Українці за кордоном продовжують адаптуватися, проте настрої щодо повернення додому суттєво змінюються. Як саме змінилася динаміка виїзду та які фактори змушують наших співгромадян залишатися в країнах ЄС? Про це йде мова у ґрунтовному дослідженні Центру Економічної Стратегії: Українські біженці після чотирьох років за кордоном. П’ята хвиля дослідження.
Українці в ЄС: нова реальність біженства та головні фактори, що впливають на міграцію
► Читайте сторінку «Мінфіну» у Фейсбуці: головні фінансові новини
Станом на січень 2026 року кількість українських біженців, які перебувають за кордоном, стабілізувалася на рівні 5,6 мільйона осіб.
За даними ООН, із цієї загальної кількості 1,3 мільйона українців стали біженцями на території Росії чи Білорусі.
Хоча інтенсивність виїзду значно сповільнилася порівняно з першими роками вторгнення, процес залишається динамічним через триваючі безпекові ризики.

Основні демографічні характеристики потоку також зазнали певних змін:
- Вікова структура. Молодь до 35 років становить понад половину всіх біженців (56%). Водночас спостерігається тенденція до часткового повернення старшого покоління (45+ років).
- Гендерний склад. Більшість біженців — це дорослі жінки (40%). Частка чоловіків дещо зросла за рік — до 29%.
- Діти. Діти та підлітки до 18 років складають 31% від загальної кількості тих, хто перебуває за кордоном.
Географія українського біженства залишається досить концентрованою, а країни-лідери з 2024 року зберігають свої позиції як основні центри тяжіння для наших громадян.
Найбільша частка біженців зосереджена в таких державах:
-
Німеччина: 22,9% усіх українських біженців. Цю країну частіше обирає молодь до 35 років.
-
Польща: 19,5% від загальної кількості. Ця країна є найбільш привабливою для біженців віком 35−49 років.
-
Чехія: 7,5%. Вона залишається вагомим центром через близькість до України та доступність ринку праці.
-
Канада та США: 5,8% та 4,7% відповідно, що підкреслює глобальний характер розсіювання українців.
-
Іспанія: 4,7%, що робить її одним із ключових південних напрямків для наших громадян.
Аналіз настроїв біженців свідчить про тенденцію до «осідання». Хоча горизонт планування залишається розмитим, дослідники виділяють чіткі групи залежно від намірів щодо повернення.
Згідно з дослідженням ЦЕС, рішення про майбутнє базується на трьох основних сценаріях:
-
Схильні до повернення (43%): Це група, яка планує повернутися, проте їхні наміри сильно залежать від безпекової ситуації в Україні.
-
Не мають наміру повертатися (36%): Респонденти, які вже зараз схиляються до того, щоб залишитися в країнах перебування назавжди, аргументуючи це кращими перспективами для дітей та інтеграцією.
-
Невизначені (21%): Група, яка поки що не прийняла остаточного рішення і розглядає варіант життя на дві країни, що дозволяє дітям навчатися в безпеці за кордоном, а дорослим — періодично відвідувати Україну.

За розрахунками ЦЕС, після закінчення війни до України повернуться тільки 1,6 млн біженців. За кордоном (без урахування РФ та Білорусі) залишаться 2,7 млн.
Аналітика ЦЕС підкреслює: чим довше триває війна, тим складніше буде повернути наших громадян.
Урядова стратегія повинна фокусуватися не лише на закликах, а на створенні умов, насамперед безпекових та економічних, які переконають українців, що вдома їхнє майбутнє буде не менш стабільним, ніж у Європі.
Читайте також: Євростат: кількість українців зі статусом захисту в ЄС продовжує зростати. Де найбільше


Коментарі - 1