Чому з кас банків зникла готівка і як це впливає на економіку та курс

За даними НБУ, станом на 1 жовтня сума готівки, що була в обігу в Україні, становила 677,7 млрд грн. Зокрема, майже 3 млрд банкнот на загальну суму 672,4 млрд грн.

Це на 50,1 млрд грн, або на 8% більше, ніж на початку 2022 року (на 1 січня 2022 року — 627,6 млрд грн). Чому ж тоді виникають проблеми з її отриманням? Є декілька причин для цього.

Технічна проблема

У моменти блекауту відбувається відключення банкоматів, зазвичай тих, що живляться від найближчої електромережі. Виділених ліній спеціально під банкомати банки, як правило, ніколи не створювали: до війни це було дорого та неактуально.

Тому, коли з'являється електрика, громадяни намагаються «затаритися» максимально в найближчому банкоматі. Те ж саме відбувається і з відділеннями банків, які то не працюють через повітряну тривогу, то в них немає світла та зв'язку через відсутність резервного живлення або небажання фінансистів витрачатися на дорогі генератори та їх утримання.

Це призводить до:

1. Колосального навантаження в рідкісні моменти появи світла на самі банкомати, багато з яких, особливо у регіонах, — вживані, куплені за кордоном ще задовго до пандемії.

Результат — часті поломки таких апаратів, що ще більше скорочує мережу, що реально працює. Тобто на сайтах банків такий банкомат «світиться» як працюючий, а фактично він простоює чи вже без грошей.

2. Значного зростання обсягів готівки, що видається банкоматами, і як наслідок — проблем зі своєчасним їх підкріпленням інкасаторами.

Це збільшує проблеми з логістикою доставлення готівки, її розподілом банкоматними мережами та додатковими операційними витратами банків на обслуговування банкоматів. Якщо у Києві та великих містах банкіри ще хоч якось встигають гасити подібні «пожежі» за рахунок великої кількості банкоматів, то в регіонах складається критична ситуація — як за рахунок обмеженої кількості самих банкоматів, так і через проблеми зі світлом, зв'язком та інтернетом.

Автор статті на власні очі спостерігав подібну картину у смт. Іванків Київської області, коли з декількох наявних там банкоматів та відділень банків (насамперед, Ощадбанк, Приватбанк і Райффайзен банк Аваль) нормально не працював жоден.

Пенсіонери записувалися з ночі на отримання грошей, а потім ще й відстоювали по 2−3 години у черзі, щоб отримати свої пенсії та сплатити комуналку, а частина мала ще й отримати допомогу від міжнародних організацій на деокупованих територіях.

Що ще цікаво, то це те, що, наприклад, в Ощаді клієнти ще й сплачували комісію за зняття готівки в касі банку у розмірі 3%, не маючи при цьому можливості зняти ці кошти без комісії у банкоматах.

3. У ситуації стихійних відключень електроенергії майже неможливо оперативно планувати завантаження банкоматів.

Доки немає світла, вони заповнені під зав'язку, але за ту годину-дві, поки є й електрика, й інтернет (без якого банкомат теж не працює), з них знімають всю готівку. Отже, формально працюючий банкомат насправді виявляється для громадян некорисним, оскільки там немає банкнот для видачі.

Оскільки зараз електрику відключають поза будь-якими графіками, банкіри не мають можливості «вгадати», які з банкоматів у цей момент будуть спустошені в період непрогнозованої за часом і термінами наявності світла.

У неофіційних розмовах банкіри говорять про зростання видачі готівки через банкомати та каси банків за останні декілька тижнів у 3−5 разів та зростання навантаження на інкасаторські служби, щонайменше, у 2−3 рази.

4. Торгові мережі не завжди готові до послуги видачі готівки громадянам із платіжних карток через свої каси.

З одного боку, зростання цін на фоні падіння платоспроможності населення та ще й за відсутності світла серйозно скоригували фактичні обсяги готівки в торгових мережах.

З іншого — більшість громадян у таких умовах намагається розрахуватися картками, тобто фактично готівки у касирів не так багато, і вони не поспішають з нею розлучатися, не знаючи, що буде протягом дня за розрахунками з іншими клієнтами.

До того ж, багато громадян знову активно перейшли на покупки на базарах і ярмарках, де ціни зазвичай трохи нижчі, ніж у магазинах, але, знову ж таки, їм для цього потрібна готівка.

Продуктові мережі намагаються зберегти покупців за рахунок встановлення генераторів, витрати на купівлю та обслуговування яких перекладаються, зрештою, потім на того ж покупця.

