. У 19 років він почав продавати власноруч зроблені цукерки місцевим магазинам. Однак, тоді ж почав набирати потужності кондитерський гігант Hershey, а разом із ним виникло безліч дрібних компаній. Марс не витримав конкуренції і вирішив переїхати до іншого міста, де буде простіше відновити бізнес.

Саме в той час, коли він розпочинав власну справу, Френк одружився, а невдовзі, у 1904 році, у нього народився син Форест. Проблема була лише в тому, що навіть після переїзду на нове місце кондитерський бізнес майже не приносив доходів, і сім'ю ледве вдавалося прогодувати.

Сімейні незгоди завершились розлученням, а дружина отримала всі права на виховання сина. Як наслідок, із роками у Фореста склалися складні відносини з батьком, що згодом вплине на компанію.

Разом із новою дружиною Френк намагався налагодити бізнес. І здавалося, у нього виходило. У 1911 році він вже заснував компанію, найняв працівників. Однак, раз за разом переживав падіння. Зрештою, наприкінці десятих підприємець не зумів розрахуватись з боргами і все його майно забрали кредитори.

На родину чекав новий переїзд і нова реінкарнація компанії у 1920 році. Френк працював на кухні щодня з 3 години ночі, виготовляючи цукерки ручної роботи, а його дружина стояла за прилавком і продавала їх.

Першим успіхом для підприємця стали цукерки Mar-O-Bar, виготовлені з карамелі, шоколаду та нуги. Нічого надзвичайного — конкуренти робили те саме, але гроші все ж пішли.

Цікавий факт. Ключовим конкурентом Mars завжди була інша американська кондитерська компанія — Hershey, заснована наприкінці ХІХ століття. Зараз Hershey — п'ятий за обсягом продажів виробник солодощів у світі. Попри конкуренцію, засновники компаній Френк Марс і Мілтон Херш товаришували. Крім цього, Mars був найбільшим клієнтом Hershey, закуповуючи шоколадну глазур для своїх батончиків.

Ставши на ноги, Френк спробував налагодити стосунки і запросив на роботу свого сина від першого шлюбу Фореста, якому тоді було 18 років. Це рішення стало поворотним для компанії. За легендою, саме той підказав ідею нової цукерки — з ніжної молочно-шоколадної нуги. Новий продукт назвали Milky Way, і нічого подібного в той час більше ніхто не робив (цей батончик відрізнявся від Milky Way, який зараз продається в Україні і за складом є ближчим до відомого у нас Mars).

Щоправда, з роками сам Форест зізнався, що не вигадував Milky Way, просто говорив все, що спадало на думку, і якось наштовхнув на цю ідею батька. Як би там не було, продажі цукерок злетіли, і в перший же рік їх було продано на $800 тис. ($11 млн у сьогоднішньому еквіваленті).

Після того, як Форест отримав освіту технолога у Єльському університеті, він знову повернувся на роботу до батька. Їхньої спільною ідеєю став хіт продажів — Snickers, представлений у 1930 році, а невдовзі вони розробили ще один популярний у США батончик — 3 Musketeers.

Цікавий факт. Батончик Snickers було названо на честь улюбленого коня Френка. Слово Snickers на українську можна перекласти як «тихе іржання».

Син проти батька

Незважаючи на спільну роботу, стосунки між Френком та його сином весь час були натягнуті. Давалися взнаки дитячі образи — тоді вони не бачились роками, а батько виплачував крихітні аліменти.

Крім цього, члени родини постійно сперечались через майбутнє компанії. Форест відстоював ідею стрімкого розширення, а його батько наполягав, що і так все добре, а тому варто бути консервативнішими.

Загострився конфлікт після того, як амбітний Форест заявив, що хоче отримати у власність 30% компанії. У відповідь батько прямо сказав, що для них двох компанія замала і тому сину краще шукати роботу деінде.

«Це була болюча ситуація. Я не пишаюся цим, але я сказав татові засунути бізнес собі в дупу. Якщо він не хотів дати мені третину бізнесу, я сказав, що піду. Він сказав іди, тому я й пішов», — згодом згадував Форест.

