Criptor82

26 серпня 2026, 08:43

«Стратегічне мислення передбачає, що ви повинні докласти максимум зусиль, щоб зрозуміти позицію та взаємозв’язки між іншими учасниками гри, зокрема позицію тих гравців, які воліють мовчати. Вам може здаватися, що ви граєте в одну гру, тоді як це лише частина великої гри. Велика гра завжди існує.» Теорія ігор (прикладна математика) Від автора: після 2022 року на фінансових ринках США, зокрема фондовому, почалось масштабне зростання цін на акції компаній з технологічного сектору економіки. Ейфорію на ринках викликали розвиток та впровадження в бізнес-процеси нової технології, що отримала назву штучний інтелект. Цінні папери провідних компаній США («Велична сімка») стали бажаним активом у портфелі як інституційних інвесторів, так і звичайних домогосподарств. Проте є ті, хто не піддався «біржовій лихоманці» і почали гру на пониження « The Big Short ». Однак чи спроможні вони перемогти сили, які стоять за великими технологічними компаніями? Ставка в цій грі – більше ніж просто гроші… На початку трохи цифр із фінансових звітів для кращого розуміння суті процесів, що відбуваються на ринках. За 2025 рік найбільші американські технологічні компанії вклали в інфраструктуру близько $450 млрд. У поточному році п'ять найбільших техкомпаній – Alphabet, Amazon, Meta, Microsoft та Oracle – розраховують витратити приблизно $730 млрд. Фінансові показники свідчать, що у другому кварталі 2026 року Alphabet через масштабні вкладення в інфраструктуру штучного інтелекту, вперше у публічній історії зафіксувала від'ємний вільний грошовий потік – мінус $6 млрд. Alphabet уже підвищила прогноз капітальних витрат на штучний інтелект до кінця року до $205 млрд. Крім того, у червні холдинг Alphabet оголосив про плани із залучення $80 млрд. через розміщення акцій. Microsoft, Meta, Oracle, Amazon та Alphabet взяли на себе близько $1,09 трлн майбутніх зобов'язань з оренди, переважно для дата-центрів під ШІ. Про це пише Reuters із посиланням на звітність компаній. Йдеться про договори оренди, дія яких ще не почалася, тому суми поки не відображені у балансі. Найбільш вразливою Reuters назвало Oracle: $260 млрд, що майже у сім разів перевищує вже визнані $37,89 млрд. Основна частина припадає на дата-центри, які мають запрацювати у 2027–2029 роках. Загалом із публічних джерел відомо, що компанії техсектору мають амбітні плани з побудови масштабної інфраструктури під нову технологію, яка включатиме об’єкти енергетики, дата-центри, додаткове обладнання, програмне забезпечення та супутні послуги. Кошти на це витрачають як власні, так і запозичені, і в цьому їм допомагає щотижневе зростання ціни акцій. І все б нічого, однак восени 2025 року МВФ та Банк Англії опублікували звіти про ризики для ринків в зв’язку із переоціненими акціями « Big Tech ». А нещодавно підійшла «важка артилерія» в особі Банку міжнародних розрахунків (BIS), який оприлюднив річний звіт, згідно з яким інвестиційний бум навколо штучного інтелекту став джерелом макрофінансових ризиків. Згідно з даними BIS, у 2025 році світова економіка продемонструвала стійкість до тарифних і геополітичних шоків. Одним із факторів став оптимізм навколо штучного інтелекту: він підтримав капітальні витрати, торгівлю проміжними товарами та м'які фінансові умови. Проте у 2026 році набір ризиків розширився. У звіті капітальні витрати на ШІ п'яти найбільших гіперскейлерів у 2025–2026 роках оцінюються у понад $1 трлн. За інформацією BIS, ці зобов'язання вже випереджають прибуток і вільний грошовий потік частини компаній, змушуючи їх залучати боргове фінансування. На думку авторів звіту, вразливими можуть виявитися кредитні ринки, приватне кредитування та підрядники, які будують дата-центри, енергетику та супутню інфраструктуру. Якщо гіперскейлери сповільнять або зупинять агресивні капвитрати, позичальники по всьому ланцюжку постачань можуть втратити виторг, необхідний для обслуговування боргу. Ще одна вразливість – непрозорі приватні угоди всередині сектору штучного інтелекту. Йдеться про кругове фінансування, за якого компанії з « Big Tech » або виробники чипів отримують частки в ШІ-лабораторіях і хмарних провайдерах, а ті беруть на себе багаторічні зобов'язання із закупівлі чипів або обчислювальних ресурсів. Ризики, описані у звіті Банку міжнародних розрахунків, продублював у своєму звіті і Європейський центральний банк. Крім того, Джеймі Даймон, СЕО JP Morgan Chase , який у 2025 р. досить компліментарно відгукувався стосовно блокчейн-технології, запровадження стейблкоїнів та перспектив ШІ, нещодавно теж висловив свої занепокоєння цією проблемою. Історія економічних криз свідчить, що банкіри – одні з найбільших чутливих альфа-самців на фінансових ринках. Однак не вони одні почали «Гру на пониження». Наприкінці червня 2026 року Майкл Б'юррі відкрив одразу п'ять коротких позицій за акціями: Nvidia, Applied Materials, Tesla, Caterpillar та SOXX. Одночасно інвестор переніс пут-опціони на цей фонд із січня на березень 2027 року. Далі в його шорт-списку йдуть Micron, Oracle і Palantir. Головний аргумент Б'юррі стосовно «бульбашки» на ринку – не ціна котирувань акцій, а те, як гіперскейлери списують у звітності вартість куплених чипів. Суть претензії Б'юррі в тому, що технологічні компанії розтягують амортизацію в обліку придбаного обладнання на шість років та списують понесені витрати рівними частинами. Однак на практиці чіпи «застарівають» швидше, і строк їх експлуатації становить три роки. Саме тут у Б'юррі головний аргумент проти сектору. У листопаді 2025 року він підрахував, що п'ять