Куди зникає клієнтоорієнтованість. Банк змінює пріоритети?

Послугами банку користуюся з 2015 року: дебетні і кредитні карти, депозити і розстрочки, поточні рахунки.
Рушійною силою стати клієнтом банку була необхідність в період банкопадів мати резервні картки і рахунки для розрахунків в Україні і за кордоном, а наявність якісних достатньо функціональних і зручних віддалених сервісів на той час буда рідкістю і додатковою перевагою. Спочатку банк був «тихою гаванню» і використовувався як для так званого «НЗ» чи розрахунків, коли були проблеми з картами і сервісами основного банку, так і для неризикових серйозних операцій, наприклад, отримання значних відкладених у часі переказів (була впевненість, що банк не впаде/зачинять, і плановий переказ дійде через 3,6,12 і більше місяців). Далі, навіть, більше року використовував картки і сервіси як основні, а не резервні.
Проте в останній рік перевів банку не тільки в статус резервного, і навіть, не 2-3 піоритету, але й почав забувати пін-коди до 4х карт, що покриваються пилом без діла. І нижче поясню чому.
Поняття клієнтоорієнтованості в якості основної стратегії роботи українські банки в основному перейняли з закордонним досвідом близько десятиріччя назад і не так давно прийшло розуміння, що саме ця стратегія дозволяє не тільки зберегти і наростити клієнтську базу, але й здешевити послуги, адже робота з лояльною часткою клієнтів менш затратна(економія маркетингу і не тільки), більш глибока (клієнти орієнтуються на більші суми і терміни) і всестороння (клієнт дозволяє банку знати про себе більше, більше підключає послуг, навіть, дозволяє банку зайняти певну монополію в бізнесових і приватних справах).
І в умовах глобальної інформатизації, віртуалізації і мобільності для мене особисто клієнтоорієнтованість збільшує свою вагу, адже час, нерви і зручність набагато цінніші за пару зекономлених гривень.
На жаль, Альфа Банк демонструє відсутність клієнтоорієнтованості все частіше.
Першими тривожними дзвіночками стали численні приклади зменшення зручності для клієнта – так, я теж стикався з суперечливими пояснення на різних етапах активації і користування картами, щодо підключення/відключення послуг (смс, страховки, …), щодо різної логіки обслуговування і зарахування на дебетні і кредитні продукти (кредитний своп, і різні операції повернення і перерахунків коштів в межах банку, країни і закордонні були неодноразово).
Чого тільки варто, те що банк може проводити операції щодо українських розрахунків/зарахувань 3 банківські дні.
Коли все частіше розрив між дата операції і дата проводки складав 2-3 банківські дні, б’ючи рекорди держбанків, а такі самі дії в ПриватБанка і конкурентів не перевищували 1 банківський день, я почав відмовлятися від цієї сфери використання банку.