Френк і Форест Марс разом зробили найвідоміші шоколадні батончики.

Після цієї сварки у 1932 році Форест отримав $50 тис. (близько $1 млн за сучасною купівельною спроможністю), міжнародні права на Milky Way та поїхав «у вигнання».

Місцем «вигнання» стала Британія, де він почав будувати власну імперію. В Європі Форест набрався досвіду, деякий час попрацювавши у місцевих кондитерських гігантах Nestle та Toblerone. Після цього він запустив маленьку фабрику, де працювало лише 12 людей — максимум, що він міг собі дозволити.

Продажі в Британії стрімко зростали завдяки успіху «іменного» батончика Mars. Фактично, це була солодша версія американського Milky Way, наближена до вподобань європейців. Невдовзі Форест розширив лінійку іншими продуктами, які виготовляла компанія батька у США.

Бути лише кондитером Форест не бажав, і вже у 1934 році купив британського виробника корму для тварин Chappi.

«Вигнання» Фореста завершилось несподівано. У 1935 році помирає його батько. На похорони син вирішив не летіти, пояснив це зайнятістю. Можливо, він був незадоволений спадком, адже став лише міноритарним акціонером Mars, а керівництво компанії перейшло до дружини засновника та доньки від другого шлюбу. Усунений від батьківської компанії Форест починає власну експансію на американський ринок.

У США він налагоджує виробництво корму для тварин, розвиваючи бренди Pedigree та Whiskas, а також запускає лінійку продуктів Uncle Ben’s. Ці бренди, а також виробництво солодощів у Європі об'єднуються в компанію Food Manufacturers.

Крім цього, спільно із сином засновника Hershey Брюсом Муррі він створює нову кондитерську компанію M&M's (розшифровується як Марс і Муррі), яка виготовляла однойменні цукерки.

Цікавий факт. Спершу цукерки M&M's виготовлялись виключно для військових під час Другої світової війни. Шоколад покривали глазур'ю, щоб він не танув під час спеки. Марс не вигадав цю ідею, такі солодощі вперше з'явилися під час громадянської війни в Іспанії в 30-х роках і виготовлялись теж спеціально для солдат.

В той час, як Food Manufacturers стрімко розвивалась, Mars стагнувала і робила вже звичні батончики. Вже на початку 50-х прибутки компанії Фореста були більші, ніж у колишньої компанії його батька. Однак, залишаючись міноритарієм Mars, він марив контролем над цією компанією, яку вважав своєю «по праву».

Викупити Mars Форест зумів лише у 1964 році, коли у власника контрольного пакету, його зведеної сестри Патриції, діагностували рак, і жодного бажання управляти бізнесом вона не мала.

Отримавши контрольний пакет, Форест об'єднав під одним дахом Mars, Food Manufacturers та M&M's. Після «вигнання» з батьківської компанії минуло понад 30 років, а Форесту вже виповнилось 60.

Батько проти синів

Форест Марс завжди мав важкий та екстравагантний характер. Ще розвиваючи власну компанію, він регулярно зривався на своїх працівників за найменший дріб'язок. Зрештою, всі так до цього звикли, що просто байдуже стояли, доки він горланив на них.

Та найбільше дісталося від Фореста його дітям. До управління компанією він залучив двох своїх синів — Фореста-молодшого та Джона.

Як згадував один із працівників Mars, власник компанії ставився до дітей жахливо. «Він кричав і називав їх тупими дурнями. Він сперечався з ними через найменші дрібниці. Усі замовкали, і могли чути, як він кричить на них. Це було неймовірно соромно», — ділився він спогадами.

Також до ЗМІ просочилась історія про те, як батько під час засідання керівників компанії, наказав одному з синів «стати на коліна і молитися за майбутнє компанії». Після цього Форест продовжив зустріч, а його син годину мовчки стояв на колінах перед колегами. Підвівся син лише після того, як батько завершив засідання і вийшов із конференц-залу.

Змінилося з приходом нового власника і управління компанією. Завод Mars у Чикаго вважався витвором індустріального мистецтва. Він нагадував палац, оточений садом, у ньому було багато вітражів, а люди могли ходити сюди на екскурсії.

