Дмитро Овчаренко: на 10 тис. вакансій в ІТ — 80 тис. претендентів, зарплати впали

Так компанії відреагували на зменшення іноземних замовлень. А у січні 2025 року експорт українських IT-послуг впав до рекордного мінімуму від початку війни. Про ситуацію у галузі та її майбутнє «Мінфін» поспілкувався з Дмитром Овчаренком, СЕО R&D провайдера Alcor та представником асоціації ІТ Ukraine у США.

Чому Україна втрачає іноземних замовників та чи зможе встояти перед конкурентами

Дмитре, у 2024 році ІТ-галузь посіла друге місце, за експортом послуг, із часткою 11,6% ($6,4 млрд). Але свіжа статистика фіксує суттєве скорочення постачання ІТ-послуг на зовнішні ринки. Що відбувається?

Галузь у доволі хиткому становищі. З одного боку, те, що ми просіли, за результатами минулого року, на 4,5−5% — це не дуже добра новина. Водночас не треба забувати про 2023 рік, коли ІТ ринок впав на понад 8%. Тому, результати минулого року не такі вже й погані — падіння зменшилося.

Це вдалося надзусиллями наших ІТ-вців, які змогли переконати іноземних замовників залишатися в Україні, попри всі виклики, і це, як на мене, — суперновина. З іншого боку, світовий ІТ-ринок зростає, позитивну динаміку демонструють і наші основні конкуренти — Польща та Румунія. А українська ІТ-галузь поки що не змогла розвернути тренд падіння через війну.

Читайте також: $1,1 млрд інвестицій в Україну у 2024 році: хто конкурує за наші активи

Які сегменти галузі відчувають найбільші проблеми і чому?

Якщо структурувати ІТ-компанії на сервісні і продуктові, то немає різниці — погано всім. Бо основний актив обох сегментів — це люди, програмісти. І якщо мобілізують класних спеціалістів, то страждають компанії усіх спеціалізацій.

Якщо поділити ринок на великі, середні і малі компанії, то очевидно, що найтяжче зараз маленьким. Я особисто знаю декілька прикладів, коли в компанії було 15−20 інженерів, які фактично працювали на одного замовника. І коли такий замовник пішов із України, то бізнес просто зупинився. Великі стають трохи меншими, середні — малими, а малі — закриваються. Я особисто знаю декілька прикладів закриття ІТ-компаній.

Чи вдалося зупинити відтік іноземних замовників?

Відтік дещо зменшився. Компанії постійно спілкуються з іноземними замовниками, пояснюють, мовляв, дивіться, активна війна йде на сході і півдні, а Київ та Львів — порівняно безпечні локації. Це важко, тому що замовники дивляться новини, і подекуди їх сприйняття ситуації відрізняється від нашого.

Як змінилися умови співпраці з іноземними замовниками? Наскільки серйозними для українських спеціалістів є конкуренти з інших країн, тієї ж Індії?

Через воєнні ризики компанії розглядають формулу 50 на 50 — частину вакансій відкривають у Польщі, Румунії чи Чехії, й задіяні там працівники в роботі над проєктом — це половина штату. Решта — українські.

Щодо Індії, то у ІТ-вців є такий жарт: у індійських компаній стільки автобусів для розвезення співробітників, скільки в наших — самих співробітників.

Ключова відмінність між українським та індійським ІТ — у підходах до роботи та ментальності. Наші інженери більше орієнтовані на європейські стандарти якості, а Індія бере масовістю.

Хто тоді для вас головний конкурент?

Ми зараз фокусуємося на конкуренції зі Східною Європою. Ключовий наш конкурент — Польща. Насправді і перед війною Польща нас обходила, але не критично. Коли почалася війна, багато потенційних замовників, які вагалися, кого вибрати — Україну чи сусідів, вибрали Польщу. З 10 нових замовників, які раніше обрали б Україну, 8 йдуть до Польщі або Румунії.

Тож Польща отримала додаткові переваги. Крім того, певна кількість спеціалістів, які виїхали з України, долучилися до польських команд. В Україні на сьогодні — 300 тис. спеціалістів, а у Польщі — близько 650 тис… Польща випускає 50 тис. фахівців на рік, а ми — 30 тис., і не всі з них залишаються у професії.

Румунія теж підтягнулася останнім часом. Раніше вона відставала від України та Польщі, а зараз є повноцінним гравцем.

Що дає Україні конкурентні переваги, і чи дійсно ми все ще конкурентні на світовому ринку?

На світовому ІТ-ринку ми залишаємося досить конкурентним гравцем. Ключовою перевагою України є система освіти, яка нам залишилася ще з радянських часів, зокрема, школа кібернетики.

