Национальная стратегия доходов предполагает реформу упрощенной системы налогообложения. Почему предложенные изменения вредны для экономики, ЗН рассказал Старший экономист CASE Украина, член Несторовской группы Владимир Дубровский. «Минфин» выбрал главное.
Действительно ли нужно убивать упрощенку для вступления в ЕС
У противников упрощенного налогообложения появился в последнее время новый аргумент: «Мы, мол, идем в ЕС, поэтому нужно, в первую очередь, перейти на какую-то из „европейских“ моделей упрощенки, или вообще ее отменить». Такой подход, в частности, был воплощен в Национальной стратегии доходов, где, собственно, налоговые реформы начинаются с упрощенки.
Предполагается, по примеру Польши, отменить фиксированные ставки 1−2 групп (самую простую и, соответственно, защищенную от коррупции форму), заменив их налогом с оборота от 3 до 17%. Прекрасный пример, чтобы разобрать в деталях, почему такое карго-интеграторство вредно экономически, плюс еще больше отдаляет нас от европейской цивилизации.
Почему наша упрощенка не такая, как в Европе
Для реализации таких планов необходима гармонизация налогового законодательства с европейским. Она касается исключительно непрямых налогов — НДС и акцизов. Только они — и это вполне логично — подлежат общеевропейскому регулированию.
А упрощенка относится к прямым налогам, которые в ЕС отличаются от страны к стране радикально. И единственное общее ограничение, которое вот-вот вступит в силу, — это, как минимум, 15% корпоративного налога на крупные межнациональные корпорации. И то он может быть налогом на распределенную прибыль (или, как у нас называют, на выведенный капитал), как в Эстонии, Латвии и Польше.
Почти повсюду упрощенный режим предусматривает регистрацию плательщиком НДС по достижении соответствующего порога (в Украине — 1 млн грн в год). Но применить эту норму у нас, как предполагает нацстратегия, — значит просто убить соответствующий бизнес, поскольку в наших условиях уплатить НДС без профессионального бухгалтера невозможно, нужен полный учет.
А бухгалтер для такого бизнеса, даже на полставки, но с зарплатными налогами, обойдется, по меньшей мере, в десятую часть оборота, не говоря уже обо всех проблемах администрирования, где микропредприятия, по определению, окажутся среди «рисковых» и будут массово страдать от блокировки НДС-накладных.
Может Украине стоило бы поучиться у «успешных стран»? Однако, если присмотреться повнимательнее, далеко не весь «опыт успешных стран» одинаково нам полезен.
В частности, насколько хороши «европейские» налоговые режимы, как таковые, для микробизнеса, — большой вопрос. Так, во многих странах ЕС розничная торговля картелизирована крупными сетями, лоббирующими выхолащивание упрощенки в Украине. А чтобы хоть как-то дать выжить микробизнесу, там внедряют искусственные ограничения на крупные магазины, все вместе, в конце концов, — за счет покупателя.
С чем именно имеем дело
В «европейской» модели люди с самого низа до самого верха, включая высших руководителей страны, подчиняются закону. Этот закон, в целом, гарантирует равенство основных прав и свобод, их неотъемлемость, человеческое достоинство и подконтрольность власти народа.
В «азиатской» модели правят конкретные «начальники», или же вообще «авторитеты».
В «евразийской» модели, унаследованной Украиной от империи, все это со времен Петра Первого прикрыто формальными законами, которые, как известно «наученным жизнью» людям, «пишутся для дураков»: поскольку либо прямо оставляют решение на усмотрение «начальников», либо написаны нечетко или противоречиво.
Это позволяет решать, какую из норм к кому и когда применить, или противоречит практике настолько, что нарушают их все или почти все, поэтому у тех же «начальников» есть власть определять, кого принести в жертву, а кого — пощадить до определенного времени.
Упрощенка в описанной системе — действительно своего рода «офшор», но не столько налоговый, сколько правовой. По факту, она — единственная часть украинской налоговой системы, которая еще работает по более или менее цивилизованным принципам, где верховенство права, скорее, живое, чем нет, а «крыша» или личное близкое знакомство с налоговым инспектором не является необходимым условием спокойной работы.
