Компанії масово скорочують персонал: як захистити свої права штатним працівникам і ФОПам

Тисячі звільнених та ефект доміно: українські компанії масово прощаються з людьми

Російські удари та погіршення бізнес-середовища змушують українськи компанії скорочувати персонал. Наприклад, «Епіцентр» лише за останній місяць втратив близько 7000 робочих місць. Скорочення охоплять офісні команди холдингу, «Сільпо» та логістичного напряму. Кількість працівників компанія не назвала. Повністю припиняє існування Українська студія PlayMe, яка розробила AI-dating гру MeChat та входила до екосистеми Genesis. Понад 100 фахівців компанії потрапили під скорочення. Різати штат розпочала Rozetka після знищення російським ударом автоматизованого складського комплексу в Броварах Київської області.

У вересні про неможливість безпечно та стабільно відновити роботу свого підприємства в Кривому Розі повідомила й ArcelorMittal.

І це лише частина айсбергу: якщо підприємство зупиняє виробництво, скорочує замовлення або втрачає логістичні потужності, труднощі виникають й у підрядників, постачальників.

Водночас війна не скасовує автоматично всіх зобов'язань бізнесу перед людьми. Обсяг гарантій залежить від того, як оформлено співпрацю, що сталося з підприємством і яке рішення щодо працівника ухвалив роботодавець.

Зупинення роботи не припиняє трудових відносин автоматично

Якщо підприємство через обстріли тимчасово припинило роботу, трудові відносини з його працівниками не закінчуються самі собою. Роботодавець має документально оформити поточний стан господарської діяльності: оголосити простій, за передбачених законом умов призупинити дію трудового договору, запропонувати переведення або розпочати процедуру звільнення.

Ці режими мають різні правові наслідки, насамперед для виплат.

«Поки нічого не оформлено, людина залишається працівником, і їй належить зарплата. Верховний Суд прямо каже: „сам по собі факт військової агресії не є безумовною підставою для призупинення дії трудового договору“», — наголошує Богдан Янків, засновник юридичної компанії YANKIV.

Для призупинення необхідно, щоб через збройну агресію одночасно була виключена можливість роботодавця надавати роботу, а працівника — її виконувати. Відповідне рішення оформлюють наказом із зазначенням причин і строку.

Тому втрата частини замовлень або погіршення фінансового стану компанії самі по собі не дають підстав призупиняти трудові договори, якщо підприємство й надалі може забезпечувати працівників роботою.

Простій, призупинення договору та переведення: як це впливає на зарплату

Простій означає тимчасове зупинення роботи через відсутність організаційних або технічних умов, надзвичайні обставини чи інші причини. За словами Багдана Янківа, якщо простій виник не з вини працівника, за загальним правилом оплата становить не менше двох третин тарифної ставки або окладу. Якщо ж на роботі виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або людей довкола, за час простою зберігається середній заробіток.

Призупинення трудового договору передбачає тимчасове припинення надання роботи та її виконання через воєнні обставини. На цей період роботодавець не виплачує зарплату та інші поточні гарантійні й компенсаційні виплати. Закон передбачає відшкодування відповідних сум за рахунок держави-агресора, однак це не означає, що працівник автоматично отримає гроші одразу після призупинення договору.

За чинними правилами призупинення за ініціативою однієї зі сторін обмежене сукупним строком у 90 календарних днів протягом воєнного стану. Довше — тільки за згодою сторін.

Переведення на іншу роботу дає змогу зберегти трудові відносини, якщо підприємство може запропонувати працівникові інші функції або робоче місце.

«Без згоди працівника переведення можливе лише для ліквідації наслідків бойових дій. При цьому оплата не може бути нижчою за середній заробіток», — звертає увагу адвокат.

Отже, фактична зупинка підприємства ще не визначає, скільки саме має отримати працівник. Для цього потрібно встановити, який режим запровадив роботодавець і чи відповідає він вимогам законодавства.

Скорочення та знищення майна: різні процедури звільнення

Якщо компанія більше не може продовжувати діяльність, вона може вдатися до скорочення штату, ліквідації або ж застосувати нову «воєнну» підставу — знищення майна внаслідок бойових дій.

Останній варіант передбачений пунктом 6 частини першої статті 41 КЗпП. Для його застосування роботодавець має довести, що внаслідок бойових дій знищено виробничі, організаційні або технічні умови, засоби виробництва чи майно, необхідні для виконання роботи.

Втрата замовлень або тимчасове зниження попиту, за словами адвоката, не тотожні знищенню виробничих умов. Залежно від обставин вони можуть бути підставою для простою або скорочення, але не дають змоги автоматично застосувати спеціальну «воєнну» підставу звільнення.

Під час звільнення через знищення майна роботодавець повинен запропонувати працівникові іншу роботу, якщо вона є, та попередньо про це попередити.

«Працівника попереджають персонально щонайменше за 10 календарних днів, а не за два місяці, як при скороченні», — наголошує засновник юридичної компанії YANKIV.

Інша ситуація виникає, коли підприємство переїжджає з небезпечної території, а працівник не погоджується на переведення до іншої місцевості разом із ним.

