Як державі отримати до 10 млрд грн додаткових податків від самозайнятих осіб

Які варіанти оподаткування можливі для самозайнятих осіб

Одна з найцікавіших законодавчих ініціатив, що ми побачили у IV кварталі 2023 року (законопроєкт 10166), покликана створити умови — легші, простіші та реалістичніші — для сплати податку самозайнятими особами, які ніколи його не сплачували, але працюють і мають дохід в Україні.

Ідеться про водіїв таксі, кур'єрів, перукарів, майстрів та інших самозайнятих (всього запропоновано 20 видів такої діяльності). За сучасних умов чимало громадян (за даними ЕЕП — Економічної експертної платформи — таких у нас понад 1 мільйон) отримують замовлення (і доходи) саме через такі платформи.

Якщо вони реєєструються ФОПами, то це може виглядати так: взуттяр працює весь день зі станком, займається закупкою шкіри та матеріалів, отримує і видає замовлення, та водночас має вести бухгалтерський облік. Водій — таксує весь день, а увечері повертається додому, щоб заповнювати фінансову звітність. Перукарка, яка весь день простояла на ногах, повертається додому й займається підрахунками податків, з’ясуванням «змін до чинного законодавства», аналізом текстів «постанов» Кабінету міністрів — чи не змінилися, бува, реквізити або форми бланків у цьому році, чи не виникли нові правила й вимоги до фінансової звітності, щоб не «впаяли штраф» тощо.

Уявили? Я — ні. Складно повірити, що всі ці люди понаймають собі персональних бухгалтерів, які виконуватимуть цю роботу (певна річ, не безкоштовно). Також складно уявити, щоб таксист і кур'єр у перервах між замовленнями розгортали газету «Бухгалтер» і з цікавістю аналізували вимоги до податкової звітності.

Іншими словами, система ФОП, хай би якою грандіозною ні була (вважаю її саме такою), для більшості людей, що займаються саме такими видами діяльності, не працює!

Що замість ФОПів

Яку ж альтернативу на противагу ФОП, може запропонувати держава для того, щоб діяльність цих людей була, по-перше, законною, по-друге, поповнювала її казну?

Відповідь: єдина альтернатива, що маємо сьогодні, це «загальна система оподаткування» фізичних осіб. Складається вона з податку на прибуток за ставкою 18% та сплати військового збору в розмірі 1,5% від отриманого доходу. Всього до державної скарбниці має надходити 19,5%.

Чи уявляєте ви, щоб кожен маляр-штукатур заповнював річну декларацію ПДФО, вказував там весь дохід, отриманий за рік, вираховував оті 19,5% відсотків, правильно (і вчасно) подав звітність, ще й сплатив такий податок (за правильно вказаними реквізитами)?

Картину, в якій мільйон самозайнятих громадян стоїть у черзі до каси, щоб сплатити оті 19,5% в держказну, можу уявити хіба що у вигляді мультфільму.

Це спричиняє низку проблем для всіх.

Насамперед для самих працівників — отих сантехніків, електриків, перевізників меблів та інших осіб, які «працюють на себе»:

• їхню діяльність можуть вважати незаконною (на необхідності у детінізації мікроекономіки неодноразово наголошували фахівці, див. матеріали ЕПП 2022 р.);
• над трударями постійно висить дамоклів меч каральної системи за «несплату податку» або «ухилення» від нього;
• юридична беззахисність та інші наслідки, включно з морально-психологічними.

Для держави — недоотримання доходів від сплати податків особами, які не поспішають (часто навіть не думають) їх сплачувати.

За даними Інституту економіки та прогнозування НАН України, понад чверть (26,5%) економічно активного населення (у віці від 15 до 70 років), отримують тіньові доходи. Ця частка є більшою, ймовірно, за рахунок отримувачів незадекларованих доходів від індивідуальної підприємницької та трудової діяльності.

Отже, близько 7−10% від економічно активного населення є вірогідними «тіньовими» підприємцями або самозайнятими особами, що призводить до недонадходжень до Держбюджету від 10 до 20 млрд гривень щороку.

Читайте також: Бізнес без реєстрації ФОП: що насправді ховається за цією пропозицією держави

Що може дати впровадження реформи

У дослідженні КШЕ (Київської школи економіки) «Аналіз фіскального ефекту від запровадження різних моделей оподаткування на ринку таксі» зазначено, що в Україні приблизно 300 тис. водіїв таксі. 96% із них не сплачують податки, фактично працюючи в тіні.

Що означатиме впровадження реформи на прикладі цієї категорії (та кількості) самозайнятих? По-перше, виведення їх із «тіні», по-друге — гарантоване надходження їхніх податків у держбюджет. Розгляньмо це конкретно.

У разі створення сприятливих умов (невисока податкова ставка в розмірі 6%, відсутність необхідності ставати на облік як ФОП і вести бухгалтерський облік чи подавати звітність, а також автоматизоване списання податку), фіскальний ефект може становити близько 2 млрд грн, як зазначено в Аналітичній довідці ЕПП.

За моїми підрахунками, якщо кожен із 300 тис. водіїв (дані КШЕ) отримує дохід, скажімо, 20 тис. грн на місяць, то фіскальний ефект становитиме 4,32 млрд грн доходів на рік. Якщо 30 тис., то — 6,48 млрд грн на рік.

І це тільки водії! (Кур'єрів віднесемо сюди ж, бо більшість із них також водії — мопедів чи інших транспортних засобів).

Додамо сюди прогнозування НАН України («7−10% від економічно активного населення» осіб, що отримують тіньові доходи, а це понад 2,5 млн громадян, якщо за основу беремо близько 37 мільйонів осіб за даними ООН на 2023 рік, враховуючи міграцію внаслідок російської агресії, порівняно з 42 мільйонами в довоєнний період) й матимемо 10−20 млрд грн додаткових надходжень в бюджет.

