Кенія: як живе і на чому заробляє головний союзник України в Африці

Цього року Україна почала активніше боротися за підтримку так званого «глобального Півдня» — країн Латинської Америки, Азії та Африки, що часто негативно ставляться до Західного світу, а до України, в кращому випадку, — нейтрально. Однак, у цьому регіоні є й держави, які з самого початку війни стали на наш бік.

«Війна в Європі має бути закінчена, агресія проти України не виправдана нічим», — заявив у березні минулого року президент Кенії Вільям Руто. Він наголосив, що позиція його держави базується на повазі до Статуту ООН, суверенітету та територіальної цілісності країн. Руто став єдиним лідером Східно-Африканського торгового товариства, який так рішуче засудив агресію рф.

Крім цього, на засіданні Генасамблеї ООН представник Кенії назвав напад росії на Україну «колоніальною війною», а делегація цієї держави традиційно голосувала за резолюції на нашу підтримку.

Підтримує Україну й більшість громадян Кенії. У тому, що вторгнення росії суперечить міжнародному праву, переконані 76% жителів держави (заперечили це лише 15%), а про те, що рф винна у військових злочинах, заявили 59% (23% не погодились із цим).

Мурали на підтримку України в Кенії

Війна в Україні безпосередньо позначається на кенійській економіці: країна болісно переживає кризу на продовольчому ринку. «Рішення росії вийти із зернової угоди — це ніж у спину глобальної продовольчої безпеки», — заявив міністр закордонних справ країни Корір Сінг'Оей на наступний день після того, як рф ухвалила відповідне рішення.

Та, попри це, Кенія налагоджує торгові відносини з росією. Країни ніколи особливо активно не торгували, наприклад, у 2021 році їх загальний торговельний оборот становив близько $380 млн. Для порівняння: зі США — понад $1,2 млрд. Зараз же Кенія більше зацікавлена у постачаннях російського зерна, тому президент країни запланував підписати торговельну угоду з рф.

Політичний аналітик Джон Чаро не здивований зміною поглядів Кенії. За його словами, погана економічна ситуація в країні означає, що уряд має шукати підтримки як на Сході, так і на Заході. «Важкий борговий тягар і слабке економічне зростання залишили Кенії мало простору для маневру», — каже він.

Підтримує Кенія і «гуманітарні» зв'язки з рф — цього тижня відбувся товариський матч футбольних команд країн, хоча з усіх європейських турнірів росія виключена.

З чого живе Кенія

Держава підтримує швидкі темпи зростання ВВП. Якщо в середньому у Африці минулого року економіка зростала на 3,8%, то в Кенії вона додала 4,7%. Наразі економіка Кенії третя за розміром серед країн на південь від Сахари, і поступається лише Нігерії та ПАР.

За прогнозами, цього року ВВП держав Африки зросте ще 4,1%, але Кенія знову має продемонструвати кращу динаміку, додавши 5,5%.

Основний сектор економіки країни — сільське господарство. На нього припадає близько 22,5% ВВП, в аграрному секторі працює понад половини населення. Для порівняння: в Україні напередодні повномасштабної війни с/г займало трохи більше 9% економіки.

Саме з аграрним сектором пов'язані основні експортні продукти держави. Зокрема, чай, якого щорічно країна продає на $1,1 млрд. За цим показником Кенія поступається лише Китаю, і продає за кордон чаю більше, ніж Індія чи Шрі-Ланка, які найчастіше асоціюються з цим товаром.

На другому місці за обсягом продажів на завнішні ринки — продукти садівництва. Це фрукти (манго, авокадо, маракуйя), квіти та горіхи (кешью, макадамія, арахіс). Загалом, цих товарів експортується трохи більше ніж на $1 млрд. Менш важливою в експорті країни є кава, якої продають на $250 млн.

Єдині не аграрні товари, які входять до списку найекспортованіших, — одяг та взуття, яких країна продає на $300 млн. Загалом, на промисловість в Кенії припадає 17% економіки (в Україні — 21%). Це більше, ніж у будь-якій іншій державі на Сході континенту. Ключову роль в цьому напрямі відіграє харчова промисловість, далі йдуть будівельні матеріали та продукція машинобудування.

В державі є власний автомобільний бренд Mobius. Він позиціонує себе, як «африканські автомобілі для Африки». Спеціально для бездоріжжя у цих машин посилено конструкцію. Крім Mobius, в державі збирають також автомобілі Volkswagen — близько 5 тис. на рік.

