► Читайте сторінку «Мінфіну» у Фейсбуці: головні фінансові новини
До початку війни через Ормузьку протоку щодня проходило близько 15 млн барелів нафти — майже п'ята частина світової морської торгівлі сировиною. Тепер країни регіону одночасно реалізують щонайменше сім великих трубопровідних проєктів, які мають вивести поставки до Червоного моря, Оманської затоки та Суецького каналу.
На тлі ризиків для судноплавства ціни на нафту знову зросли. Brent торгується поблизу $96 за барель, тоді як після короткого перемир'я в червні котирування опускалися приблизно до $72. Американська WTI також піднялася до близько $90 за барель.
Читайте також: Війна не спричинила нафтового шоку: що стримало ціни на світовому ринку
Саудівська Аравія та ОАЕ будують альтернативні маршрути
Найбільші експортери вже мають частину необхідної інфраструктури. Саудівська Аравія використовує трубопровід East-West, який з'єднує нафтові родовища із портом Янбу на Червоному морі. Об'єднані Арабські Емірати транспортують дедалі більше нафти до порту Фуджейра на узбережжі Оманської затоки.
Втім, обидва маршрути майже вичерпали резервні можливості. До війни їхня сукупна вільна потужність оцінювалася у 3,5−5,5 млн барелів на добу, а зараз вони працюють майже на межі можливостей.
Щоб збільшити експорт, державна компанія ADNOC завершує будівництво нового трубопроводу вартістю $3 млрд. Після введення в експлуатацію він дозволить додатково транспортувати понад 1,2 млн барелів нафти щодня до Фуджейри. За оцінками аналітиків Kpler, завершення проєкту може зміститися з початку на середину 2027 року через необхідність модернізації самого порту.
Ірак робить ставку на нові експортні коридори
Наймасштабніші зміни планує Ірак, економіка якого майже на 90% залежить від нафтових доходів. Під час візиту до США уряд країни уклав 48 угод із американськими компаніями загальною вартістю понад $60 млрд.
Серед найважливіших проєктів:
- відновлення нафтопроводу Кіркук — Баніяс до узбережжя Середземного моря з початковою потужністю 2 млн барелів на добу;
- опрацювання нового маршруту від Басри до йорданського порту Акаба;
- співпраця з міжнародними енергетичними компаніями, зокрема ExxonMobil, Shell, Halliburton, KBR та GE Vernova.
Водночас альтернативні маршрути також не позбавлені ризиків. Судноплавство через Червоне море регулярно опиняється під загрозою через атаки єменських хуситів. Цього тижня угруповання заявило про напад на два саудівські нафтові танкери, а подібні інциденти вже неодноразово призводили до перебоїв у роботі транспортної інфраструктури.
Читайте також: Трамп: США стягуватимуть плату за прохід через Ормуз
Нова енергетична карта
Поточна криза демонструє, що надмірна залежність світового нафтового ринку від одного транспортного вузла стає дедалі ризикованішою. Навіть якщо ситуація в Ормузькій протоці стабілізується, країни Близького Сходу навряд чи відмовляться від курсу на диверсифікацію маршрутів.
Для світового ринку це означає масштабні інвестиції в нову інфраструктуру, а також поступове переформатування глобальної карти постачання енергоносіїв. Саме логістика, а не лише обсяги видобутку, дедалі більше визначатиме стабільність нафтового ринку та майбутню динаміку цін.
Коментарі