Мандруємо з Приват 24. Ворохта

Два рази на місяць «Мінфін» купує квитки на потяг чи автобус через сервіс пошуку та купівлі залізничних квитків в Приват 24 і вирушає в найбільш цікаві і мальовничі, та часто маловідомі куточки України. Цього разу ми вирішили відправитись у Ворохту.

Ворохта – центр тихого полювання і гірського екстриму

Це тихе містечко спочатку я обрала тільки тому, що сюди дуже зручно добиратися (тільки потягом, без відомих своїми ямами карпатських доріг), але потім просто закохалася у його неймовірні краєвиди, мальовничі віадуки, тишу і смачне повітря. Розташування в серці Карпат, можливість відвідати звідси чимало цікавинок регіону, яскрава кухня, гостинні господарі – все це робить Ворохту прекрасним місцем для цілорічного туризму, як для тих, хто прагне тиші та спокою, так і для тих, хто скучив за адреналіном і емоціями.

Читайте також: Мандруємо з Приват 24. Тернопіль

Поселення на цьому місці виникло в середині XVI століття, про що свідчать деякі майже казково знайдені документи. Легенд про назву і заснування є чимало, тож зможете обрати собі одну з них до вподоби. Значний поштовх розвитку тодішнього поселення дало будівництво залізниці у 1894 році, і віадуків, які на той час були одними з найбільших у Європі. Статус села Ворохта отримала у 1927 році. З того часу місцевість розвивається як туристичний центр, а також як осередок зимових видів спорту. Колись тут готували спортсменів світового рівня, проводили міжнародні змагання, ну а зараз колишня «олімпійська» інфраструктура навіває сум і жаль. Крім туризму, де-не-де працюють підприємства лісообробної промисловості, але загалом здається, що, в основному, життя селища крутиться саме навколо туристів – в готельному господарстві, закладах харчування, торгівлі. Незважаючи на те, що з економічної точки зору селищу немає чим особливо похвалитися, природа тут відпрацьовує за усіх і дарує мандрівникам те, що не вийде купити за всі гроші світу.

ТОП-6 найцікавіших місць Ворохти:

1) В першу чергу Ворохта вражає своїми грандіозними віадуками, збудованими ще в австрійські часи. Всього у Ворохті їх чотири, і якщо два з них ви точно не пропустите, то третій та четвертий треба пошукати по дорозі на с. Вороненко. Кажуть, що їх будували полонені італійці наприкінці XIX століття. Два з них досі працюють. Поруч з двома іншими не так давно побудовано нові мости.

Один з віадуків, що розташований найближче до в’їзду в місто з боку Франківська, тепер вирізняється стильними монохромними муралами – гуцули з трембітами, гуцул з барткою (топірцем), дівчина з козенятком та квіткові орнаменти. До речі, в часи другої світової цей міст було підірвано, але згодом відбудовано, і малюнки нанесено саме на нові частини мосту, старого каміння автори Марта та Юрій Пітчуки не торкалися.

Виглядають усі мости дуже стильно та цікаво, як для любителів історії, так і для любителів селфі і красивих фото, тому варто приділити їм весь день або сходити на спеціальну екскурсію.

2)Гора П’ятихатки вирізняється серед усіх пагорбів, на яких розкинулася Ворохта. До того ж з її вершини відкривається розкішний краєвид на 360°. Тому як тільки видасться ясний день, відразу ж вирушайте на вершину. Можна підніматися по дорозі або більш крутими стежками, у будь-якому випадку не заблукаєте. З кожним кроком перед вами відкриваються нові простори.

Родзинка П’ятихаток – не такий вже старий, але достатньо проржавілий підйомник, крісла якого сумно поскрипують від вітру над головами туристів. Висота гори 1200 м, з вершини можна побачити сусідні села та більш відомі гори краю, той же Хом’як.

3)Ворохта відома своїми церквами, особливо, старовинною дерев’яною Церквою Різдва Богородиці, що побудована без жодного цвяха в гуцульському стилі понад 400 років тому. Коло церкви знаходиться мало кому відомий маленький гуцульський Стоунхендж – викладені камені-менгіри, якими раніше позначалися місця жертвоприношень.

Другий храм міста – більш нова церква Петра і Павла, що була зведена на початку минулого століття. Вона більш яскрава, з блискучими банями, і щонеділі об 11 ранку сюди стікаються віруючі з усіх близьких та не дуже пагорбів.

Поруч з залізничним вокзалом причаївся ще один храм, дуже гарний на вигляд костел Успіння Пресвятої Богородиці. Він менш відомий, але вартий уваги, тож якщо матимете час – спробуйте його знайти та роздивитися.

4) Саме у Ворохті я вперше побачила справжній гірськолижний трамплін. Не в сезон він виглядає досить занедбаним, а штучна пластикова трава здається дивним нагадуванням з минулого століття. Тому дізнатися, що цей трамплін досі працює і на ньому досі тренуються юні і не дуже спортсмени, було дуже несподівано. У будь-якому випадку, це незвичайне місце і дивні враження, які не можна пропустити у Ворохті.

