Держава готує до продажу Сенс та Укргаз: скільки за них можуть виручити і що чекає на клієнтів

Продаж Сенс Банку та Укргазбанку обговорюється в оновленому Меморандумі з МВФ. Там же йдеться про те, що вже до кінця травня має бути призначено фінансового радника міжнародного рівня, який запропонує комплексний план дій щодо зміни власника фінустанов. Частка держбанків в активах системи становить 56%, у депозитах населення — 65%. МВФ хоче зменшити частку держави, щоб вирівняти конкуренцію.

Пункт про зменшення кількості державних банків міститься і в Ukraine Facility — план, що передбачає впровадження понад 50 реформ та виконання понад 100 індикаторів зростання та покращення ситуації в країні. Його виконання дозволить Україні протягом 4 років отримати 50 млрд євро від ЄС. Єврокомісія може схвалити цей план уже за декілька тижнів. Таку заяву зробив заступник міністра економіки Олексій Соболєв, якого цитує Інтерфакс-Україна.

Читайте також: Рейтинг стійкості: Укрсиб залишається лідером, Сенс та Укрексім покращують позиції

Чому гальмувався продаж держбанків

Для фінансової тусовки України майбутня приватизація частини держбанків не стала несподіванкою. Питання про необхідність скорочення фінустанов, які перебувають у власності держави, ще з часів націоналізації Приватбанку не сходить із порядку денного переговорів із МВФ та інших наших міжнародних партнерів, а тому активно обговорюється і посадовцями профільних відомств. Стримували реалізацію цієї ідеї різні обставини — зусилля внутрішніх лобістських груп, пандемія, кон'юнктура міжнародного банківського ринку, а тепер і війна.

Аргументи на користь збереження у власності держави наявних банків були різні, але два найвагоміших:

Прибутковість держбанків. За даними Нацбанку, 63% загального прибутку всіх банків припадає саме на 5 державних банків, найбільші з них — Приватбанк, Укрексімбанк, Ощадбанк, Сенс Банк та Укргазбанк.

Можливість для держави реалізовувати через свої фінустанови різноманітні програми підтримки. Не дарма лідерами за програмами формату «Доступні кредити 5−7−9%» або «єОселя» є саме державні фінустанови. Та й закривати дефіцит бюджету Мінфіну легше за наявності великих союзників: великими покупцями ОВДП та військових облігацій зараз виступають саме держбанки.

Чому обрали Сенс та Укргаз

На сьогодні в Україні працює 4 держбанки та 2 — за участю держави. Проте, вибір серед фінустанов, які можуть бути реально виставлені на продаж, невеликий.

Приват держава особливо пропонувати зараз і не поспішає, через його стратегічне значення (до того ж, не варто забувати про судові позови з колишніми власниками). Ощад повинен ще точно витратити час для досягнення необхідного конкурентного рівня і розібратися зі своїми «поганими кредитами» (NPL). Щодо Укрексіму — залишається дуже багато питань щодо якості кредитного портфеля. А ось Укргазбанк та Сенс Банк посадовці продати начебто і не проти. Адже обидві фінустанови були «вимушеними» придбаннями держави у різні періоди фінансової історії України.

Крім того, частка цих банків дуже приваблива для потенційних покупців, що визнає як сам уряд, так і МВФ. «Ми підготуємо до продажу два системні держбанки — Сенс Банк та Укргазбанк, які мають 4% і 6% активів відповідно», — йдеться у Меморандумі з Фондом. Тому вибір саме цих двох банків на продаж виглядає логічним.

Тим паче, що обидва належать до категорії системних банків України. Тож навіть після їхньої приватизації Нацбанк буде не готовий їх «топити» за будь-якої ситуації на ринку. А це плюс для будь-якого потенційного їх покупця навіть в умовах війни.

Окрім вимоги МВФ щодо скорочення частки держбанків у банківській системі до реальних причин прискорення процесу з продажу цих фінустанов можна сміливо віднести і жорстку потребу держави в грошах для фінансування поточних видатків бюджету в умовах війни та зростаючих витрат на армію, які уряд може закривати лише за рахунок своїх внутрішніх джерел.

У такій ситуації можна розраховувати на досить швидке проходження у Верховній Раді як проєкту закону про приватизацію державних банків, так і підписання його Президентом. Про таку версію подій говорить і те, що вже досить велику активність декілька місяців поспіль виявляють і великі міжнародні компанії, що спеціалізуються на таких фінансових угодах. Їхній інтерес — заробити на попередніх консультаціях щодо даних угод та проведенні чергових аудитів та Due diligence, а пізніше — і на супроводі даних угод.