Взявши компанію під контроль, Форест скасував екскурсії, як і інші PR-заходи, та прибрав вітражі. Натомість, він підвищив зарплату працівникам, купив найкраще устаткування та посилив контроль за стерильністю виробництва.

Читайте також: Говард Баффет: головний друг України на Волл-Стріт та найбагатший фермер світу

Форест надзвичайно не любив пресу, і якщо спершу він зрідка давав інтерв'ю, то невдовзі припинив — його розлютила одна зі змінених цитат. Це зробило Mars чи не найзакритішою компанією США, практично ніхто не знав, що там відбувається. І навіть коли Форест помер, ще тривалий час ніхто достеменно не знав, чи правда це — жодних офіційних повідомлень від компанії не надходило.

Цікавий факт. У 1964 році, коли Форест взяв під контроль Mars, була опублікована повість «Чарлі і шоколадна фабрика». Її персонаж Віллі Вонка так само зробив свою фабрику закритою від сторонніх очей. Ще більше додає подібностей те, що коли Форест нарешті пішов із компанії у 1973 році, він швидко знудився на пенсії і заснував нову компанію з виробництва солодощів Ethel M. Вже старіючий підприємець в прямому сенсі жив на фабриці — облаштував пентхаус із видом на виробництво. Робітники називали його «привидом фабрики».

Сім'я та її багатство

Тривалі приниження все ж принесли результати і діти Фореста успадкували його компанію — двоє синів та донька отримали по третині акцій Mars. Після цього управлінням зайнялось вже третє покоління родини.

З 1975 року Форест-молодший та Джон стали співпрезидентами компанії. При цьому Форест-молодший очолював її до 1999 року, а потім ще залишався у раді директорів.

У 1983 році до керівництва компанією приєдналася і їхня сестра Жаклін, ставши президентом напряму продуктів харчування. На пенсію вона вийшла у 2001 році.

За керівництва третього покоління Марсів компанія залишилась суперзакритою. Всім працівникам суворо заборонялось говорити зі сторонніми про те, що відбувається на фабриці.

Іншою корпоративною особливістю була підкреслена скромність керівництва. Члени родини отримували лише символічні дивіденди — всі прибутки компанії інвестували в її розвиток. Завдяки цьому свою глобальну експансію Mars проводив практично без кредитів. Жили ж власники за досить скромні для корпоративної америки зарплати — близько $1 млн на рік.

Всі працівники Mars, незалежно від посади (включаючи власників), мали реєструвати час приходу на роботу, і якщо не запізнювались — отримували бонуси до зарплати. Ніхто з топменеджерів не мав власних кабінетів, замість цього був опен-спейс, всі самостійно відповідали на телефонні дзвінки, а про перельоти на приватних літаках не могло бути й мови. Навіть їдальня для топменеджменту та рядових працівників у Mars була спільною.

Із четвертого покоління шоколадної родини найяскравіше проявила себе Вікторія Марс, донька Фореста-молодшого. Після роботи на різних посадах вона у 2014 році очолила раду директорів компанії. Наразі вже пішла у відставку.

Вікторія Марс представляє четверте покоління керівників компанії.

Зараз Mars очолює датчанин Поул Вайграух. Він починав кар'єру в Stimorol, потім працював на конкурентів із Nestlé і нарешті 20 років підіймався кар'єрними щаблями Mars. Із родиною він не пов'язаний.

Відсторонення від управління не завдало членам сім'ї фінансових проблем. Джон та його сестра Жаклін все ще живі, як і раніше кожен володіє третиною компанії. Статки кожного з них Forbes оцінює у $38,9 млрд. Завдяки цьому вони розділяють 29 сходинку найбагатших людей світу.

Читайте також: Майкл Джордан: скільки коштує та на чому заробляє найбагатший баскетболіст світу

Форест-молодший вже помер і його акції рівними частками отримали 4 доньки. Статки кожної з них становлять $9,7 млрд.

Наразі Mars четверта за розміром приватна компанія США і, водночас, залишається однією з найзакритіших і таємничих, надійно приховуючи вміст шаф своїх власників.