15 балів із 100 за пів року: українська судова система гальмує євроінтеграційні реформи

► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини

Деталізація прогресу: чому результати вкрай низькі

Кожен із пунктів демонструє або відсутність політичної волі, або спроби «зацементувати» чинний стан справ:

1. Зміни в КПК (2,5/20). Система активно саботує виправлення «правок Лозового». Це дозволяє корупціонерам уникати покарання через штучне затягування строків давності проваджень, що фактично робить правосуддя безсилим.

2. Незалежна експертизи для НАБУ (2/10). Замість впровадження незалежних інструментів для експертів уряд обмежився лише політичними заявами. Спостерігаються намагання створити орган, який виглядатиме незалежним лише на папері, щоб зберегти контроль над процесом розслідування.

3. Призначення Генпрокурора (0,5/10). Відсутність будь-яких намірів запроваджувати фаховий відбір. Влада не хоче втрачати контроль над відомством, що довело свою лояльність, тому конкурс залишається табу.

4. Призначення прокурорів за відкритим конкурсом (0,5/10). Повне ігнорування вимог ЄС щодо повернення до конкурсних процедур, зруйнованих липневим законом 2025 року. Прокуратура була та залишається закритою кастою.

5. Реформа ДБР (1/10). Замість реального аудиту — зволікання, аби зберегти лояльне керівництво до кінця 2026 року. Конкурс на нового директора намагаються підлаштувати під чинну систему.

6. КСУ та ВРП (1/5). Конституційний Суд (який вирішує, чи законні рішення влади) та Вища рада правосуддя (яка призначає та звільняє суддів) оновлюються вкрай повільно. Процеси заблоковані адвокатським самоуправлінням та відсутністю бажання пускати сторонніх експертів до відбору.

7. ВККС: головний «фільтр» для відбору суддів (1,5/10). Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) — це орган, що проводить іспити та перевіряє професійність і доброчесність кандидатів. Відповідні законодавчі ініціативи «зависли» в Раді. Це свідчить про небажання влади пускати сторонніх фахівців до відбору суддів.

8. Декларації доброчесності (3,5/10). Верховна Рада ухвалила фейкову реформу. Вона не лише не виправляє проблеми, а створює нові лазівки для недоброчесних суддів, захищаючи їх від перевірок.

9. Антикорупційна стратегія (1,5/10). Уряд свідомо вихолостив напрацювання НАЗК, замінивши їх власною версією. Вона захищає існуючу систему, а не бореться з корупцією.

10. Внутрішній контроль (1/10). Обмежується формальними бюрократичними процедурами. Жодного реального впливу на корупційні ризики на державних підприємствах не спостерігається.

Читайте також: Судова реформа як квиток до ЄС: що Україна вже зробила і що ще має зробити

Вердикт: системний опір

Повільні темпи — це не технічна затримка, а свідомий вибір.

Українська державна система пручається очищенню судової влади та прокуратури, намагаючись зберегти свій вплив. Подібна стратегія створює для України три рівні загроз, кожен із яких наближає державу до стагнації на євроінтеграційному шляху.

Перша загроза: фінансова ізоляція. Гальмування судової реформи вже перетворилося з політичної дискусії на пряму загрозу для державного бюджету. Затримка з виконанням ключових етапів за програмою Ukraine Facility поставила під ризик отримання фінансової допомоги.

Друга загроза: де-каплінг (роз'єднання) шляхів з Молдовою. Євросоюз перейшов до політики оцінки кандидатів за індивідуальними заслугами. Після відкриття першого кластера переговорів кожна країна відповідає за власну швидкість. Якщо Україна продовжуватиме імітувати реформи, Брюссель без вагань застосує механізм роз'єднання. У такому сценарії Молдова отримує статус «лідера», а Київ ризикує залишитися на периферії європейського порядку денного.

Третя загроза: «цементування» політичного впливу. Кожен місяць зволікання з реформою ВККС та відбором суддів КСУ зміцнює позиції чинної системи. Старі кадри, лояльні до певних фінансово-політичних груп, отримують додатковий час для розстановки «своїх» людей на рівні нижчих інстанцій.

Ситуація вимагає від уряду переходу від декларацій про наміри до конкретних кроків, які унеможливлять будь-який політичний вплив на правосуддя. Євроінтеграція — це тест на спроможність держави проводити болючі трансформації, а не прописувати політичні гасла. Час для виправлення помилок спливає, і кожен наступний день бездіяльності наближає Україну до втрати довіри європейських партнерів.

Автор:

Ярослава Крамаренко

Пише на теми: цифрові технології, блокчейн, AI, криптовалюти та регулювання на фінансових ринках.