Що також робить мережі менш конкурентними, порівнюючи з базарами. Ба більше, наявність генератора та світла в самому магазині не завжди гарантує нормальну роботу інтернету та зв'язку з процесинговим центром банку з проведення транзакцій покупців, що, знову ж таки, змушує покупців розраховуватися готівкою.

Проблема економічна

Відсутність електрики має й інші наслідки — суто економічні.

Переважно це:

1. Суттєве зростання витрат на інкасацію, безпеку банкоматів та кас відділень, а також логістику під час роботи з готівкою, закупівлю генераторів для забезпечення роботи.

Ці витрати банки, за здогадом, повинні закладати у вартість своїх продуктів, але соціальна складова виплат, на кшталт пенсій та допомоги, не дозволяє їм цього робити. Відповідно, суттєво зменшується операційна привабливість подібних банківських послуг, аж до збитковості.

Особливо в невеликих та середніх фінансових установах, які не мають власної інкасації, і вони змушені користуватися послугами своїх успішніших колег чи інкасаторських фірм на аутсорсі.

Ті ж, зі свого боку, за подібних умов швидко підвищують тарифи на свої послуги. У результаті, це призведе надалі до ще більшого згортання банківських відділень і зменшення банкоматної мережі, що загрожує ще більшим відходом громадян у готівку. Особливо у регіонах.

2. Вимушений відхід населення у розрахунки готівкою призводить до різкого збільшення грошового агрегату М0 (готівка в обігу), який включає банкноти і монету в обігу.

Дуже небезпечна тенденція для всіх сегментів фінансового ринку України, оскільки це неконтрольовані Нацбанком «гарячі» кошти, які стають ґрунтом для розширення «тіньової» економіки. А також тиснуть на готівковий валютний курс і в момент паніки здатні суттєво впливати на загальний стан усієї економіки України, що воює.

Поточна ситуація може звести нанівець старання Нацбанку останніх 5−8 років щодо політики cashless. Ба більше, значна частина фізично надрукованих банкнот у цьому випадку не повертається до банків, а осідає на руках у населення і змушує потім Нацбанк знову додруковувати нові гроші для забезпечення повноцінного грошового обігу. Підсумок — нові емісії «живих» грошей з циклічним зростанням цін і тиском на курс, що повторюються. Коло замикається.

Для розуміння ситуації наводимо останні дані Нацбанку щодо грошових агрегатів в Україні:

Зростання готівки поза банками (М0) через поточні проблеми найближчим часом різко посилиться. За моїми прогнозами, цей показник лише за грудень 2022 — січень 2023 року може зрости, щонайменше, до 660−680 млрд гривень, що призведе до зростання й інших грошових агрегатів.

Надалі питання «стерилізації» цих «гарячих та малоконтрольованих» коштів на руках у населення стане серйозною проблемою для регулятора, грошового обігу загалом та почне додатково тиснути на курс.

Як пом'якшити проблему

Потрібно оперативне фізичне перегрупування частини банкоматної мережі банків у ті точки, які забезпечені повноцінним або майже повноцінним електроживленням для забезпечення безперебійного обслуговування населення та зменшення ажіотажу зі зняття готівки.

У регіонах, особливо невеликих містечках та селищах, необхідно посилити комунікацію між банківськими установами, місцевими енергетиками та місцевою владою для більш злагодженої організації роботи інкасації, банкоматів та торгових терміналів у продовольчих мережах та точках реалізації основних товарів для населення.

Дуже важливо, щоб місцеві ритейлери забезпечували спільно з банками якісний та оптимальний обіг готівки у своїх регіонах для зняття напруги у грошових розрахунках за товари першої необхідності. Це зменшить глобальну потребу Нацбанку додрукувати додаткову готівкову гривню.

Якщо збережеться поточна ситуація з одночасним зростанням цін та «зависанням» значних обсягів готівки на руках у громадян, варто очікувати від Нацбанку швидкої появи купюр більшого номіналу для збереження структури грошового обігу.

І це, у цьому випадку, негативний чинник для нацвалюти загалом. Що б не говорили чиновники Нацбанку, збільшення номіналу купюр в обігу — завжди ознака зростання інфляційних процесів у країні. Тим паче, під час війни.

Автор:

Аналітик Олексій Козирев

Пише на теми: Валюта, цінні папери, інвестиційні проєкти, кредитування, міжнародні валютний та фондовий ринки, фінансові стартапи