Що вплине на ціну Сенс Банку та Укргазбанку

Обидва банки мають свої плюси та мінуси для покупців.

До позитиву можна, безперечно, віднести такі фактори:

Досить широка мережа відділень. За даними НБУ на 01.01.2024, Сенс Банк мав 138 відділень, Укргазбанк — 220.

Значна кількість вкладників. На 01.02.2024 року Сенс має 2,894 млн вкладників, Укргаз — 1,548 млн. Обсяг вкладів населення у Сенс Банку становить понад 47,756 млрд гривень в еквіваленті, в Укргазбанку — 33,648 млрд гривень. Тобто обидва банки користуються довірою громадян, попри війну, що дуже важливо для потенційних покупців. За залишками коштів на рахунках юридичних осіб дані фінустанови стабільно входять до перших 10−15 банків України.

Регулятивний капітал на 01.03.2024 у Сенс Банку становить понад 8,398 млрд гривень, в Укргазбанку — 10,073 млрд гривень. Це дозволяє їм виконувати практично всі вимоги Нацбанку за економічними нормативами із достатнім запасом міцності.

Гарна ліквідність, кваліфікований менеджмент та досить швидко сформовані необхідні резерви під активні операції, з урахуванням навіть військових втрат застав, фінансового просідання частини позичальників тощо.

На балансі даних банків досить багато нерухомості та ліквідного майна — від будівель, у яких знаходяться деякі підрозділи фінустанов, до приміщень філій, а також отриманих за борги об'єктів. В умовах війни та зниження цін на нерухомість це лише частково «плюс», але після війни вартість багатьох таких об'єктів серйозно зросте. Тобто потенційний покупець держбанків отримає не тільки клієнтську базу, банківський бізнес, що працює і генерує прибуток, а й досить великий пул нерухомості.

До негативних факторів, що впливають на ціну купівлі цих банків, можна віднести:

Необхідність відразу ж формувати значні резерви в консолідованому балансі своїх міжнародних груп, з огляду на війну та низький рейтинг України, під будь-які куплені активи в нашій країні. На першому етапі це може вдарити по розміру дивідендів, що навряд чи сподобається акціонерам.

Високий рівень NPL як загалом у всій банківській системі, і у держбанках. Цієї долі не уникнув ані Укргазбанк, ані Сенс. Нагадаю, що частка непрацюючих кредитів у банківському секторі за 2023 рік становила 37,4%, або 422,4 млрд грн, на 1 січня 2024 року.

Щодо Сенс Банку також залишається до кінця не закрите питання потенційних юридичних спорів із його колишніми російськими власниками, що також «збиває» ціну цієї фінустанови в очах потенційних покупців. Є питання у правоохоронців і щодо частини старого топменеджменту Укргазбанку. Все це є добрим козирем для покупців, щоб збивати ціну, мотивуючи це репутаційними ризиками.

Постійні обстріли рф цивільних і виробничих об'єктів у всій Україні зберігають ризики втрати застав позичальників цих банків, що може в перспективі значно знизити якість кредитного портфеля і призвести до непрогнозованих збитків.

За скільки можуть бути продані банки

Час, коли власники банків отримували за свої дітища 3−5 і навіть більше за їхні капітали в Україні, закінчився ще до 2007 року. Криза 2008 року та банкопад 2014−2017 років також не додали оптимізму потенційним покупцям українських банків навіть у мирні та допандемійні роки.

З огляду на воєнні реалії, серед вітчизняних власників діючих банків потенційних покупців майже немає. Їхніх акціонерів, звичайно, спокушає швидке нарощування своєї частки на ринку при купівлі подібних фінустанов, але заплатити за них державі значні суми — для них малоймовірний сценарій.

Таким чином, серед потенційних покупців залишаються іноземці. Здебільшого, які або вже мають тут свої дочірні банки (їм цікаво збільшити свою частку на ринку за досить невеликі, за мірками Заходу, гроші), або які готові ризикнути, щоб після війни швидко увійти до перших 5−10 банків України на хвилі відновлення нашої країни.

З огляду на політичні нюанси, це навряд чи можуть бути китайські чи азіатські інвестори, інвестори з російським корінням взагалі виключаються. Тобто потенційне коло покупців звужується до американських найбільших гравців, яких не бентежить ризик втрати активів у декілька сотень мільйонів доларів у гіршому випадку, та декількох європейських фінансових груп, які вже мають тут бізнес або розраховують його швидко розвинути після війни.