гіперскейлерів – Alphabet, Amazon, Meta, Microsoft та Oracle – занизять амортизацію на $176 млрд за 2026–2028 роки. За його оцінкою, до 2028 року компанії з « Magnificent Seven » суттєво завищать свій прибуток, а їхню практику розтягувати строки служби обладнання, інвестор назвав одним із найпоширеніших видів шахрайства сучасної епохи. Голова N VIDIA Хуанг у червні 2026 року сформулював свою позицію так: старі моделі далекі від «застарівання», просто у нових чіпів краще співвідношення продуктивності та ціни. І з цим важко не погодитись, тому ставка М. Б'юррі має право на життя. На боці Майкла Б'юррі, щоправда здебільшого в інформаційній сфері, грає ще один «Старий вовк». У серпні цього року, засновник Bridgewater Associates Рей Даліо попередив про хиткий стан ринків. У своєму інтерв'ю він заявив, що ентузіазм навколо штучного інтелекту роздув «бульбашку», схожу на кризи із 1929 та 2000 років. На думку Р. Даліо, ейфорія навколо ШІ реальна. Технологія справді змінить продуктивність, але ціна, яку за неї платять сьогодні, несе ризик фінансової кризи. За його словами, спостерігається класична анатомія фінансової «бульбашки» – ціни відірвані від прибутків, роздрібні спекуляції із борговим капіталом і потік нових розміщень акцій. «Багатство – це не те саме, що гроші. Багато хто багатіє, але щоб отримати гроші, багатство потрібно продати». Р. Даліо неодноразово вказував, що співвідношення «багатство/гроші» у США зараз становить близько 8,5 до 1 – приблизно на 750% більше фінансового багатства, ніж реальних грошей. На його думку, це порівняно з піками перед крахом 1929 р. та кризою доткомів у 2000 р. Все б нічого, але «Велична сімка» та ще з десяток компаній технологічного сектору з меншим розміром капіталізації не є «фантомними доткомами» кінця 90-х. Тим паче, що за них грає такий собі сучасний професор Моріарті, але вже у фінансовій сфері. Із загальнодоступних джерел відомо, що Ларрі Фінк народився 2 листопада 1952 року в Лос-Анджелесі. Л. Фінк розпочав свою кар'єру в 1976 році в First Boston, де він був одним з перших трейдерів іпотечних цінних паперів . У First Boston Ларрі Фінк заснував відділ фінансових ф'ючерсів та опціонів і очолював групу іпотечних продуктів та продуктів на ринку нерухомості. Він був успішним трейдером банку до 1986 року, коли його відділ втратив 100 мільйонів доларів через неправильний прогноз щодо відсоткових ставок. Його ставка на шорт ринку не зіграла, і він опинився на вулиці. Наприкінці 1980-х на початку 1990-х він декілька років пропрацював на The Blackstone Group, після чого із своїми однодумцями, з якими він разом навчався у Колумбійському університеті, він створив компанію BlackRock і «чудо-машину» для аналізу ринків та можливих ризиків під назвою « Aladdin» (по суті абревіатура). Aladdin − це інтегрований програмно-апаратний комплекс і фінансова технологічна платформа для управління інвестиціями та ризиками. Система об’єднує в одному середовищі дані про акції, облігації, валюту, нерухомість, приватний капітал, фонди, деривативи, процентні ставки; кредитні та ринкові ризики. Завдяки своїм алгоритмам система аналізує, моделює, робить розрахунки, готує звіти, виявляє взаємозв’язки, а головне попереджає про ризики в інвестиційній діяльності. Крім BlackRock , до Aladdin під’єднані 1000+ інституційних інвесторів, у т.ч. банки, загальний капітал під управлінням $25 трлн. Саме Aladdin в 2008-2009 роках проаналізував гігантський масив даних балансів банків США, що були інфіковані іпотечними деривативами, та допоміг з реструктуризацією та списанням боргів, очистивши капітал великих банків, як Геракл Авгієві конюшні. На основі квартального звіту до SEC форми 13 F (2 кв. 2026 р.) зроблено висновок, що BlackRock володіє акціями емітентів США на суму приблизно $6.7 трлн. Загальний капітал під управлінням близько $15 трлн. Вибірка показала, що акцій «Величної сімки» в портфелі компанії на суму $1.5 трлн. Ще близько $0.5 трлн – це акції Broadcom , Micron , AMD , Intel , Lam Research , Applied Materials . Яка саме частка з $8.3 трлн припадає на їх портфель цінних паперів технологічних компаній з Азії та Європи, можна лише здогадуватись. У лютому 2026 року «Чорна скеля» виплатила $ 30 млрд. прямого фінансування компанії Anthropic . Тому саме Ларрі Фінк і його партнери тягнуть ринок вгору, і бажають бути головними бенефіціарами «Ери штучного інтелекту». Той, хто контролює ШІ з його можливостями зламу захисних систем (таємна нарада в Мінфіні США у квітні 2026 р. стосовно нової моделі Mythos 5) та іншими перевагами (розробка вірусів, вакцин, доведення математичних теорем) отримує не просто гроші − а глобальну владу. Можливо тому банкіри так забігали і заголосили всі і одразу? Якщо розглядати гру, яка сьогодні йде на фінансових ринках, навколо ШІ і «Бігтеч» з точки зору теорії ігор, то неочевидним є факт, що гра обов’язково йде з нульовою сумою (принаймні для вказаних осіб). Іронія в тому, що «Великий Ларі» був одним з тих, хто популяризував схему з іпотечними облігаціями в 1980-х. А вони в свою чергу стали тригером обвалу ринків у 2007-2009 роках. Завдяки відкритій шорт-позиції цих облігацій, М. Б'юррі став всесвітньо відомим, його ставка була математично точною та прибутковою. А містер Фінк разом із своїм «Аладіном» в той самий час був тим, хто рятував банківську систему США за контрактом, укладеним з урядом. І на цьому зробив собі не тільки ім’я, а й здобув під управління трильйони доларів капіталу. Тоді вони обидва вибрали оптимальні стратегії і перемогли. Кого цього разу покладуть в «домовину», ми невдовзі дізнаємося.