Якщо порівнювати з тією ж Індією, якість нашої освіти є на порядок вищою. Єдиним чинником, який нас гальмує, залишається війна. І можна прогнозувати, що після її закінчення галузь почне швидко відновлюватися.

Про масові скорочення і найзатребуваніших зараз спеціалістів

У першому півріччі минулого року були досить значні скорочення в галузі — приблизно 2,4 тис. спеціалістів. Чому так відбулося, і чи збережеться цей тренд?

Як працює ІТ: є команди по 7−8 людей — 1 сеньйор, 2 «мідла» і декілька «джунів». І якщо мобілізують сеньйора, то втрачаються робочі місця й для решти команди.

В них просто немає потреби — замовник за них не платитиме. Тому ми маємо залишити хоч якийсь актив. Якщо вся індустрія — це 300 тис. фахівців, то треба забронювати хоча б 40−50 тис. найцінніших.

Куди поділися всі ці люди, які потрапили під скорочення?

Куди поділися ті, кого скоротили? Все дуже просто — стали безробітними. На 10 тис. відкритих вакансій минулого року було 80 тис. кандидатів. Тобто ринок розвернувся: до війни це був ринок працівників, які диктували умови, зараз — ринок працедавців.

Чи можете виділити специфіку компаній, які провели найбільші скорочення, яких спеціалістів насамперед торкнулося це скорочення?

Великі ІТ-компанії минулого року скорочували більше людей. Тут має місце певна інерційність таких гравців. Коли почалася війна, маленькі компанії, які хотіли закрити проєкти, зробили це відразу. А великі й середні — живуть за іншим циклом планування.

Вони вирішують, що робитимуть наступного року, ще за рік до цього. І навіть якщо щось відбувається, повільно змінюють плани. Тому кадрові рішення, які були у 2024 році, — це інерція ще ледь не з початку війни.

Тобто в ІТ, на відміну від більшості бізнесів, дефіциту кадрів немає?

Немає. Навпаки, конкурс на середньостатистичну вакансію досягає 8 людей. Звичайно, попит на висококласних спеціалістів із досвідом від 10−12 років є завжди, але це окрема категорія, і таких на ринку всього 15%. За рештою є надлишок, тому й пішли скорочення. Якщо обсяги замовлень скорочуються, а компанії залучають до проєктів до 50% персоналу з інших країн, інакше й бути не могло.

А які саме спеціалісти зараз найзатребуваніші?

Фахівці з роботи зі ШІ. Років 15 тому говорили, що «програмне забезпечення з'їсть бізнеси на сніданок». Це означало, що всі бізнеси мають автоматизувати процеси, щоб вижити, і для цього їм потрібні ІТ-фахівці. Зараз говорять, що «штучний інтелект зʼїсть програмне забезпечення на сніданок».

І це станеться дуже швидко. Вже за 5−7 років світ кардинально зміниться. Тому всі полюють за тими, хто знається на штучному інтелекті.

Читайте також: Кадрова криза: які фахівці є найдефіцитнішими

З початку війни був бум на «похід в ІТ» представників інших професій. Люди перевчалися на коротких курсах і шукали себе в новій професії. Вони врешті-решт знадобилися на цьому ринку? Чи радили б ви зараз йти в ІТ?

Тим, хто прийшов у ІТ нещодавно та має поверхову освіту і невеликий досвід, зараз важко. Дехто зміг «зачепитися», хтось потрапив під скорочення, чи зрозумів, що це «не його».

Та йти в ІТ я все одно раджу. Нещодавно слухав виступ Стіва Джобса перед випускниками Стенфорду. Він казав, що, коли його звільнили з Apple (яку раніше він же й заснував), багато людей, на його місці, можливо, просто залишили б цей бізнес. А він створив нову компанію «про компʼютери». Бо, як він пояснив, — «я просто це люблю, і не бачу себе деінде».

Професія — це не лише про гроші й ринкову кон’юнктуру.

Ви маєте займатися тим, до чого лежить душа. ІТ-ринок постійно то на злеті, то на падінні, і не виключено, що, коли ви зараз підете вчитися на ІТ-вця, ще до того, як отримаєте диплом, все налагодиться, і професія знову стане затребуваною.

Як зараз змінилися вимоги роботодавців до претендентів на ІТ-вакансії?

Людей відбирають прискіпливіше, бо вакансій мало, а претендентів багато.

Дивляться зараз не лише на технічні здібності, а на софт-скіли, вміння та навики, які гарантують, що спеціаліст буде ефективним членом команди.

Скільки заробляють українські ІТ-вці

Наскільки високі зарплати в секторі, порівнюючи з європейськими?