5) Для любителів екстриму Ворохта має пропозиції на всі сезони. Влітку вам запропонують рафтинг, взимку – лижі і санки, тому теоретично сюди можна їздити цілий рік. Восени грибники можуть чи не щодня вибиратися за грибами у сусідні ліси. Враховуйте, що місцеві мешканці підходять до цієї справи дуже серйозно, виходять о третій ночі й прямують досить далеко. Тихе полювання може бути не таким безпечним, як здається, адже в лісах подекуди все ще можна зустріти і ведмедя, і кабана, і рись. Тому на «велике полювання» краще вибиратися разом зі знавцями.

6) Ворохта – це ще й найзручніші «ворота» для підйому на Говерлу та інші вершини. До бази «Заросляк», з якої починається підйом, звідси зовсім недалеко. Можна під’їхати по трасі маршруткою, проте зручніше все ж таки знайти транспорт до самої бази або взяти екскурсію. Шлях на гору широкий і проторений тисячами туристів, але, як на мене, з гідом все ж таки проходити його спокійніше та комфортніше, особливо, не в сезон. Зможете перевірити свої сили в порівнянні зі спортсменами, які добігають на вершину за 40 хвилин. Як на мене, то спуск ще складніший за підйом, тому розраховуйте свої сили.

Якщо складні маршрути долати не хочеться – можна обрати більш спокійний варіант і пройтися до Говерлянських водоспадів, де починається річка Прут. Довгий, але дуже мальовничий маршрут є до озера Несамовитого.

Що роздивитись навколо

Крім вищезгаданих принад Ворохти, раджу ще прогулятися вздовж Прута, походити підвісними місточками, побачити розкішні скелі над рікою, яким понад 60 млн. років, піднятися на кілька пагорбів, щоб роздивитися селище з різних сторін. В літній сезон – позбирати ягоди, спробувати воду з місцевих цілющих джерел. На свята у вас є особлива можливість поспостерігати за давніми народними традиціями або й взяти участь в усіх дійствах, тому тут особливо цікаво на Різдво, на Великдень та й на інші свята.

Читайте також: Мандруємо з Приват 24. Івано-Франківськ

Як доїхати

До Ворохти їхати дуже зручно, без пересадок чи випробовування карпатськими дорогами. Квитки варто брати заздалегідь, особливо в гарячі літній чи зимовий сезони. Сервіс https://bilet.privatbank.ua пропонує квитки на потяг №357К Київ-Рахів, що відправляється о 14:28, а прибуває в 08:03. Раджу прокинутися зі світанком і насолоджуватися карпатськими краєвидами через вікно. Коштує квиток від 218 грн у плацкарті, 252 — 459 грн в купе, до 1075 грн у люксі.

Де зупинитися

Ледь не в кожній хаті тут здаються кімнати, є чимало садиб та готелів. Зручний варіант – туркомплекс «Ворохта 365», де вас годують і щодня розважають, возять на екскурсії та пропонують вечірню програму. Як варіант, можна жити у господарів, а їздити на екскурсії з «Ворохтою». Для пошуку готеля чи апартаментів скористуйтеся не тільки загальновідомим сервісом booking.com, а й місцевими ресурсами, де вибір може бути більшим, хоча ціни не завжди актуальні.

Номери на двох в середньому можна знайти за 300-400 грн за добу, хоча пропонують в селищі і апартаменти люкс-класу за 1500-2000 грн. Селище досить велике, з транспортом тут не дуже, тому не зайвим буде глянути на розташування обраного готелю чи садиби.

Де поїсти

у цьому туристичному смт, звичайно, знайдеться маса варіантів, де смачно поїсти та й відпочити. Більшість закладів пропонують страви місцевої кухні, але знайдеться і італійська піца, і традиційний фастфуд. Серед найвідоміших і найдавніших закладів – «Стара Ворохта», за краєвиди варто відвідати «Високий Грунь», на бограч і страви на мангалі ходять до «Вепра». Деякі садиби сміливо можна назвати центрами гастротуризму, адже ґаздині в них готують так, що деколи не хочеться ніяких ресторанів. Якщо вам пощастило з господинею, обов’язково попросіть її приготувати справжній банош на домашній сметані, з бринзою або грибочками. Це дуже жирно, але й дуже смачно, після активних прогулянок в горах – саме те, що треба.

Читайте також: Мандруємо з Приват 24. Бердичів

Що привезти

щоп’ятниці у місті проходить великий базар, на який варто йти з самого ранку. Місце проведення вам підкаже будь-хто. Тут можна придбати все – від каченят чи курчат до одягу. Серед потенційних сувенірів – звичайно, різноманітні місцеві сири, які треба обов’язково спробувати і розібратися в різниці між бринзою, вурдою та будзом. Мало хто їде звідси без в’язки чи банки сушених білих грибів. Є тут чимало сувенірів з дерева чи шерсті. Оригінальним подарунком може стати спеціальний прилад, для непосвячених схожий на праску з гребінцем, для збору чорниці. Хоча такий прилад треба дарувати разом з літнім туром в Карпати. Це, мабуть, найкращий подарунок з Ворохти – можливість повернутися сюди ще раз.

Ольга Фарима