Кенійський позашляховик Mobius

Решта економіки припадає на сферу послуг. Особливу роль тут займає туризм, на який до ковіду припадало близько 8% ВВП країни. Через пандемію його вага впала, але зараз стрімко відновлюється. Минулого року країну відвідало 1,5 млн іноземців. Насамперед, вони цікавляться дикою природою та національними парками, яких тут близько півсотні.

Основні виклики Кенії

Бідність

В Кенії близько 17% населення проживають в умовах крайньої бідності, тобто, за міжнародними стандартами, мають менше $1,9 на день. Більшість із них мешкають в сільській місцевості.

Це суттєво кращі показники, ніж в середньому у Африці, де в такому фінансовому стані перебуває кожен третій.

Наразі Кенія стрімко зменшує частку найбідніших громадян. Ще у 2016 році їх було 21%, а, за прогнозами, у 2030 році в умовах крайньої бідності перебуватиме 11% кенійців. Для порівняння: в Україні до повномасштабного вторгнення за межею крайньої бідності знаходились трохи більше 7% громадян.

Вплив Китаю

Кенія — єдина країна Східної Африки, яка входить до проєкту Китаю «Один пояс — один шлях». КНР сприймає її, як ворота до регіону, і готова інвестувати. Насамперед, гроші йдуть у розбудову залізниці, а також на інші інфраструктурні проєкти.

Китай — провідний двосторонній кредитор Кенії, на якого припадає 67% такого боргу (без урахування позик міжнародних організацій). Значна частина кредитів комерційна, а тому ставки за ними суттєві і можуть коливатись.

Інша проблема, що, фінансуючи інфраструктурні проєкти, Китай опікується їхньою експлуатацією, встановлює високі тарифи, а також завозить своїх працівників. Наприклад, навіть охороною залізниці займаються представники китайських компаній.

Невдоволений і дрібний бізнес, який чужоземці витісняють з ринку: «Вони, зазвичай, приходять до наших магазинів під виглядом клієнтів і запитують наші ціни, лише щоб повернутися до своєї країни та поставити на ринок ті самі продукти за набагато нижчою ціною», — скаржиться один із місцевих торговців.

Посилення впливу Китаю викликає невдоволення громадян

Попри це, цього тижня президент Кенії Руто прибув до КНР із метою попросити ще $1 млрд у борг, щоб завершити будівництво ключової залізниці.

Зовнішні загрози

Кенії не надто пощастило з сусідами. Вона межує із неспокійним Сомалі, і її головний військовий супротивник — місцева терористична ісламістська організація Аль-Шабаб, яка неодноразово здійснювала теракти у переважно християнській Кенії.

Свого піку протистояння досягло у 2011 році, коли армія Кенії зайшла на територію Сомалі. Причоною стали регулярні напади сомалійців та викрадення людей, в тому числі туристів. Зараз у неспокійній державі теж залишаються кенійські війська, щоправда, в межах міжнародного контингенту.

Інший сусід Кенії — Південний Судан, який спершу десятиліттями боровся за незалежність, а після здобуття її переходить з одного громадянського конфлікту до іншого. Чергові бойові дії між місцевими військовими організаціями розпочалися у квітні цього року.

Ще один сусід — Ефіопія — лише минулого року заявила про завершення тривалої громадянської війни, але фактично бойові дії тривають. Крім цього, вона залишається однією з найбідніших держав Африки, де щодня від голоду гине від 500 до 900 людей.

Сусідство з нестабільними державами змушує Кенію тримати боєздатну армію

Краща ситуація на південно-західних кордонах, де знаходяться стабільніші Уганда та Танзанія. Саме вони і є основними торговельними партнерами Кенії на континенті.

Перспективи для зростання

Індустріальна революція

Ще у 2008 році в країні була затверджена національна програма майбутнього розвитку — Kenya Vision 2030. Вона передбачає входження Кенії до клубу держав із середнім доходом. Зважаючи на те, що план встановлював щорічне зростання ВВП на 10%, — його вже можна вважати проваленим. Водночас, деякі аспекти все ж реалізовані або близькі до цього.

Передусім, держава проводить стрімку електрифікацію. Якщо на початку 2020 року світло мали 60% домогосподарств, то минулого року їх частка перевищила 72%. В містах електрифіковані практично всі помешкання.

Столиця Кенії — Найробі — вночі

Основне джерело електроенергії в країні — геотермальні джерела, на які припадає 29% її виробництва. На другомі місці — гідроенергія. Загалом, відновлювальні джерела забезпечують майже 80% електрики в країні. Більше лише в деяких невеликих розвинених державах, на кшталт Ісландії. А ось, наприклад, у Німеччині «зелена» енергія забезпечує лише 46% потреб.