Звісно, завжди можна залишити все, як є. Не впроваджувати жодних змін. І отримати нуль надходжень в бюджет. Плекати «тінь» на тлі гучних заяв про гармонізацію законодавства з ЄС та розмов про «прозорість».

Проблемні питання та можливі рішення

Найбільший скепсис щодо ініціативи можемо звести до двох питань:

• Чи справді «вони» сплачуватимуть податок (навіть якщо створити ідеальну, просту й автоматизовану систему)?
• На якій підставі можемо стверджувати, що ці кошти справді надійдуть в бюджет, ще й у відносно стислий термін?

Ось тут на передній план виходять «оператори цифрових платформ», як їх визначено у законопроєкті 10166. Найбільші з них — Uber, Bolt, Uklon, Glovo, хоча в Україні їх чимало.

Один тільки Kabanchik чого вартий. За даними з відкритих джерел, цей сайт щомісяця відвідує близько 2 мільйонів користувачів, які розміщують близько 70 тис. замовлень (відповідно, 840 тис. в рік) для отримання понад 1 тис. видів послуг.

У контексті України це вирішить одну з найбільших проблем — ухилення від сплати податку на готівкові надходження. Адже онлайн-платформа фіксує всі замовлення, що отримав водій або кур'єр, незалежно від форми розрахунку.

До того ж, платформи допоможуть забезпечити надходження в бюджет доволі швидко з моменту імплементації ініціативи.

Чому? Бо оператори цифрових платформ уже інвестували в розробку сучасних цифрових рішень для 300 тис. водіїв та кур'єрів! Державі не доведеться витрачати мільярди гривень на створення подібних інструментів.

Принципово важливе питання — роль податкового агента. Її виконуватимуть банки. Саме вони відповідатимуть за своєчасність і коректність переказу податку в держбюджет, маючи відповідні технологічні можливості.

Для таких високотехнологічних банків, як Приватбанк, Монобанк та інші, розробка подібного рішення не є проблемою. За останні роки відбулося чимало дискусій про це із провідними учасниками Української асоціації банків — усі тільки «за».

З боку держави потрібна хіба що добра воля, тверезий глузд і бажання розвивати економіку з урахуванням вимог часу. Зокрема, НБУ має підтримати реформу створенням такого спецрахунку, а Податкова служба — проявити готовність до інновацій щодо обміну даними з банком з метою встановлення коректної суми податку, мовою податківців — виявлення «податкового боргу».

Диференційований підхід

Якщо для 300 тис. водіїв та кур'єрів інструментом інформування про доходи слугуватиме платформа, то який механізм працюватиме для всіх інших — майстрів, перукарів, манікюрниць, швей, мулярів, психологів та решти з переліку 20 видів діяльності (у процесі обговорення законопроєкту, цілком можливо, що його доведеться змінити — розширити або навпаки, скоротити)?

Для них застосовуватимуться вже відомі інструменти — РРО — реєстратор розрахункових операцій («термінал») або ПРРО — програмний реєстратор розрахункових операцій («додаток», транзакції проводяться через смартфон).

На відміну від ролі платформ, де уникнути сплати податку буде практично неможливо, стовідсотково гарантувати сплату податку усіма «іншими» самозайнятими проблематично.

Головною перепоною несплати цими громадянами податку була зависока його ставка (18% + 1,5%) і відсутність реалістичної для них системи. Натомість, запропонують автоматичне списання, низьку податкова ставка в розмірі 6%, легалізацію діяльності. Усе це є підставою прогнозувати поступовий вихід цілого пласту суспільства з «тіні» впродовж 2−3 років.

Читайте також: Новий податок для таксистів і нянь: чим він може бути цікавий

Помилкові висновки

​Наразі триває обговорення. Оцінка законопроєкту 10166 з боку суспільства, економістів, банкірів, журналістів, та представників державних органів загалом є позитивною.

Першою перепоною на цьому етапі є неготовність і небажання до змін з боку окремих держслужбовців або окремих державних структур.

Другою — нерозуміння суті ініціативи. Судячи із типових запитань, випливає: окремі службовці (законодавчої та виконавчої гілок влади) не читали ні сам законопроеєт, ні навіть пояснювальну записку до нього.

Питання й коментарі на зразок «Чом би їм усім не стати ФОПами? Державі не доведеться нічого змінювати. Або хай тоді платять 19,5%. Усе ж у законі вже передбачено!» — неодноразово звучать на різних зустрічах із держслужбовцями.
Очевидно, що автори таких питань навряд займалися коли-небудь бізнесом або його адмініструванням.

Хіба не очевидно — якщо за 30 років незалежності та 20 років існування системи ФОП такі самозайняті її не застосували (й нічого не сплатили в бюджет) досі, то на якій підставі ФОП має спрацювати тепер, якщо залишати все, як є?

Крім того, службовці з деяких міністерств чомусь вирішили, що йдеться про «розголошення банківської таємниці» і «надання доступу контролюючим органам до банківських рахунків», про що можемо прочитати в деяких експертних висновках.
На противагу таким хибним ідеям, законопроєкт НЕ передбачає розголошення банківської таємниці й НЕ надає доступ податковій до банківських рахунків платника податків.

Ідеться про інше — гармонізацію українського законодавства з нормами ЄС, впровадження Директиви DAC7 про обмін даними, що зобов’язує онлайн-платформи інформувати про доходи своїх користувачів від конкретного виду діяльності.

Одне можемо сказати напевне. Якщо нічого не змінювати й «залишити все, як є», то таксист чи перукар навряд платитимуть податок у розмірі 19,5% від своїх доходів, а цілий сектор економіки й надалі залишатиметься у «тіні».