Чому рф не готова до миру і як її до цього примусити?

Час від часу відслідковую реакцію на свої прогнози і підтримую зворотній зв'язок зі своїми читачами. Отримав законне запитання: мовляв, от ви прогнозуєте кризу в економіці рф, а чого ж це не стримує путіна? Законне просте питання, яке має складну відповідь.

Фактор безпритульних російських головорізів та економічної інерції

Завершення гострої фази війни призведе до того, що 0,5-1 млн росіян, які отримували від 250 тисяч рублів (і нічого не робили, крім як вбивали українців) поїдуть додому на 50 тисяч рублів, за які потрібно буде працювати, чи навіть на 0 рублів. В рф їх будуть очікувати невдоволенні політикою Кремля місцеві уряди та олігархат. Сама по собі ситуація вже революційна, але це тільки півбіди. Росіяни досить швидко перевели економіку на воєнні рейки, але відправити її назад на мирні рейки не вийде, оскільки:

(А) Всі санкції не знімуться, резерви не розблокуються (тим більше в деяких країнах вже почалась їх конфіскація);

(Б) Інвестиції в розвиток за 2 останні роки сильно впали і це призвело до інертності економіки.

Тож фронтовикам-загарбникам просто немає робочих місць в цивільному секторі. А якщо ще ослабити державне оборонне замовлення (а це приблизно 15 трлн рублів), то в цивільний сектор піде шукати роботу і значна частина ВПК рф.

Тож в поточній редакції миру для рф не те щоб мир, але навіть замороження гарячої фази війни – це моментальний колапс економіки і політичного строю країни. А от продовження війни – це краще з двох поганих рішень для Москви:

• Формально економіка (ВВП) зростає;
• (Дуже) формально невелика інфляція;
• 1 млн головорізів зайняті роботою, та ще половина з них живе під страхом відправки на лінію бойових дій;
• Гаманець самого путіна наповнюється. Згадайте ту ж СК СОГАЗ (страхує МО рф), або Уралкалій, або банк СПб і т.д. Диктатор та його еліта навчились заробляти на війні.

Прибутки для США, революції для Європи?

То ж продовження війни – це непогане (для путіна) тактичне продовження злочину проти Європи. Але (на жаль) є і стратегічний аспект. По мірі розширення військових ризиків для Європи (наприклад, атаки на Польщу) зростає і попит на зброю. ЄС – це глобальній гравець, а ЄС + Великобританія + Україна – це супер-глобальний гравець, попит на зброю з боку якого змінює бюджетну стабільність в Євразійському регіоні та процентні ставки по запозиченням урядів, та і взагалі може призвести до титанічних політичних зсувів в Європі.

Якщо Німеччина має гарний запас міцності, то наприклад країни (PIGS – Португалія, Італія, Греція, Іспанія) й досі мають бюджетні проблеми. Для них та для ще десятка країн Європи +2-3% ВВП до бюджетного дефіциту за рахунок скорочення соціальних виплат можуть мати проблемні наслідки, наприклад, у формі позачергових виборів та приходу до влади радикалів (яких, до речі, часто фінансує Кремль).

Я не в курсі, чи путін і Ко. взялись втілювати ідею леніна-троцького про всесвітню революцію, чи це просто гостра реакція загнаного в глухий кут диктатора, але ризик зміни урядів в Європі під тиском зростання оборонних видатків існує. Для прикладу візьміть нещодавні події у Франції.

Звісно, зростання бюджетного дефіциту в Європі на тлі збільшення оборонних видатків – це певною мірою прибутки для США. І США не цураються цих прибутків, як і контактів з їх джерелом (путіним). Але якщо адміністрація шановного президента Трампа затягне з цією тактичною паузою, то джерела попиту на зброю може, якщо не стати, то воно може сильно зменшитись. США не мають допустити сценарію масової зміни влади в Європі через зростання оборонних видатків, оскільки це остання надія путіна, який мріє про затягування війни для початку тектонічних політичних процесів в Європі. Кривавому диктатору не проковтнути Європу, і навіть Польщу, але підірвати політичний устрій на фоні збільшення соціальної напруги – це цілком реальний сценарій, який спростовують тільки нещодавні вибори в Німеччині, але підтверджують події у Франції та політичні танці у Австрії.

Кризова метушня

Коли мене запитують, коли настане економічна криза в рф, я відповідаю, що вона вже настала. ВВП – це дуже поганий індикатор економічного зростання у стані економічної аномалії. Наприклад, спустили на воду в рф атомний підводний човник, який будували 5 років. Записали його як «+» і покращили статистику галузі на 200%. Але на практиці це означає, що з 10 міст області, де спускали човник, 8-9 жили в мінусі, а 1 місто – у великому плюсі.