6 серпня 2026, 20:00

Його спина канали щитів, поєднання їх крем’яная печать. Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової. Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає. Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно! Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху. Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер. Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений, він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір ’ ям! «Старий Завіт, Книга Йов» опис Левіафана Т. Гоббс запозичив для своєї фундаментальної праці «Левіафан» образ морського чудовиська зі Старого Завіту. Я, обираючи назву для своєї статті, опирався у тому числі на геополітичну доктрину, зокрема сформульовану англосаксами – Халфордом Макіндером та Альфредом Маханом. Британія та США – це класичні морські держави (Острів), яким задля гегемонії потрібно контролювати основні торговельні шляхи, порти, мати військово-морські бази в ключових точках простору та сильний флот. Це було описано в першій частині статті. В 1947 році Британська імперія юридично припинила своє існування, а на зміну їй прийшла Британська Співдружність Націй, членами якої є 45 країн. Змінилась форма, проте не суть. Якщо в ХІХ та першій половині ХХ століть це була жорстко структурована вертикаль (ієрархія/вежа), то після 1947 року імперія поступово трансформувалась в гігантську горизонтальну мережу/площу (відповідає концепції Н. Фергюсона). Частину країн Співдружності до цього часу очолює британський монарх, при цьому інші члени союзу – суверенні країни на кшталт Індії чи Сінгапуру, пов’язані з колишньою метрополією технологіями, капіталом, фінансовою інфраструктурою, освітніми програмами та спільними цінностями. В чому сила англосаксів? Часто ставив собі це питання, і зараз вважаю, що вона базується на трьох складових – це інтелект, союзницькі відносини з впливовими євреями та системність у ключових питаннях. Під системністю розумію: довгострокове планування, підготовку кадрів, виваженість при ухваленні важливих рішень. Інтелект включає: технології, операції розвідки, м’яку силу, контроль фінансових потоків капіталу, інформаційно-когнітивну сферу (вплив на настрої/думки людських мас). Максимально стисло за деякими складовими. 1. Інтелект . Згідно з індексом Global Financial Centres Index ( GFCI 37), опублікованим в березні 2025 року, до першої п’ятірки світових фінансових центрів входять: 1. Нью-Йорк 2. Лондон 3. Гонконг 4. Сінгапур 5. Сан-Франциско. Гонконг та Сінгапур – це колишні британські колонії, де навіть в наш час активно присутні фінансові, технологічні, промислові та інші компанії з Британії та США. Таким чином, перша п’ятірка має безпосередній зв'язок з британським та американським капіталом. Міжнародний фінансовий центр Лондон Сіті фактично є державою у державі. «Сіті» (спільно з братами з Нью-Йорка) визначає світові ціни на ключові сировинні товари та дорогоцінні метали: нафту, золото, мідь, срібло, зерно. Лондонський центр – це фінансовий хаб, який з’єднує Захід (Нью-Йорк) та Схід (Гонконг, Сінгапур), Північ (Стокгольм) та Південь (Мумбай). Все, що стосується великих грошей, так чи інакше пов’язано із Лондон Сіті. Сховища, що наповнені золотом, найкращі діаманти з Антверпена, вплив на крос-курс валют, аукціонні будинки світового рівня ( Christie's, Sotheby ' s , Bonhams ), елітна нерухомість – це все Лондон. Згадавши про фінансовий центр, не можу не сказати і про основні філії, а саме відомі британські офшори. Детально їх становлення, роль та вплив описано в книзі Д. Робінсона «Всесвітня пральня». Кайманові острови : Чиста вартість активів (NAV) регульованих фондів становить $7,2 трильйона. З них близько $5,1 трлн припадає на відкриті хедж-фонди, а решта — на закриті фонди приватного капіталу (Private Equity) та венчурні структури. Кількість активних фондів на початку 2026 року досягла рекордних 30 598 одиниць. Бермудські острови : Чиста вартість інвестиційних фондів (NAV) зафіксована на рівні $288 мільярдів. Проте Бермуди беруть іншим: сукупні активи їхнього гігантського страхового та перестрахувального сектору (чистий капітал та резерви) оцінюються ще у понад $350 мільярдів. Британські Віргінські острови (BVI) : Оскільки BVI орієнтовані на реєстрацію холдингових компаній, а не класичних інвестиційних фондів, показник NAV для інвестфондів тут скромніший — близько $210 мільярдів. Проте загальна чиста вартість активів (чистий капітал) усіх зареєстрованих там комерційних компаній оцінюється приблизно в $1,1–1,2 трильйона (фінансові дані щодо офшорів можуть бути неточними). Окремо хочу відзначити Сінгапур. У Сінгапурі сукупна чиста вартість активів під управлінням сінгапурських фондів та компаній з управління активами становить близько $4,1 трильйона. HSBC та Standard Chartered – це два британські мегабанки, що мають у Сінгапурі особливий статус та працюють нарівні з місцевими банками, володіючи сотнями відділень та банкоматів. Коли ми говоримо про сінгапурські фонди з NAV у $4,1 трлн, значна частина цих активів фізично зберігається на кастодіальних рахунках британських банків (HSBC, Barclays) або їхніх спільних підприємств. Тобто, британські банки забезпечують інфраструктуру для розрахунків азійського капіталу, тим самим тримаючи фінансовий каркас міста. Британські фонди забезпечують ліквідність місцевої біржі (SGX), а англосаксонське право гарантує захист інвестицій. Технологічні компанії Британії: я дерні технології – Rolls-RoyceSMR ; чіпи/архітектура та штучний інтелект – ARM Holdings , Google DeepMind ; робототехніка/автоматизація – Dyson , Ocado Technology ; фінтех – Revolut ; військово-промисловий комплекс — BAE Systems , QinetiQ (унікальна оборонно-технологічна корпорація, яка виникла на базі колишніх наукових лабораторій Міністерства оборони Великої Британії). На початку 1990-х років американець Джозеф Най сформулював визначення терміну Soft Power (м'яка сила). У британських реаліях – це культура, освіта, британські некомерційні організації, правова система (арбітраж). British Council офіційно оперує у понад 100 країнах світу. Програми включають освіту, мову, роботу з молодими лідерами та елітами. За останніми даними сукупне охоплення аудиторії (через онлайн-програми, мовні курси та іспити) досягло 598 мільйонів людей. Amnesty International географічне охоплення у понад 150 країнах світу. Це провідна світова незалежна правозахисна НДО із глобальною штаб-квартирою в Лондоні. Її щорічні доповіді є ключовим джерелом для ухвалення санкцій та формування міжнародної політики Заходу щодо країн-порушників. Фокус – на правах людини й міжнародних розслідуваннях. Про британські заклади освіти – Кембрідж та Оксфорд чули майже всі. Чимало мільярдерів та політиків з різних країн світу бажають, щоб їх діти навчались саме тут. А чому власне там? Ну, а поки думку думаємо, я перерахую лише маленьку частину тих, хто отримав освіту в англійських навчальних закладах: Біл Клінтон, родина Ганді, Лі Кван Ю, Лі Сяньлун (Сінгапур), Нельсон Мандела, Наджиб Разак (Малайзія), Абдулла Гюль (Турція), королівські особи Данії та Норвегії, і чимало європейських політиків. Формально вони здобувають освіту (знання), а реально – це зв’язки, зобов’язання, прихильність, компромат. Коротко стосовно розвідки. МІ-6 утворилась на початку ХХ століття, але розвідка – це інтелектуальна праця, яка триває не одне століття. Англосаксам є ким пишатись у цій частині. Джон Ді – математик, алхімік, філософ, за чутками підписував свої листи королеві Єлизаветі кодом 007. Мандрував Європою, чотири роки прожив на території сучасної Чехії, щось там шукав, або когось… Лоуренс Аравійський – дипломат, проживав на Аравійському півострові, де поглиблено вивчав Близький Схід: мову, релігію, традиції та загалом культуру арабських племен. Під час Першої світової війни підняв на повстання проти Османської імперії народи Аравійського півострова. Це була одна з причин поразки османів в Першій світовій війні. Командор Алістер Денністон – очолював британську шифрувальну службу на початку Другої світової війни, зібрав найкращих математиків-криптографів, зокрема А. Тьюрінга, які дешифрували німецьку « Enigma ». Освальд Рейнер (МІ-6). Про цього хлопця мало хто чув, але саме він змінив хід світової історії. У грудні 1916 р. пострілом в голову вбив Григорія Распутіна – духовну опору і радника царя Миколи ІІ. 2. Системність. На думку деяких експертів та військових, що були ознайомлені з офіційними документами, ще до того, як у Фултоні Вінстон Черчилль виголосив свою промову, Британія вже склала довгостроковий план боротьби з СРСР. Він мав на меті забезпечити перемогу англосаксів у «Холодній війні» проти радянських комуністів. План був розроблений на строк 50 років, і був виконаний достроково. Це як приклад планування британців. Стосовно підготовки кадрів, то у мене склалось враження, що свою еліту вони «кують» в Ітонському коледжі. Саме там, в жорстких умовах, хлопці – переважно нащадки військово-політичної еліти (абсолютна більшість саме англосакси), які змогли подолати серйозні вступні випробування, отримують знання та навички, необхідні для управління «Системою». Понад 20 прем’єр-міністрів саме звідти; однак не менш важливими є інші посади (в т.ч. сфери управління), які обіймали/обіймають вихідці з Ітону (центробанк, розвідка, дипломати, держсекретарі, мозкові центри). Таким чином, британці точно знають як змінити хід світової історії, Григорій Распутін не дав би збрехати…