«Коли працівник не хоче переїжджати — звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП з виплатою вихідної допомоги», — каже експерт.

За наявності відповідних підстав працівник може також розірвати трудовий договір із власної ініціативи та вимагати вихідну допомогу.

Наприклад, якщо підприємство розташоване в районі бойових дій і є загроза життю. У цьому разі, за словами адвоката, можна звільнитися в будь-який день, який працівник сам вкаже в заяві, без годи роботодавця і двотижневого відпрацювання.

Ще одна підстава — невиплата заробітної плати. Тоді працівник має право звільнитися за ч. 3 ст. 38 КЗпП з вихідною допомогою не менше трьох середніх заробітків.

Вихідна допомога, зарплата та компенсація за відпустку

Під час звільнення працівникові мають виплатити всі належні суми, але їхній склад залежить від підстави припинення трудового договору.

У разі скорочення, ліквідації підприємства, звільнення через знищення майна внаслідок бойових дій або за іншими передбаченими законом підставами працівник має право на вихідну допомогу.

«Вихідна допомога має становити не менше одного середньомісячного заробітку, плюс уся зарплата й компенсація за невикористану відпустку», — підкреслює Богдан Янків.

Інша справа, якщо людина звільняється через порушення роботодавцем трудового законодавства або умов трудового чи колективного договору. У такому разі вихідна допомога може сягати три і більше середньомісячних заробітків.

Незалежно від причини звільнення працівникові належить компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також зароблена, але не виплачена зарплата, у тому числі за простій.

«Оплата простою — за весь його час, якщо роботу зупинили не з вини працівника», — пояснює адвокат.

Розрахунок за загальним правилом проводять у день звільнення. Якщо роботодавець затримує виплати, за визначених законом умов працівник може вимагати середній заробіток за весь час затримки, але не більше ніж за 6 місяців.

Співпраця як ФОП: жодних гарантій автоматом

Якщо людина співпрацювала з компанією як фізична особа-підприємець, між сторонами зазвичай діє цивільно-правовий договір про надання послуг, а не трудовий договір.

ФОП виступає самостійним підприємцем, надає послуги замовнику й отримує оплату за правилами договору. Тому на нього автоматично не поширюються гарантії КЗпП: оплата простою, вихідна допомога при звільненні чи компенсація за невикористану відпустку.

«ФОП може отримати щось подібне, тільки якщо це прямо записано в договорі, наприклад як компенсацію при достроковому розірванні. Тому для ФОП головне — текст договору», — пояснює Богдан Янків.

Під час укладання угоди варто перевіряти, що в ній зазначено про строки оплати, порядок приймання послуг, дострокове розірвання, компенсації та форс-мажор. Саме ці положення можуть визначати, на які гроші підприємець зможе розраховувати, якщо замовник припинить діяльність.

Оплата ФОП за вже надані послуги: зупинка роботи компанії не скасовує зобов'язань

Насамперед замовник має оплатити послуги, які ФОП уже надав, у строки, передбачені договором. Пошкодження майна або зупинення роботи компанії саме по собі не скасовує зобов'язань за виконані замовлення.

Якщо виконання договору стало неможливим не з вини ФОП, замовник зобов'язаний сплатити «розумну плату». Якщо неможливість виникла з вини замовника — повну плату.

«Відсутність грошей у замовника не звільняє його від обов'язку платити. За прострочку можна вимагати 3% річних та інфляційні втрати», — зауважує Богдан Янків.

Якщо договір передбачає щомісячну оплату, обов'язок платити зберігається за весь період, коли договір діяв і послуги надавалися. Відмовитися від зобов'язання в односторонньому порядку не можна, якщо це не передбачено договором або законом. Розірвати договір можна лише в порядку, який визначили сторони або закон. Тому замовник має оплатити щонайменше період до належного розірвання.

Коли ФОП фактично виконував роботу штатного працівника

Окрема ситуація — коли людина зареєстрована як ФОП, але фактично працює в компанії як штатний співробітник. Наприклад, дотримується встановленого роботодавцем графіка, виконує постійні функції на його користь, підпорядковується керівнику та щомісяця отримує фіксовану суму.

У такому разі важить не лише назва договору, а й реальний зміст відносин.

«Треба з'ясувати, чи це два самостійні підприємці, чи роботодавець замінив трудовий договір реєстрацією працівника як ФОП», — пояснює Богдан Янків.

Серед ознак, на які можуть звертати увагу суди та Держпраці:

• оплата здійснюється за процес роботи, а не за конкретний результат, регулярно та фіксовано;
• людина працює за графіком і правилами компанії, виконує функції певної посади, на робочому місці роботодавця;
• роботу виконує особисто і не несе фінансового ризику;
• його робота є частиною основної діяльності компанії.

Жодна з цих ознак окремо не гарантує, що відносини визнають трудовими. Важливо оцінювати сукупність обставин, договір, характер роботи та докази фактичного підпорядкування роботодавцю.

