Ціна питання: за скільки Кремль купує мовчання матерів загиблих військових

Регіональні особливості

Багато років тому в журналі «Деньги», який був додатком до газети «КоммерсантЪ», був цикл статей про регіони Росії. Як я зараз розумію — типовий журналістський чьос, тобто кореспонденти їздили регіонами, публіковали фотографії і писали якісь враження від того, що побачили, в жанрі «путьові замітки».

Зі статей про Північний Кавказ мені запало те, що у більшості республік того регіону дорожньо-транспортні пригоди відрізнялися дуже великим показником смертності. При тому, що кількість поранених у ДТП була мінімальною, порівнюючи з середніми показниками по Росії. І пояснення цього було не в джигицтві за кермом, а в раціональній економічній поведінці жителів регіону.

Регіон клановий, все побудовано на традиціях, відносини між родами регулюються правилами, часто — архаїчними правилами. Якщо ти зробив когось калікою, то ти маєш забезпечити його і його сім'ю, яка втратила годувальника, аж допоки той, кого ти покалічив, не помре.

Якщо ж ти когось випадково вбив, то рід, із якого вбитий, має тобі помститися кровною помстою, або старійшини твого роду мають домовитися про одноразову грошову компенсацію зі старійшинами роду вбитого, і ті скасують обов’язок кровної помсти після отримання матеріальної сатисфакції.

Кавказ, всі живуть довго, тому з економічної точки зору вигідніше, якщо ти, джигіт, когось збив, повернутися на місце ДТП та переїхати збитого ще раз — аби точно не вижив. Бо вигідніше заплатити раз за відмову від кровної помсти, ніж годувати все життя покаліченого та всю його сім'ю.

Шлях, щоб стати мільйонером

Я згадав цю історію про раціональний економічний вибір патріархального суспільства, коли вирішив подивитися на те, з ким Україні доведеться воювати в довгостроковій перспективі.

Я взяв повні виплати, які має отримати сім'я в Росії за вбитого в Україні орка (це 12,421 млн рублів), та співставив із середніми зарплатами в регіонах Росії, аби зрозуміти, скільки ж місяців або років середньої зарплатні це складатиме.

Результат, якщо чесно, мене вразив. Нижче — таблиця з десятьма регіонами з найменшими рівнями доходів у Росії. Для сім'ї в Дагестані або Карачаєво-Черкесії економічне рішення відправити свого сина на забій в Україну означає єдиноразове отримання його середньої заробітної плати за 33 роки.

Тобто з точки зору NPV, для сім'ї в багатьох регіонах Росії вигідніше, аби їхнього вісімнадцятирічного сина вбили якнайскоріше, ніж аби він жив у сім'ї, був живий до пенсії і працював, приносячи зарплату додому кожного місяця. Бо з точки зору приведеної вартості, за все своє життя він принесе додому приблизно половину того, що заплатять за його смерть в Україні, навіть до витрат на те, що він з'їсть, проп'є і загалом проживе.

Я бачу два основних висновки з цього. Перше: чим довша буде війна, тим більше вона буде етнічно фарбуватися — українці все більше і більше воюватимуть проти вихідців із Північного Кавказу, Алтаю, Туви тощо, бо це об'єктивно найбідніші регіони Росії і економічна складова війни буде для них найбільш принадливою.

Читайте також: Санкції проти РФ торкнулися понад 86% російських компаній

Друге: мені здається, що такі диспропорції між вартістю життя та економічною вартістю члена сім'ї, на жаль, будуть (і, думаю, є вже зараз) демпфером формування чогось, на кшталт руху солдатських матерів, який був великим фактором в обох війнах у Чечні.

Автор:

Співзасновник і керуючий партнер Будкін Сергій

FinPoint