ВВП – це свого роду показник середньої температури по лікарні (разом з моргом). Криза в рф почалась приблизно на початку 2025 року, в другому кварталі відбулось її загострення, а зараз її вже навіть складно приховати через ґвалт банкірів (типу Грефа) та лобістів Ростеха типу голови Мінекономрозвитку Решетнікова або віце-прем’єра Деніса Мантурова.

Ці ситуативні економічні «опозиціонери» рф стали такими не через любов до України. Вони опинились в тактичній опозиції до путіна, бо в них «підгорає». Погіршення економічної ситуації в рф вже за 2-3 роки може призвести до банкрутства Сбербанку рф, а високі видатки на кредити та робітників в вертикалі Ростеху підводять підлеглих Чємізова (голова Ростеху) до кримінальної відповідальності за зрив державного оборонного замовлення. Ці хлопці просто опинились на передку майбутнього економічного колапсу рф, і тому при перших його ознаках запанікували.

Втім, за цим конфліктом між групою ЦБР–Наришкіна (СЗР рф) та вертикаллю Ростеха стоять дещо серйозніші стратегічні речі, крім Грефа, який за останній місяць двічі міняв табір.

Три яйця Кощія (путіна)

Завершення війни внаслідок економічної кризи в рф передбачає настільки гостру фазу такої кризи, коли війна зупиниться через операційну неспроможність рф забезпечувати армію. Щоб цього не допустити путін оперує як мінімум трьома сферами (скупченнями) факторів, від яких залежить швидкість завершення війни:

• Інтенсивність бойових дій. Витрати на бойові зіткнення та дистанційні атаки – це вартість війни, тож їх швидкість може сильно впливати на бюджет.
• Вплив санкцій на економіку рф та їх щільність і адміністрування з боку авторів санкцій, закриття каналів обходження санкцій. До санкційного тиску обов’язково має додаватись ринковий тиск США та інших союзників на ринок нафти, газу, золота, діамантів, вугілля, металів, деревини та іншого експорту рф.
• Здатність російського населення терпіти знущання путінського режиму.

Всі три компоненти дуже динамічні і часто пов’язані між собою. Точно вгадати, коли настане «операційна економічна неспроможність» вести війну, майже неможливо, оскільки сильно прискорити негативні процеси в війні з рф може «чорний лебідь»: неочікувана негативна для рф подія – як то повстання Пригожина або смерть путіна. Крім того, інтенсивність бойових дій також залежить від обох сторін. А от ринковий тиск взагалі має риси геополітичного фактору впливу. Війна мит від Трампа призвела до зниження цін на нафту, а торгові санкції США проти Індії збільшили знижки на російську нафту в регіоні. Що стосується «терпіння російського населення», то це взагалі дивний ресурс путіна, але і він має свої вади.

Тож щоб розколупати три яйця і врешті решт «зламати голку» для прискорення смерті путінського режиму потрібно:

1. Надати Україні більше зброї, щоб зросла інтенсивність бойових дій, яку не витримають російський ВПК та бюджет.
2. Провести повну синхронізацію санкцій між Україною, США та рештою G-7. По суті, саме цей підхід впровадив Зеленський, а потім почав вимагати Трамп від ЄС по відношенню до санкцій на ринку нафти.
3. Підсилити санкційний та ринковий тиск на рф. Від слів варто перейти до дій: конфіскація танкерів з контрабандною нафтою, закриття експорту нафти та газу з рф до Європи, експортна пауза для рф в Туреччині і т.д.
4. Концентрація санкційного і ринкового тиску на рф, а також корекція галузевої структури економіки рф під ударами українських БПЛА мають бути максимальними, щоб російське населення відчуло на собі швидке погіршення.

Четвертий пункт є одним з ключових та похідним від перших трьох. З лютого 2022 року російське населення поступово крок по кроку наближають до рівня Північної Кореї. Коли зміни на гірше відбуваються повільно, населення цього просто не помічає. А от коли відбудеться прискорення, ризики для путінського режиму зростуть в рази.

Російський диктатор боїться одночасного збільшення видатків на війну, посилення санкцій та збільшення ринкового тиску, але всі ці важелі впливу знаходяться в руках США, які мають подвійну мотивацію. З одного боку, вони щиро хочуть завершити віну, але з іншого – опудало в Кремлі залишається надійним стимулятором попиту на зброю в Європі, і навіть в Азії.

І хоча США залишаються на боці сил добра і є лідером цього табору, проте спасіння України (фактично Європи) є справою самої Європи. І гарною новиною є те, що після атаки на Польщу в нас намічається непереможний союз, в якому до європейських ресурсів та витонченої дипломатії приєднають українську збройну міць. Такий союз має принести позитивні результати, звісно, при виконанні всіх чотирьох пунктів. При цьому, точний час завершення війни через економічну кризу в рф залежить не стільки від пасивного розвитку подій в самій рф, скільки від активних дій України та союзників, спрямованих на прискорення цієї кризи.

Віталій Шапран