Якщо є підстави вважати, що цивільно-правовий договір прикривав трудові відносини, людина може звернутися до суду з вимогою встановити факт трудових відносин і стягнути належні виплати. У разі позитивного рішення це може відкрити шлях до вимог про зарплату, компенсацію за невикористану відпустку та інші трудові гарантії.

Документи та докази, які допоможуть захистити права

Незалежно від форми співпраці, найважливіше — зібрати документи й зафіксувати домовленості та порушення.

Офіційно працевлаштованим варто зберегти:

• трудовий договір і накази про прийняття на роботу, простій, призупинення договору та звільнення;
• розрахункові листи й документи про нарахування зарплати;
• письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні;
• витяг із реєстру застрахованих осіб — ОК-5 або ОК-7, який можна отримати через «Дію» чи портал Пенсійного фонду;
• листування з роботодавцем, у якому обговорювали зупинку роботи, скорочення, невиплату коштів або зміну умов праці.

Завдання дещо ускладнюється для ФОПів, особливо тих, які фактично були працівниками. Їм стануть у пригоді договори, акти, виписки, а також листування, графіки й перепустки, які підтверджують фактичну роботу.

«Під час воєнного стану сторони можуть обмінюватися документами електронно, тому месенджери та email теж є доказами», — наголошує адвокат.

Куди звертатися за захистом своїх прав

Якщо роботодавець не виплачує зарплату, вихідну допомогу чи компенсацію за невикористану відпустку, першим кроком, за словами адвоката, має бути письмова вимога про розрахунок із підтвердженням її надсилання.

Далі можна звернутися до Держпраці. Під час воєнного стану служба за передбачених законом умов може проводити позапланові перевірки за заявою працівника, зокрема щодо законності звільнення, виплати зарплати та оформлення трудових відносин.

Крайній захід — звернення до суду, напряму, без обов'язкового звернення до комісії з трудових спорів. Як зауважує Богдан Янків, у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі працівники звільняються від сплати судового збору.

За потреби можна скористатися системою безоплатної правничої допомоги, право на яку мають окремі категорії громадян.

«Бойові дії можуть звільнити роботодавця від відповідальності за затримку, але закон прямо каже: це «не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати», — наголошує експерт.

Важливо враховувати строки звернення. Для оскарження звільнення загальним правилом є місячний строк від дня вручення копії наказу. Для вимог про виплату всіх сум, належних при звільненні, передбачено тримісячний строк від дня отримання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми. Водночас Конституційний Суд визнав неконституційним тримісячне обмеження для звернення працівника до суду щодо стягнення зарплати та інших належних виплат. Тому строки потрібно перевіряти з огляду на конкретну вимогу й чинну редакцію законодавства.

Якщо підприємство знищене або його власник перебуває за кордоном чи на окупованій території, це не означає автоматичного зникнення боргу. За словами Богдана Янківа, позов можна подавати до юридичної особи, а подальше стягнення залежатиме від наявності майна, коштів на рахунках та інших обставин. У разі банкрутства підприємства вимоги щодо зарплати й визначених трудових виплат мають установлену законом черговість.

Допомога по безробіттю та інші види державної підтримки

Людина, яка втратила роботу, може звернутися до служби зайнятості й за виконання встановлених умов отримати статус безробітного та допомогу. Фактичний розмір виплат залежить від страхового стажу, попереднього доходу та підстави припинення роботи.

• У випадку скорочення, ліквідації чи знищення майна допомога виплачується в повному розмірі. Під час воєнного стану — до 90 днів, максимум 8 647 грн у 2026 році (одна мінімальна зарплата).
• Звільнення за угодою сторін або за власним бажанням без поважних причин: виплата починається з 31-го дня.
• ФОП: теж застрахований від безробіття (ст. 4 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

«Працівник на призупиненому договорі: спершу має розірвати договір», — підкреслює експерт.

Він також звертає увагу, що окремої універсальної державної виплати лише за факт втрати роботи через обстріл немає. Працівник може вимагати належні суми від роботодавця, оформити допомогу по безробіттю або скористатися іншими програмами, якщо відповідає умовам їх отримання.

Водночас у Реєстрі збитків для України передбачена категорія A3.4 — «Втрата оплачуваної роботи». У ній можна подавати заяви про втрату оплачуваної роботи або самозайнятості в Україні, спричинену повномасштабним вторгненням Росії. Для втрат від підприємницької діяльності ФОП передбачена окрема категорія A3.5 — «Втрата приватного підприємництва».

Однак реєстрація заяви не означає негайної компенсації.

«Реєстр поки лише фіксує втрати, виплат із нього ще немає», — каже Богдан Янків.

Люди, які через війну переїхали та відповідають умовам відповідної програми, можуть також претендувати на допомогу на проживання: для внутрішньо переміщених осіб — 2 000 грн, на дітей і осіб з інвалідністю — 3 000 грн.

Тим, хто планує започаткувати власну справу, можуть бути доступні грантові програми, зокрема «Власна справа» — у 2026 році від 100 тис. грн на відкриття бізнесу.

Це окремі види підтримки зі своїми критеріями, а не автоматична компенсація за втрату роботи.