Співпрацювати із стартапами в Україні — це наче купувати кота у мішку. Замість нових технологій цілком реально отримати на виході збитки та втрачений час.
Інвестуємо в стартапи. Як захистити свої права
Юрист практики технологій, медіа та телекомунікацій АО «Юскутум» Наталія Дика пояснює, що таке договір ескроу, та як він допоможе убезпечити права інвестора.
На ринку стартапів величезна кількість IT-рішень, цікавих великому бізнесу: сподобалася ідея, виділили гроші, вдарили по руках, запустили проект і… облом. Розробники вирішили стати садівниками, не впоралися із навантаженням, збанкрутували і ще мільйон причин, чому така співпраця може закінчитися передчасно.
Втім, убезпечити себе від подібних неприємних сюрпризів цілком реально. Один із варіантів — укласти договір ескроу. Його сутність така: дві недовірливі сторони залучають незалежну особу, тобто ескроу-агента, для тимчасового зберігання своїх цінностей до моменту виконання усіх зобов'язань за договором.
Наведу приклад: ми домовилися, що ви побудуєте мені будинок. Є ризик, що я не заплачу, а ви не побудуєте. Тому я розміщую всю суму на рахунок у банку, а той перерахує всі гроші вам лише тоді, коли будинок буде повністю готовий. Якщо будинку немає, гроші повертаються мені.
Як правило, ескроу-агентом виступає банк, а цінністю — грошові кошти. Але жорстких обмежень немає, і передати на зберігання можна навіть код комп'ютерної програми.
Стартап для чайника
Змоделюємо ситуацію: стартап розробив круту технологію, яку можна інтегрувати у звичайний чайник. Виробник побутової техніки зацікавлений у тому, щоб її придбати. Для того, аби не прогавити приплив інвестицій, і при цьому не втратити права на технологію, стартапери пропонують працювати за ліцензією. Починається спільний проект.
Однак у якийсь момент стартап збанкрутував або йому набридло працювати з чайниками, і ось він вже хоче/змушений достроково розірвати ліцензійний договір. У такому випадку виробник залишається, по суті, ні з чим: технологію він використовувати не може, а грошей у виробництво і рекламу вкладено багато.
А тепер розглянемо альтернативну версію. Разом із ліцензійним договором сторони підписали договір ескроу коду. Щомісяця ескроу-агент забирає у розробника на зберігання матеріальний носій із записом останньої версії коду.
Якщо контрагенти виконали свої зобов'язання за ліцензійним договором у повному обсязі, всі записи повертаються стартапу. Якщо ж він зірвав спільну роботу — остання версія коду і права інтелектуальної власності на технологію переходять постраждалій стороні, тобто виробнику побутової техніки. Після чого останній може змінити команду розробників, а ті продовжать використовувати технологію і доробляти код.
Ескроу-агент несе юридичну відповідальність за зберігання дисків із кодом та розпорядження правами на них. По суті, він є гарантом чесної гри і не дозволяє сторонам вчинити в останній момент шахрайство (видалити код або відтягти момент його передачі).
Цей приклад ілюструє найпростішу конструкцію договору ескроу коду. Залежно від особливостей предмету договору, із зобов'язаннями та побажаннями сторін можна гратися, як із конструктором.
Коментарі - 1
А як зберігають зовнішні сервіси, що розробляють підрядники?
І хто взагалі сказав, що код має цінність?
І чому немає ні слова про дані, які є насправді цінністю?
Чому немає слів про експертизу працівників, яка має більшу цінність за код?
Не інвестуйте в стартапи в країнах де немає юридичної бази і практики — це гроші на вітер
Не інвестуйте в стартапи в галузях в яких ви нічого не тямите
Не інвестуйте в стартапи, якщо у вас немає зайвих $500k