22 липня 2026, 18:14

«Ленгдон вставляє слайди в проектор, а тим часом пояснює, що число «фі» взято з послідовності Фібоначчі – математичної прогресії, відомої не лише тим, що в ній сума кожних двох сусідніх чисел дорівнює наступному числу, а й тим, що частка двох сусідніх чисел має незбагненну властивість наближатися до 1,618 тобто до «фі»! Далі Ленгдон пояснює, що, попри його майже містичне походження, найдивовижніша особливість числа «фі» – це його роль як основного структурного принципу в природі. Рослинам, тваринам і навіть людям властиві пропорції, що дорівнюють відношенню «фі» до одиниці. «Фі» трапляється у природі так часто, – каже Ленгдон, вимикаючи світло, – що очевидно, це не може бути збігом. Тому в давнину люди вирішили, що Творець Всесвіту відвів числу «фі» особливу роль. Давні вчені проголосили одну цілу шістсот вісімнадцять тисячних божественною пропорцією» – Ден Браун, «Код да Вінчі». Із загальнодоступних джерел відомо, що послідовність названа на честь математика XIII століття Леонардо Фібоначчі з Пізи , який описав її у своїй праці «Книга абака» . Раніше ця послідовність вже була описана індійськими математиками як числа Вараханк и. Число «фі» має ще одну назву – золотий переріз або золота пропорція – система пропорціонування, заснована на ірраціональних числових співвідношеннях. У математиці та мистецтві дві величини утворюють золотий переріз, якщо відношення їхньої суми до більшої величини дорівнює відношенню більшої до меншої. Це відношення заведено позначати грецькою літерою φ. Вважається, що поняття про золотий переріз запровадив Піфагор . Втім, існує припущення, що Піфагор запозичив знання про золотий переріз у єгиптян і вавилонян. В античній літературі, що дійшла до нас, золотий переріз вперше згадується в «Початках» Евкліда – у 2-й книзі дається геометрична побудова золотого перерізу. У середньовічній Європі із «золотим перерізом» знайомились за арабськими перекладами Евкліда. Секрети «золотого перерізу» ревно оберігалися і були відомі лише утаємниченим . В епоху Відродження інтерес до золотого перерізу серед учених і художників посилився, зокрема у зв’язку з його застосуванням як у геометрії, так і в мистецтві, особливо – в архітектурі. Велику увагу йому приділив Леонардо да Вінчі . Саме він дав співвідношенню назву «золотий переріз» (лат. Sectio aurea ). 1509 року у Венеції було видано книгу Луки Пачолі «Божественна пропорція» з блискуче виконаними ілюстраціями (вважають, що їх зробив Леонардо да Вінчі). Над тими ж проблемами працював А льбрехт Дюрер у Німеччині (джерело «Вікіпедія»). У наш час трейдери пристосували послідовність Фібоначчі для торгівлі фінансовими інструментами (активами). Індикатор (сітка) Фібоначчі – популярний інструмент для визначення рівнів опору та підтримки на графіку ціни. Фінансові гравці за допомогою нього розраховують точки входу та виходу з активу. Враховуючи викладене, і пам’ятаючи про інтерес відомих банкірських династій, що походять зі стародавніх єврейських родин до золота, я припустив, що є зв'язок золотої (божественної) пропорції зі світовим ринком золота, тому провів власні розрахунки з метою виявити вплив φ на формування ціни при зростаючому тренді. Однак результати не публікую, тому що тематика блогу не пов’язана з аналітикою. Тих, кого це зацікавило, прошу спробувати зробити це самостійно та залишити відповідь у коментарях. На мою думку, цікавим є момент, чому назва саме «золотий переріз»? Можливо, золото на метафізичному рівні має інші властивості, ніж ті, які ми цінуємо в матеріальному світі? У школі часто доводилося чути про число «пі», а ось про магію числа «фі» я дізнався, коли читав книгу Дена Брауна. У книзі гострий сюжет та конспірологічний підтекст, в центрі якого знаходиться професор Гарварду Роберт Ленгдон. Враховуючи те, що я почав статтю уривком з книги, закінчу теж рядками з неї. «Наступні пів години Ленгдон показує їм слайди з творами Мікеланджело, Альбрехта Дюрера, да Вінчі та багатьох інших митців і доводить, що кожен із них у побудові своїх композицій свідомо дотримувався божественної пропорції. Ленгдон демонструє, що число «фі» присутнє і в архітектурі, зокрема в пропорціях афінського Парфенону, єгипетських пірамід і навіть будівлі ООН у Нью-Йорку. «Фі» виявлено у структурі Моцартових сонат, П’ятої симфонії Бетховена, а також у творах Бартока, Дебюссі та Шуберта. Це число, розповідає Ленгдон, використовував навіть Страдіварі, коли визначав точне розташування отворів на корпусах своїх знаменитих скрипок».