Якщо порівнювати зарплати наших ІТ-вців зі середніми у країні, то вони набагато вищі. Середні у галузі — 2−3 тисячі доларів на місяць. Річ у тім, що зарплати в ІТ існують поза українським контекстом, у контексті світовому.

Але на фоні скорочення індустрії винагороди теж зменшуються. За минулий рік заробітні плати впали на 5−6%.

Порівнюючи з Польщею чи Румунією, зарплати у наших ІТ-вців менші на 10−15%, і це стало однією з переваг для замовників, для яких основне — бюджет. Деякі заходять в Україну саме з цієї причини, розуміють, що так, є ризики, але в інших країнах проєкт вони все одно не зроблять, бо дорого.

Зараз говорять про те, що подальший розвиток ШІ сильно диференціює зарплати в ІТ-секторі, як і затребуваність спеціалістів. Чи відчуваються вже ці зміни на українському ринку?

Як я вже говорив, фахівці зі ШІ в Україні дуже затребувані. Платять їм, як і загалом у галузі, — 2−3 тисячі доларів. Але, на відміну від інших ІТ-вців, їхня винагорода за минулий рік не впала, а принаймні залишилася на рівні 2023 року.

Про бронювання та інші проблеми галузі

З якими проблемами стикаються ІТ-компанії? Зокрема, чи є проблемою забронювати спеціалістів?

Бронювання — це ключова проблема. Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров наводив такі дані: загалом у країні заброньовано понад 700 тис. фахівців, із них в ІТ-індустрії — лише 3 тис… Тобто з 300 тис. ІТ-вців, бронювання отримали тільки 3 тис., при потребі хоча б 40−50 тис.

ІТ-компаніям нелегко довести свою «критичність».

Як ви оцінюєте результат роботи Дія.City? Чи спрацювала вона для ІТ-вців?

До вторгнення рф наша ІТ-індустрія генерувала 5 млрд доларів на рік. Були плани збільшити обсяги до 15 млрд. У тому числі за рахунок привабливої податкової моделі — розповсюдити 5% податку на штатних співробітників ІТ-компаній. Це мало привабити інвесторів. І, думаю, так і станеться, але після війни.

Для резидентів Дія.City діє окрема вимога щодо зарплат для бронювання — не нижче 1 200 євро. Чи не завелика це сума, на вашу думку?

Для ІТ-компаній ця межа — точно прохідна. Таку планку встановили навмисне, щоб відсікти недобросовісних резидентів Дія.City, які не є ІТ, а лише зробили вивіску ІТ й пішли в Дія.City, щоб отримати привабливий податковий режим, ще й забронювати людей.

Чому наші стартапи цікаві інвесторам

Як змінюються самі ІТ-компанії? Чи посилилася конкуренція між ними? Чи є випадки закриття компаній?

В умовах, коли йде війна, і нові компанії не ризикують інвестувати в Україну, у нас немає іншого виходу, ніж у доповнення до українських офісів відкривати їх ще й за кордоном. Ми відкрилися в Польщі, Румунії, Мексиці й Колумбії. Але, звісно, всі податки платимо в Україні.

Які тенденції надалі чекають на цей ринок?

Якщо війна продовжиться, індустрія матиме два завдання: максимум — зупинити падіння до нуля, або, принаймні, залишити в нинішньому діапазоні — мінус 4−4,5% за рік. Якщо війна закінчиться, звісно, зростатимемо прискореними темпами, бо реалізується відкладений попит.

Як змінилася кількість стартапів, чи є дійсно проривні ідеї, чи є в українських стартапів певна спрямованість/спеціалізація, наскільки вони цікаві світовим інвесторам?

Основні стартапи в ІТ зараз стосуються сектору оборони, наприклад, сегменту виробництва дронів. Там є ІТ-складова, програмне забезпечення, елементи штучного інтелекту.

Нещодавно був із українською делегацією у Вашингтоні, на зустрічах звучала фраза, що до повномасштабної війни Україна майже не виробляла дронів, а зараз виробляє їх більше, ніж США. З одного боку, війна — неймовірна трагедія, з іншого — нові можливості.

Ми маємо можливість перевіряти всі наші напрацювання в реальному часі, і це дає нам перевагу перед західними колегами. Представник Держдепу розказував, що було декілька стартапів із Силіконової долини, які в лабораторіях щось зробили, і на презентаціях їм здавалося, що це прорив, а коли випробували в бойових умовах, виявилося, що це — провал.

Тому наші стартапи дуже цікаві іноземним інвесторам. І, з огляду на те, що багато країн зараз нарощують оборонні бюджети, вважаю, що цей сегмент активно розвиватиметься.