Читайте також: Локомотив Європи: чому Німеччина така багата та які кризи їй загрожують

Другий важливий фактор — суттєвий розвиток транспортної інфраструктури. Як вже зазначалося, робиться це, переважно, на гроші Китаю, але є вигода і для загальної економічної ситуації. Наприклад, зараз триває робота, щоб провести ключову гілку залізниці з портового міста Момбаса до Уганди, і таким чином забезпечити транзит товарів сусіда до океану. Вже зараз порт Момбаси — п'ятий серед найбільших в Африці, а надалі його значення має зростати.

Загалом, промисловість щорічно зростає тими ж темпами, що й загальна економіка країни.

Інвестиційний клімат

За останнє десятиліття Кенія суттєво покращила бізнес-клімат. Відповідно до останнього рейтингу Світового банку Doing Business (з 2020 року рейтинг не оновлювався), країна посіла 56 місце. Це третя позиція серед всіх країн на Південь від Сахари. Для порівняння: Україна — на 64 сходинці.

Основу для покращення бізнес-клімату заклали реформи десятих років щодо сплати податків через платформу iTax, спрощення реєстрації малого бізнесу, зниження вартості дозволів на будівництво та запровадження «єдиного вікна» на митниці.

Оскільки Кенія — одна з найстабільніших держав регіону, великі міжнародні компанії сприймають її, як ворота в Африку. Тут розміщені штаб-квартири таких корпорацій, як IBM, Intel та Google, а також знаходиться африканський центр розробки Microsoft та інноваційний центр Cisco.

Зробити країну ще привабливою для іноземного капіталу має угода про вільну торгівлю між Кенією та ЄС. Домовленостей щодо неї вдалося досягти влітку цього року.

Технологічний сектор

В Кенії працюють не лише іноземні технологічні компанії, але вона й самостійно розвиває сектор. Одна з найвідоміших іновацій, запроваджених у Кенії, — сервіс для платежів із найпростіших мобільних телефонів M-Pesa. Він був створений місцевим мобільним оператором і перевернув фінансовий ринок половини країн Африки. Також Кенія першою у світі запровадила продаж державних облігацій в мобільних телефонах.

Із початку цього року стартапи країни вже залучити інвестицій на $800 млн, що приблизно вдвічі більше, ніж за весь попередній рік. Своїх «єдинорогів» (технологічних компаній з оцінкою понад $1 млрд) у державі ще немає, але найближчий до цього статусу сервіс із доставки товарів Wasoko, який оцінюється в $625 млн. Додаткові кошти стартап планує витратити на вихід на ринки інших африканських держав.

Читайте також: 74 роки війни: чому Ізраїль став меккою для передових інвесторів

Також експерти переконані, що до клубу «єдинорогів» незабаром приєднається стартап M-Kopa, який спеціалізується на продажі сонячних панелей та смартфонів для найбідніших верств населення. Компанія вже продала понад 1,5 млн сонячних панелей в 4 країнах континенту та планує продовжувати міжнародну експансію.

В чому справжня сила Кенії

Після здобуття незалежності на початку 60-х років Кенії вдалося уникати значних військових конфліктів. Останнє збройне протистояння на території країни відбулося у 2005−2008 роках, коли загалом за час конфлікту загинуло близько 600 осіб. Єдиний зовнішній конфлікт у новітній історії країни — операція проти терористичних сил в Сомалі.

Одне з основних досягнень країни — діючі демократичні інститути. Влада в Кенії змінюється на вільних виборах, встановлена багатопартійна система та діють незалежні ЗМІ. Незважаючи на те, що в державі все ще сильна корупція та є проблеми з порушенням прав людини, загальна справедливість виборів не викликає застережень у міжнародних оглядачів.

Саме політична стабільність, дія демократичних інститутів та відсутність масштабних конфліктів є ключовими факторами, які забезпечують зростання країни та приваблюють інвесторів.

Водночас, зростання впливу та зв'язків із авторитарними державами, на кшталт росії чи КНР, створює ризики підірвати ці інститути. І якщо це дійсно відбудеться, країна з кожним роком все більше нагадуватиме своїх північних сусідів.

Читайте також: Португалія: як живе та на чому насправді заробляє країна, яка ледь не розвалила ЄС

Наразі ж ключовими торговельними партнерами країни залишається ЄС та США, а всередині держави діє громадянське суспільство. Поєднання цих факторів має утримати Кенію від розриву політичних зв'язків із Заходом.

Автор:

Журналіст Олексій Писарєв

Пише на теми: Інвестиції, фондовий ринок, forex, макроекономіка