5 липня 2026, 12:49

Втім, людське мистецтво йде ще далі, імітуючи розумний і чудовий твір природи – людину. Бо мистецтвом створений той великий Левіафан, який називається Державою і який є лише штучною людиною, хоч і більшою за розмірами і сильнішою, ніж природна людина, для охорони та захисту якої він був створений. Томас Гоббс «Левіафан». Інформація, накопичена за останні 12 років, дозволяє написати повноцінну дипломну роботу із зазначеної теми. Але враховуючи формат блогу та те, що ми вже не студенти, вирішив максимально коротко зафіксувати факти/події та надати свої оцінки з питання, яке, на мою думку, має важливе значення для розуміння процесів у світовому масштабі. Стаття буде складатись з двох частин через великий обсяг матеріалу і потребу «відшліфувати» деякі деталі. В тексті офіційну назву держави, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, вживаю в скороченому вигляді «Британія», а представників країни називаю британцями та англосаксами. Англосакси – це термін, що описує германські племена (англи, сакси та юти), які завоювали Британські острови в V – VI століттях після занепаду Римської імперії. Ці племена поступово змішалися з місцевим кельтським населенням і створили основу англійської культури, мови та суспільства. Термін використовується в сучасному контексті для позначення англомовних народів європейського походження, особливо в США та Канаді. В XIX столітті набув поширення вислів, що влучно описував місце та роль цієї країни: «Над Британською імперією ніколи не заходить сонце». Держава, в якій відбулися перша та друга промислові революції. Першими з’явились мануфактура, фабрика, паровий двигун, залізниця та телеграф, як наслідок утворився найбагатший у світі клас буржуазії. Імперія будувалась на принципах колоніалізму, вільного руху капіталу, військовій силі та майстерній дипломатії, де під виглядом посланців миру сформувалась могутня розвідка, яка з часом була трансформована в окремий підрозділ – МІ-6. До 1940 р. Британія контролювала Близький Схід, сучасні території Індії, Пакистану, Бангладеш, Гонконг, Сінгапур, частково території Індокитаю, на додачу до Канади, Австралії, Нової Зеландії. Британський фунт мав статус світової резервної валюти із золотим забезпеченням. Англійська мова та система права були рідними майже для половини світу. Чому ж тоді сучасні аналітики вважають, що така могутня сила після Другої світової війни поступово здала позиції та отримала статус звичайної країни в наш час? Тому що цю думку хтось свідомо та успішно інтегрував у інформаційний простір. На жаль, ця дезінформація має колосальний вплив на експертні висновки. Із загальнодоступних джерел відомо, що в XV — XVIII століттях в епоху Великих географічних відкриттів Британська імперія, маючи сильний торговий та військовий флот, вела експансію в різних куточках нашої планети. США – це колишня британська колонія, заснована на узбережжі Атлантичного океану. І хоч у XVIII столітті народ США домігся незалежності у війні з британцями, «невидимі мережі» поєднують їх до сьогоднішнього дня. Протягом ста наступних років після проголошення суверенітету, американці вели завойовницькі війни на континенті, які нічим не відрізнялись від колоніальних війн Британської імперії. Культура, мова, система права (частково), а також імперський підхід у зовнішній політиці – цілком відповідають світогляду братів англосаксів. Якщо подивитись на теперішню карту світу, військово-політична еліта Британії контролює більшість торгово-морських комунікацій: Гібралтар (Середземне море), о. Дієго Гарсія (Індійський океан), Оман (Перська затока), Фолклендські острови (Південь Атлантики), Кіпр (вхід до Суецького каналу), Сінгапур (Малаккська протока), Ла-Манш (Європа). Хоч Сінгапур, починаючи із 60-х років ХХ століття, є незалежною країною, однак Британія зберігає стратегічний вплив (технології, фінанси) та військову присутність через оборонний союз. Знову ж таки, англійські страхові компанії мають левову частку покриття в морській торгівлі, а британські офшорні зони плюс Кіпр тримають на рахунках трильйони капіталу з усього світу. Відповідно до даних фінансового експерта, який провів поглиблений аналіз інформації з терміналу Bloomberg , Британія спільно з Канадою та Австралією (без британських офшорів) інвестувала в США близько $3 трлн (інформація станом на 2025 рік, не враховуючи приватних облігацій). Наведені дані були перевірені мною за допомогою інструментів AI та фактично підтверджені. Канада та Австралія на сьогодні є Королівствами Співдружності з британським монархом на чолі держави. Фактично ці країни є продовженням інтересів Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії та створюють сприятливі умови для їх домінування у світі. Британія спільно із США використовує ряд військових баз: о. Дієго Гарсія, бази в Йорданії, ФРН – і це окрім самої території Британії. До складу розвідувального альянсу «П’ять очей» входять: США, Британія, Австралія, Канада та Нова Зеландія. Спільні операції з АНБ США проводить Британський центр урядового зв’язку (аналог АНБ). Станом на сьогодні Британія – це постійний член Радбезу ООН та одна з 9 країн, які мають ядерну зброю. Хтось може заперечити: у них незначний військовий флот та сухопутні війська. Але чи правильним буде вважати, що лише чисельна військова компонента забезпечить глобальний контроль в світовому масштабі? Моя однозначна відповідь – ні. В XXI столітті за ігровим столом грають зовсім інші карти (сили). На цьому я сконцентрую увагу вже у другій частині статті. Підсумовуючи, скажу наступне. У відносинах з США після Другої світової війни, британські еліти свідомо взяли на себе роль формування концептуальності та управління фінансами, залишивши США «військові м’язи» і контроль над ресурсами (плюс долар — це основна резервна валюта світу). Впровадження нових технологій та обмін науково-технічною інформацією вони ведуть спільно. «Велика двійка» заклала основи трансатлантичної солідарності країн Заходу і є головним бенефіціаром сучасної світової фінансової системи. «Левіафан» своїми щупальцями (мережами) проник глибоко в усі сфери життя на планеті, однак це бачать не всі…

