19 вересня 2017, 15:51 Читать на русском

Як ідентифікувати іноземного інвестора

Криза проходить й в Україну приходить все більше іноземних інвесторів. При цьому законодавство не ідеальне й в ньому не прописано багато процедур. Наприклад, банки не знають, як їм ідентифікувати нерезидентів інвесторів. Національний банк вирішив виправити цю ситуацію та роз'яснив, як це повинно відбуватися. «Мінфін» приводить інструкцію НБУ.

Національний банк роз'яснює особливості ідентифікації клієнтів – нерезидентів інвесторів.

FAQ

Процедура ідентифікації прописана в законі Про запобігання та протидію легалізації відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового ураження.

Частина перша статті 11 Закону визначено обов’язок банків як суб’єктів первинного фінансового моніторингу проводити управління ризиками з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта. Цеж й відноситься до послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану та змісту діяльності клієнта.

НБУ листом від 14 грудня 2012 року за номером № 48104/2886/11833 роз’яснив банкам окремі питання стосовно проведення ідентифікації клієнтів, а саме учасників договору про спільну діяльність та інститутів спільного інвестування.

У той же час, клієнтами українських банків все частіше стають нерезиденти, які зареєстровані в організаційно-правових формах не передбачених законодавством. Наприклад, інвестиційні фонди, трасти, інші форми управління майном.

При цьому, зважаючи на норму пункту 20 частини першої статті 1 Закону, якою визначено термін «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)», банк має враховувати можливість здійснення вирішального впливу на управління інвестиційною діяльністю юридичної особи фізичними. До них належать: професійні менеджери/інвестиційні керуючі, які здійснюють реальне управління інвестиційними рішеннями. Тож такі особи, відповідно, відносяться осіб до кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) такої юридичної особи.

Як правило, колективні (пайові) інвестиційні фонди не мають статусу юридичної особи та управління в такому випадку здійснюється компанією з управління активами.

Отже, банк має здійснити всі необхідні заходи, щоб встановлення ідентифікувати компанії з управління активами, а також встановити всіх наявних кінцевих бенефіціарів (контролерів) такої компаніі.

При цьому, кінцевим бенефіціаром може бути визнана фізична особа, яка здійснює контроль за відповідною компанією з управління активами. Таким чином, в даному випадку ідентифікація інвесторів, які залучаються до участі фонду на загальних умовах з метою отримання вигоди від діяльності фонду, не здійснюється.

Відносно самого колективного (пайового) інвестиційного фонду банк має з’ясувати на підставі поданих офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій правові та організаційні основи його створення та діяльності.

Стосовно інвестиційних компаній, які мають статус юридичних осіб, банк має здійснити ідентифікацію як інвестиційної компанії, так й у разі коли функції управління такою інвесткомпанією здійснюються компанією з управління активами така компанія теж має бути ідентифікована. У тому числі мають бути встановлені кінцеві бенефіциари відповідних юридичних осіб.

У разі здійснення управління інвестиційною компанією професійним менеджером/інвестиційним керуючим, тобто особою, що має повноваження діяти від її імені, зокрема здійснювати на підставі відповідного договору безпосередньо управління інвестиційними активами від імені та в інтересах такої компанії, банк може визначити кінцевим бенефіциаром цієї компанії саме таку особу за умови здійснення нею вирішального впливу на управління інвестиційною діяльністю.

Особливої уваги заслуговує процедура здійснення ідентифікації, у тому числі встановлення кінцевих бенефіціарів трастів.

Банк щодо трастів додатково повинен ідентифікувати довірителів та довірених осіб (частина друга пункту 10 статті 9 Закону). Також банки стосовно трастів зобов’язані виконувати вимоги, передбачені частиною вісімнадцятою статті 9 Закону, згідно із якою у разі якщо клієнт (особа) діє, як представник іншої особи чи від імені або в інтересах іншої особи. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний згідно з вимогами цієї статті та положеннями інших законів, що регулюють процедуру ідентифікації, ідентифікувати та верифікувати також особу, від імені або за дорученням якої проводиться фінансова операція, а також встановити вигодоодержувача.

Зокрема, директивою (ЄС) 2015/849 Європейського парламенту та Ради від 20 травня 2015 року про запобігання використанню фінансової системи передбачено вимогу щодо довірчих власників будь-яких трастів стосовно одержання та зберігання достатньої, точної та актуальної інформації щодо бенефіціарного володіння таким трастом. При цьому, така інформація має включати інформацію про особу:

  • засновника;
  • довірчого власника (власників);
  • протектора (якщо є);
  • бенефіціарів; чи класу бенефіціарів;
  • та будь — якої іншої фізичної особи, що здійснює фактичний контроль над трастом (стаття 31 Директиви (ЄС) 2015/849).

Також директивою передбачено, що довірчі власники мають розкривати свій статус та своєчасно надавати вищезазначену інформацію суб’єктам первинного фінансового моніторингу, коли довірчий власник, як довірчий власник, встановлює ділові відносини чи здійснює разові операції понад пороги, встановлені в пунктах (b), (c) та (d) статті 11 Директиви (ЄС) 2015/849].

Щодо загальних підходів під час встановлення кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичних осіб, з огляду на те, що відповідно до абзацу другого пункту 20 частини першої статті 1 Закону кінцевим бенефіціаром не може бути особа, яка має формальне право на 25% або більше статутного капіталу, або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним власником або є тільки посередником щодо такого права. 

Коментарі

Щоб залишити коментар, потрібно увійти або зареєструватися