Низька конкуренція серед покупців, з огляду ще й на воєнні ризики, знижує шанси на отримання Україною значних сум від продажу цих банків. Але й продавати Сенс Банк та Укргазбанк зі збитком ніхто з посадовців Мінфіну та уряду не наважиться, оскільки політична кон'юнктура і необхідність швидкого отримання грошей до бюджету надалі швидко забудуться, а ось ризик отримати потім «підозру» та кримінальну справу за завдання збитків державі — ніхто з можновладців на себе не візьме. І це досить серйозно впливатиме на швидкість ухвалення рішень і саму процедуру погодження, і безпосередньо — на продаж цих банків.

Процедур та методик оцінки реальної вартості банку досить багато, враховуючи аналіз реальної якості активів, генерованого банком розміру прибутку, юридичних ризиків та поправки на воєнні реалії.

Найімовірніше, після проведення всіх процедур чергових «оглядів» та Due diligence, посадовці у торгах із потенційними покупцями відштовхуватимуться від рівня саме регулятивного капіталу даних банків на момент продажу. З огляду на суми, які держава вносила до капіталу цих фінустанов під час їхньої націоналізації чи приватизації. Ну і, звичайно, урядовці боротимуться за додатковий коефіцієнт до цієї суми, який враховує інфляційні витрати держави за роки володіння цими банками та можливі обсяги генерації прибутку.

Якщо дивитися станом на 1 березня 2024 року, то регулятивний капітал Сенс Банку становив близько 8,399 млрд гривень (близько $220,74 млн за офіційним курсом долара 38,0492 на цю дату), а регулятивний капітал Укргазбанку був на рівні 10,07 млрд гривень $264,74 млн).

Найімовірніше, приблизно такий порядок цифр буде початковою величиною для торгів між потенційними покупцями з окремими поправками на якість активів, вартість об'єктів нерухомості на балансі банку, здатність його генерувати прибуток, обсяги сформованих резервів тощо.

З огляду на світові фінансові реалії, ці суми є абсолютно підйомними та цікавими для західних фінансових груп в обмін на отримання істотних часток українського банківського сектору, навіть з огляду на війну.

Та ще й з прозорими натяками держави та МВФ щодо можливих перспектив банків, які можуть збанкрутувати в умовах війни та повоєнного відновлення.

У результаті, найближчим часом усі ми станемо свідками торгу за два досить привабливі активи держави навіть в умовах воєнного часу. І від уміння посадовців торгуватися та відстоювати інтереси держави під час цих баталій і залежатимуть кінцеві суми продажу Укргазбанку та Сенс Банку.

До чого готуватися клієнтам після продажу

Тут можна виокремити такі ключові моменти:

1. У будь-якому випадку, буде часткова зміна топменеджменту та членів Наглядової ради даних банків на представників та банківських менеджерів нових акціонерів. Це нормальне явище і тут нічого небезпечного для клієнтів немає.

2. Навіть якщо один банк придбає представник іноземної банківської групи, яка вже присутня зі своєю «дочкою» в Україні, швидкого об'єднання банків не буде. Кожен із банків «житиме своїм життям» досить довго.

3. Попри зміну власників, вкладникам-фізособам та ФОПам цих банків держава, як і раніше, гарантує повернення всіх їх вкладів, незалежно від суми (на період військового стану і три місяці після його скасування).

4. Будуть зміни тарифів та відсоткової політики за кредитами та депозитами, відповідно до відсоткової політики нового власника. Це не завжди лише «мінус» для клієнта, оскільки держбанки часто «славилися» своїми досить «неповоротливими» рішеннями як щодо ставок за кредитами, так і щодо конкурентності ставок за залученими ресурсами.

5. Відбудеться часткова «міграція» клієнтів, особливо держструктур. У багатьох випадках вони перейдуть до держбанків, що залишилися. Частково відбудеться і перехід цих компаній до тих банків, до яких перейдуть працювати колишні менеджери з даних приватизованих держбанків. Адже не секрет, що дуже часто великі клієнти йдуть до того чи іншого банку саме через роботу в ньому того чи іншого банкіра. Тут нічого поганого теж немає.

Автор:

Аналітик Олексій Козирев

Пише на теми: Валюта, цінні папери, інвестиційні проєкти, кредитування, міжнародні валютний та фондовий ринки, фінансові стартапи