19 червня 2026, 20:41

«Усе, що є рідкісним, є цінним. Навіть люди, які знають свою справу» – автор невідомий. Від автора : все нижчеописане не є науковою працею або думкою авторитетних людей – це лише власні роздуми з прив’язкою до минулих історичних подій і певною мірою намагання спрогнозувати майбутнє, наскільки це можливо. Із книг та статей, написаних на економічні теми, відомо, що ціна товару (послуги) визначається із розрахунку собівартості виробництва такого товару, з додаванням прибутку та податків. Це загальноприйняте правило, яке сформулювала економічна теорія. Однак практична сторона життя формує реалії, в яких ціну визначає покупець, а не продавець. І якщо підходити до ринку з точки зору «фізичної економіки», то на перше місце виходить необхідність товару/послуги з точки зору забезпечення нормального життя людини. При цьому розуміння нормальності в кожного своє, однак потреба в харчуванні, енергоносіях, одязі, транспортних послугах, зв’язку, житлі, побутових послугах є спільною для всіх людей незалежно від раси та кольору шкіри. Хіба що корінним народам Африки, Океанії та Амазонії, які проживають вдалині від цивілізаційних благ, частина з вищеперерахованого не є потрібною. Таким чином, товари та послуги, які не є життєво важливими, конкурують між собою та з іншими товарними групами за право бути проданими. Однак в даному випадку є один суттєвий нюанс – біржові товари. Важливим аспектом в частині формування цін на товари є похідні фінансові інструменти. На початковому етапі впровадження, ф’ючерсний контракт був хорошим засобом страхування від ризиків. Але з часом, приблизно в 70 – 80-х роках ХХ століття, в цілому гарну ідею перетворили на інструмент спекуляцій на товарних та фінансових ринках. В сучасних умовах ф’ючерси – це більше засіб маніпуляції біржовою ціною товару (нафта, метал, кава), ніж елемент хеджування ризиків. У цій системі координат покупець (фізична особа, компанія-виробник) вже мало на що впливає. Ринок перетворився на казино. Нещодавно В. Баффет сказав таку річ: раніше ринок був схожий на церкву, поряд з якою було прибудовано невеличке казино, а в сучасних умовах вже незрозуміло, де храм, а де круп’є роздає карти (непряма цитата, проте зміст відповідає). За таких умов, на мою суб’єктивну думку, нам слід подумати, що є цінністю в цьому «королівстві викривлених дзеркал». Адже майже сто років тому, в 1927-1929 роках, було щось схоже, стан який можна описати словом – ейфорія. А потім відбувся крах ринку, банкрутство банків та компаній, безробіття та злидні. Про це не прийнято говорити вголос, і багато хто не пам’ятає ті історичні події, однак у США та Британії були спеціальні трудові табори («Будинки праці» в Британії були ще з середини 19 століття) для голодних та знедолених. Всі пам’ятають Д. Орвелла за його культовими книгами «1984» та «Колгосп тварин», однак ніхто не згадує його автобіографічну книгу «Злидні Лондона та Парижа», в якій він описує ситуацію в Європі наприкінці 20-х початку 30 років ХХ століття. Автор ледь не вмер з голоду і тяжко фізично працював в той час. У зв’язку з чим, напевно, вже варто згадати, що таке цінність речей. І тут я вже бачу зв'язок з тим, що описав вище – товари для забезпечення нормального життя людини. У часи феодалізму, ще до того як торговий капітал купців трансформувався в мануфактури та фабрики, наслідком чого став перехід до буржуазного (капіталістичного устрою), головним багатством та цінністю вважалась земля. Земля створює продукт, а продукт потрібен для життя. Надлишки надходили на товарні ринки, при цьому власник землі (феодал) отримував продукт, гроші (торгівля) та частинку влади над тими, хто залежав від його землі та продукту. Цей вступ був потрібен для ілюстрації того, що в наш час земля, як і 2000 років тому, залишається цінністю. І мені інколи неприємно, коли під статтями на Мінфіні деякі користувачі, коментуючи ціну та цінність землі, зневажливо ставляться до цієї теми. Якщо уважно проаналізувати та оцінити попередні історичні події, то напередодні переходу від однієї моделі суспільного устрою, частиною якої є господарювання, до нової моделі – дорогоцінні метали повертають свою актуальність. Якщо коротко, золото/срібло – це облікові одиниці багатства. Цю функцію, крім промислового використання та прикрас (ювелірна продукція), вони виконують понад 2000 років, про що вже було згадано в минулих статтях. Таким чином, «на переході», або в часи перезавантаження глобальних систем, дорогоцінні метали є цінністю, про що говорить навіть сама назва. Ще одну річ я вважаю цінною в наш час – це енергонезалежність житла. В ідеалі це приватний будинок із земельною ділянкою та власною (автономною) генерацією енергії. Це варте того, щоб в це інвестувати. Так я підійшов до відповіді на ключове питання статті: куди в цей історичний час необхідно інвестувати кошти, перетворюючи їх на капітал та фундамент на майбутнє. В моєму розумінні, інвестиція – це не спекуляція на похідних інструментах, криптовалютах тощо – це капітал, який дозволяє пережити часи кризи (перезавантаження) і є базою для молодого покоління (дітей, онуків) для навчання та реалізації їх потенціалу в інформаційно-комунікаційну епоху. Епоху, яка йде на зміну постіндустріальному суспільству та ринковому капіталізму. У цей час буде важливим не золото, гроші, будинок, акції, облігації, а когнітивні функції та навички людини-творця. Т. Гоббс вважав, що цінність людини, подібно до всіх інших речей, є її ціна, тобто вона становить стільки, скільки можна дати за користування її силою, і тому є річчю не абсолютною, а залежною від потреби в ній і оцінки іншого. В епоху швидкісного інтернету, штучного інтелекту, квантового зв’язку, роботів, кіборгів (людей з нейроімплантами), безпілотного транспорту, нейромереж (біг-дат) та інших інновацій, лише цінний спеціаліст зможе знайти не просто застосування для свого інтелекту та праці, а буде потрібним державі та корпораціям. Доля інших залишається невизначеною…

5 червня 2026, 14:51

«Єдиний урок, який можна винести з історії, полягає в тому, що люди не виносять з історії жодних уроків» – Дж. Бернард Шоу 2 червня 2025 року був зроблений прогноз, що в період з жовтня 2025 р. по квітень 2026 р. на світ очікують глобальні зміни. Спробуємо пригадати події, які відбулись у цей час. Жовтень 2025 р. Запам’ятався зупинкою/завершенням війни в Секторі Газа між Ізраїлем та «Хамас». Війна тривала 2 роки, в жовтні 2025 р. за посередництва Д. Трампа та арабських монархій у Каїрі (Єгипет) був підписаний «План щодо припинення конфлікту в Газі». По факту ні миру, ні війни. Листопад 2025 р. Початок операції з морської блокади Венесуели. Арешт танкерів з нафтою, військові навчання поблизу берегів Латинської Америки. Грудень 2025 р. – січень 2026 р. «Епштейн-гейт», який зачепив не лише США, а й Європу. В тому числі брата британського монарха заарештували та швидко випустили під заставу. До речі, ця «медіабомба» ще остаточно не вибухнула. Січень 2026 р. Початок року запам’ятався блискавичною операцією спецназу США із захоплення лідера Венесуели Н. Мадуро. Як повідомив президент США, під час операції застосували навіть секретну зброю «дискомбулятор», чи щось таке. Але «злі язики» шепотіли, що насправді диктатора банально «злили» його соратники. Згодом Венесуела почала постачати нафту та золото до США. Лютий 2026 р. Активне розгортання зброї та військ США на Близькому Сході, що проходило паралельно дипломатичним перемовинам з Іраном та інформаційною кампанією тиску на аятол. Завершився місяць масованим першим ударом по Ірану та загибеллю Рахбара. Березень 2026 р. Війна в Перській затоці та блокада Оманської протоки. Активна оборона Ірану остаточно зруйнувала світовий порядок, який був встановлений в 1989–1991 роках. «Злі язики» періодично писали, що Китай активно допомагає Ірану розвідувальною інформацією, комплексами ППО та висилає через Пакистан гуманітарну допомогу. Світова частка розрахунків в юанях в березні – квітні 2026 р. суттєво зросла. Квітень 2026 р. Завершення/зупинення 40-денної війни США та Ізраїлю проти Ірану. Нафта протягом березня – квітня 2026 року коштувала на спотовому ринку 120–150 доларів США за барель. Преса почала обговорювати рецесію світової економіки. Фінансові ринки наче американські гірки хитало вгору/вниз. Крім того, з офіційним візитом до США прибув король Британії Карл ІІІ. Король був у гарному гуморі, згадав, як англійці в 1814 році спалили Білий дім та Капітолій. Також натякнув, що якби не Британська імперія, то Трамп (має німецьке коріння) розмовляв би по-французьки, напевно, натякав на події часів війн з Наполеоном. Що він цим хотів сказати − загадка… У грудні 2025 р. – березні 2026 р. Китай з робочими та офіційними візитами відвідали три лідери Європи – Франції, ФРН, Британії. Кожен з них щось просив і пропонував, а чи домовились? Згодом дізнаємось, але вже зараз зрозуміло, що «Дракона» не можна ігнорувати, а його підтримка потрібна всім ключовим гравцям. Ось таким запам’ятався цей період, який вже став історією. Висновок можна зробити простий: світ змінився, старий світовий порядок зруйновано, а новий народжується в муках. У кого сильні карти? Це вже інша історія. Завершую уривком з арії Германа: « Что наша жизнь? ИГРА! ».

21 травня 2026, 17:49

«Осел, навантажений золотом, візьме будь-яку фортецю» – цар Філіп II Македонський. На тему золота буде написано декілька статей. На мою думку, правильним буде почати з азів. Тоді, можливо, краще буде зрозуміло сучасний стан справ та перспектива на майбутнє. Із загальнодоступних джерел відомо, що найбільш давні золоті артефакти були знайдені у Варненському некрополі, на узбережжі Чорного моря в Болгарії. Варненський некрополь – величезне місце поховання в західній промисловій зоні міста – сьогодні вважається однією з найважливіших археологічних знахідок світової історії. Саме там археологи виявили найстаріше у світі золото. На території некрополя було виявлено 294 могили, датовані 4569-4340 рр. до н. е., що містили близько трьох тисяч золотих предметів . Як бачимо, «культ золота» тягнеться зі стародавніх часів. Золоті прикраси та інші предмети, знайдені на території некрополя, швидше за все, мали культурне (традиції) або релігійне значення в ту епоху. Як гроші золото почали використовувати значно пізніше. Як зазначив Н. Фергюсон в одній із книжок, найдавніші відомі нам монети датуються приблизно 600 р. до н.е. Археологи знайшли їх у храмі Артеміди в Ефесі (біля Ізміра, що в сучасній Туреччині). На цих овальних лідійських монетах, виготовлених зі сплаву золота і срібла, відомого як електрум, було зображено левову голову. Це предтеча афінської тетрадрахми – поширеної срібної монети із зображенням голови богині Афіни на аверсі і сови (яку асоціювали з мудрістю) на реверсі. У Давньому Римі монети виготовляли з трьох різних металів: із золота – ауреуси, зі срібла – денарії та з бронзи – сестерції. Номінал збільшувався саме в такому порядку, залежно від того, наскільки рідкісним був метал, але на всіх цих монетах з одного боку було зображено голову імператора, який перебував при владі, а з другого – фігури легендарних Ромула і Рема. Якщо в Європі та Азії у Середньовіччі та Новому часі золото цінували як засіб платежу, одиницю обліку (оцінки) або основу багатства, то у народів Америки були інші уявлення щодо цього металу. На думку деяких експертів, у XV столітті імперія інків не мала грошей. Одиницею цінності в імперії інків була праця. Що стосується золота, то інки цінували естетичні якості дорогоцінних металів. З історичних джерел відомо, що у міфології інків (як і в ацтеків) існувала легенда про світлошкірих і світлооких богів, які одного разу спустяться на землю. Коли на землю інків прийшли іспанці, їх сприйняли як легендарних богів. Слід зазначити, що народи доколумбової Америки не мали поняття про практичну цінність золота. Воно використовувалося як обов’язковий елемент релігійного культу. Як свідчить легенда, перший правитель інків Манко Капак називав себе та свою дружину дітьми Сонця. Як вважали інки, після Великого потопу бог-сонце послав своїх дітей на землю, щоб навчити людей жити. Поклоняючись сонцю, індіанці не могли випустити з поля зору сонячно-жовтий метал. Храми та вівтарі, зсередини та зовні – все це призначалося для верховного бога-сонця ( джерело: інтернет-ресурси ). Проте в першій половині XVI століття їх імперія була підкорена Франсіско Пісарро, який прибув до Нового Світу на пошуки скарбів, а не естетичної краси чи душевного спокою. Таким чином, напевно, помилкою буде вважати, що сучасні фіатні гроші та грошові сурогати: вексель, облігація, чек, депозитний сертифікат або ще «краще» – криптовалюта – є ціннішими за цей метал. Цікавим є той факт, що в словосполученні «золотовалютні резерви» золото на першому місці, а валюта на другому. А тепер згадаємо фізику та метафізику. На сьогодні є чотири метали, які мають колір, маю на увазі природний стан металу (без сплавів). Всі інші або сірого кольору, або сірі з відтінками. Отже, це: мідь, золото, осмій, цезій. Це відбувається через ефект квантового поглинання і пов’язано з будовою їх атомів. Проте у випадку із золотом також працює теорія відносності Ейнштейна (не плутати з Епштейном), а саме – релятивістський ефект. Ядро золота дуже важке і має величезний позитивний заряд. Воно розганяє внутрішні електрони до швидкостей, близьких до швидкості світла. Електромагнітні орбіти стискаються, змінюючи енергетичний баланс атома. Саме це стиснення змушує золото поглинати синій колір. Без ефекту відносності золото було б сріблястим, як срібло чи платина (джерело: чат-бот ). А тепер від себе додам про метафізику золота. Середньовічні алхіміки у пошуках «філософського каменю» в процесі алхімічних експериментів, як побічний продукт отримували золотий пісок та «живу воду» . У наш час у людей через брак знань чомусь склалось враження про них (алхіміків), що їхня мета – перетворити звичайний метал на золото. І загалом − це все легенди, в які не варто вірити. Серйозна помилка, але ми всі й часто помиляємось, тому сучасні «жреці» цим і користуються…

10 травня 2026, 10:06

« — Нічого не можу пригадати про Массачусетську машину, ˗ сказав Банін. ˗ Ну, ну? — Знаєте, це давнє побоювання: машина стала розумнішою за людину й підкорила її собі… Півстоліття тому в Массачусетсі запустили найскладніший кібернетичний пристрій, який коли-небудь існував. З якоюсь там феноменальною швидкодією, неосяжною пам'яттю і все таке… І пропрацювала ця машина рівно чотири хвилини. Її вимкнули, зацементували всі входи і виходи, відвели від неї енергію, замінували і обнесли колючим дротом. — А в чому, власне, справа? – запитав Банін. — Вона почала поводитися дивно, – сказав Горбовський. — Не розумію. — І я не розумію, але її ледь встигли вимкнути. Я розмовляв з одним із її творців. Він взяв мене за плече, подивився мені в очі і сказав лише: «Леоніде, це було страшно…». (Стругацький А.Н., Стругацький Б.Н. «Далека Веселка» 1963 р.). Ось так, майже за 50 років до появи нейромереж Deep Learning та генеративн ого ШІ в США, фантасти брати Стругацькі спрогнозували появу штучного інтелекту. При цьому вони, як і деякі сучасні експерти та винахідники, прогнозували що він перевершить людський інтелект та потенціал. У цій статті я не досліджую технічний бік питання та історичний підтекст, а лише межі застосування та соціальний аспект. Останнім часом (рік-два), в засобах масової інформації періодично публікуються новини про скорочення штату, ліквідацію робочих місць та звільнення вузькогалузевих спеціалістів, внаслідок впровадження в бізнес-процеси ШІ-помічників, AI -асистентів, мовних моделей ( LLM ) та інших технічних рішень, заснованих на машинному навчанні. Зокрема, масштабні звільнення працівників зачепили і технологічних гігантів США: ORACLE , MICROSOFT , AMAZON , GOOGLE , META і не тільки. Всюди одне і те ж пояснення: кадри більше не потрібні, бо є чудове рішення – штучний інтелект. Йому не потрібна зарплатня, бонуси, відпустка, вихідні, лікарняний, час на каву і він не чинить харасмент. Наразі я не став би робити поспішних висновків і ось чому. Капіталізація технологічного сектору США виглядає «роздутою», в гонитві за новими рекордами техсектор вкладає шалені гроші в капітальні витрати, пов’язані із розгортуванням інфраструктури ШІ. Ці «капекси» звичайно мають вплив на вільний грошовий потік компаній, прибуток та дивіденди. Тому цілком ймовірним є звільнення працівників з метою скорочення видатків компанії, або навіть підготовка до можливої корекції фінансових ринків на тлі геополітичної турбулентності. На думку деяких експертів, найближчим часом ШІ повністю чи переважно, але замінить працю так званих «білих комірців». Бухгалтер, юрист, дизайнер, працівник кол-центру, страховий агент, рекламний агент, біржовий трейдер, програміст, економіст, фінансовий аналітик та багато інших офісних професій є потенційно непотрібними. Люди, які працюють за цим фахом, можуть втратити роботу до 2030 року. Очевидно, що крім використання можливостей ШІ для проведення наукових досліджень та у сфері IT , він буде так чи інакше залучений до фінансового моніторингу банківських операцій, розпізнавання обличчя людей за відео з камер спостереження, аналізу супутникових зображень, прогнозування погоди, у військово-розвідувальних цілях, медицині, робототехніці, освіті, а також в інформаційно-когнітивній сфері (генерування голосу, відео та тексту). Це все добре, але як відмітив один з аналітиків, а хто ж тоді буде споживати товари та послуги, якщо мільйони людей по всьому світу стануть безробітними? Яким чином тоді людям що втратять роботу: оплачувати житло, страхування, навчання, тощо? На мою думку, до 2030 року світ очікує масштабна фінансово-економічна криза, що супроводжуватиметься банкрутством компаній та банків. Не буду малювати апокаліптичні сценарії, але все ж таки сформулюю свої думки так. Штучний інтелект – це класичний «чорний лебідь», про якого писав Н. Талеб. Він спровокує глобальні зміни у всіх сферах життєдіяльності, небачені з часів, відколи Г. Форд запустив свій конвеєр для збирання авто. Проте економічна криза не головна проблема в цьому випадку. Людина-спеціаліст, крім знань та навичок, все ж таки – відповідальний суб’єкт наділений моральними принципами. А чи можна це сказати про машину? І чи не доведеться нам згодом пожалкувати та згадати фантастів: «Леоніде, це було страшно…».

3 травня 2026, 12:00

Замість епіграфа: «…Проблеми суспільного розвитку не можуть вирішуватися лише й виключно в рамках соціально-економічної теорії, навіть такої потужної, як марксистська. Необхідне ще й розуміння місця людини у Космосі» (Побіск Кузнєцов, 1956 р.). «Енергія – це справжня валюта. Ви не можете ухвалити закон про енергію. Ви не можете просто прийняти закон і раптом отримати багато енергії». «Система не буде використовувати долари як валюту в майбутньому. Тільки масу та енергію» — Ілон Маск, 2025-2026рр. За словами Маска, в недалекому майбутньому, через 10-20 років, працювати переважно буде штучний інтелект та роботи, а грошей у звичному сенсі цього слова вже не буде. Люди матимуть більше часу для власного розвитку та відпочинку. Наскільки прогнози І. Маска є футуристичними та оригінальними, спробуємо розібратися. Побіск Кузнєцов — радянський мислитель і вчений-енциклопедист, фахівець із систем цільового управління та планування. У радянські часи двічі зазнав репресій. П. Кузнєцов відомий як один із засновників альтернативного монетаристському, фізичного підходу до економічних систем (фізичної економіки) Ліндона Ларуша, з яким був знайомий особисто. В основі його ідей лежать праці найбільших філософів, математиків і фізиків, серед яких: Кант, Гегель, Фіхте, Маркс, Енгельс, Федоров, Подолинський, Умов, Вернадський, Лобачевський, Бойяї, Клейн, Веблен, Крон, Лебег, Колмогоров, Лагранж, Максвелл, Ейнштейн, Бартіні, Бауер та багато інших. Автор 200 наукових праць. Основні інтереси – філософія, кібернетика, загальна теорія систем, економіка (джерело: Вікіпедія). Більшість джерел з цієї теми недоступні через блокування, бо вони мають російське походження, тому в роботі над статтею використав ресурси чат-ботів для пошуку та структурування необхідної інформації. Опис, що наведений нижче, це вільний переказ інформації без прив’язки до першоджерел. У зв’язку із чим можливі помилки в інтерпретації. З інформаційних джерел вбачається, що роботи П. Кузнецова мали закритий характер (не публічні, можливо були віднесені до таємниці). В 1970 році наукову лабораторію, яку він очолював, перевірили компетентні органи. По результатам нібито виявили фінансові порушення, як наслідок відправили його не у в’язницю, а чомусь до психлікарні. І лише втручання авторитетних вчених, в т. ч. академіка В. Глушкова, допомогло йому повернутися до роботи (поновлений у всіх правах). Після розвалу СРСР поступово відкрили архіви, і стало відомо наступне. В 1963 році П. Кузнецов представив доповідь в Наукову раду по кібернетиці АН СРСР. В доповіді Кузнецов запропонував розглядати світову економіку як фізичний об’єкт, що керується за допомогою вимірюваних величин. Саме в цьому контексті він аналізував ефективність США як «енергетичної машини». У 60-70рр. ХХ ст. він працював над темою «інтелектуальної енергії» та над тим, як такі проекти, як «Аполлон», мобілізують енергетичний потенціал США. Кузнєцов стверджував, що будь-яка робота в економіці (від виробництва сталі до запуску ракети) – це процес перетворення енергії. Тому замість рубля він запропонував «енергорубль», прив'язаний до конкретної кількості енергії. Логіка полягає в тому, що ви платите не абстрактну ціну, а за кількість фізичної роботи, витраченої на створення продукту. Для Кузнєцова економіка була «енергетичною машиною». Він використовував закон збереження енергії, щоб оцінювати ефективність країни. Вчений вважав, що кінцевим результатом будь-якої економіки є не прибуток, а вільний час людини. Чим менше енергії витрачається на виживання (їжа, тепло) і чим більше її спрямовується на розвиток, тим більше часу у людей залишається на творчість і науку. Космічні програми він оцінював як спосіб різкого підвищення «інтелектуальної сили» нації, що в підсумку має привести до економії енергії в майбутньому. У статті, яку мені довелося прочитати років шість тому, автор розповів, що результати закритих робіт та розрахунки П. Кузнєцова спрогнозували появу серйозної фінансово-економічної кризи в провідних країнах Заходу та в самому СРСР на межі 80-90 років ХХ століття. Отож, дивним чином ці роботи в 70-х роках опинились в США. Там їх перевірили авторитетні вчені і підтвердили висновки. Що було далі відомо. США в 80-х роках форсували перехід до п’ятого технічного устрою. Крім того, починаючи з 1982р. країни Заходу почали переносити своє виробництво в Китай, напевно поближче до дешевих ресурсів та джерел енергії. Підсумок. Допускаю, що роботи Кузнєцова та академіка В. Глушкова не просто вивчають, а і реалізують на практиці – наприклад, в КНР та США. Скорше за все, навіть Ілон Маск, який відповідає за космос в Америці і той про них знає…