По крайней мере, таковой она была до тотальной фискализации 2−3 групп — первого шага по выхолащиванию упрощенки. Именно в создании такого укрытия от «начальников» и заключалась цель ее создателей, причем поначалу, по замыслу, упрощенка вообще не была льготной: минимальная ставка превышала средний уровень налоговых поступлений от микробизнеса.
Читайте также: Украинские ФОПы на польской модели налогов: стоимость услуг вырастет на 10−12%
Действительно ли проблема именно в упрощенке
Да и сейчас говорить о «потере бюджета» от упрощенки не решается даже Минфин: в нацстратегии нет оценок экономического эффекта от предложенных мер по ее реформированию, как не было их, кстати, и для фискализации. На самом деле, средняя «налоговая нагрузка» для плательщиков единого налога составляет около 5%, что мало отличается от ФОП на общей системе, и лишь чуть меньше, чем, в целом, в экономике, включая непрямые налоги.
Что касается злоупотреблений, то они, конечно, есть, но их масштаб на порядок меньше, чем у крупных компаний на общей системе. Весь оборот 1−3 групп упрощенки 2021 года составил 8,3% от оборота сектора предприятий, а с учетом скрытых доходов — в пределах 9%.
Однако, на каждом шагу слышится об использовании упрощенки крупными предприятиями, в то же время о настоящих офшорах говорят значительно реже, об удивительно живущей крупномасштабной контрабанде предпочитают стыдливо молчать, а словосочетание «конвертационный центр» и вообще почти не вспоминают — еще бы, ведь за такими «взрослыми» схемами стоят «серьезные люди»…
Еще одно последствие того, что верховенство права не работает: до полномасштабного вторжения около 3 миллионов человек (около 20% рабочей силы) в Украине работали в полной «тени». Из них около миллиона — не по найму: либо самозанятые, либо под «крышами». Какая из стран, которые нам ставят в пример, может «похвастаться» таким?
Значительную часть среди этих миллионов составляют те, кто работал легально до предыдущей, азаровской, попытки уничтожить упрощенку: с 2009 по 2011 год Украина потеряла 2,2 миллиона легальных рабочих мест в секторе микробизнеса, из которых только около 300 тысяч все же «вернулись на заводы», как мечтал Николай Янович.
Поэтому да, у нас ставки должны быть радикально ниже, чем в более благополучных странах, хотя бы для того, чтобы легальная работа могла составлять конкуренцию «тени». При том, что преимущества, которые дает предпринимателю легальный статус, в Украине тоже на порядок меньше, опять же из-за ненадежного верховенства права.
Что следует сделать
Итак, «реформа» упрощенки для Украины — не только не приоритетное направление евроинтеграции, а шаг в прямо противоположном, «евразийском» направлении. Авторы нацстратегии, в качестве большого компромисса, преподносят то, что такая реформа намечена только после «реформы» (косметической) налоговой, однако — одной из первых.
Почему бы не начать с более масштабных схем уклонения от налогов, чем те, где используется упрощенка? Не говоря уже о том, что последних нормально работающая налоговая (вместе с таможней) вполне может ликвидировать без всякого ограничения прав честных предпринимателей и в пределах нынешнего законодательства.
Должен действовать железный подход: сначала «европейские» принципы и институты, и только потом — «европейские» нормы. А верховенство права — это основа основ европейской цивилизации в целом и ЕС, в частности. И оно вовсе не сводится к судебной системе, а является важнейшим принципом жизни и управления.
Комментарии - 90
Разве это компетенция налоговой — оценивать качество бетона?
Тому — максимум мікрогрантів на розвиток бізнесу, максимальне спрощення бюрократії, ліцензування та дозволів. Максимальна допомога у виході на ринок ЄС. В тому числі юридична. Та інше.
І вуаля — надходження до бюджету виростуть кратно, чого не дасть ніяка реформа податків.
Тобто податкова може знати, але ніхто не заважає оформити кожного офіціанта, прибиральника ФОПом і оформляти на них продажі в ресторані, кожного продавця в магазині…
Все це абсолютно законно, створено для малого бізнесу, а користується цим великий бізнес. Тому і систему треба змінювати в будь якому разі.
Краще всього все в безготівку.
Ключевая фраза этого «опуса» —…податкового законодавства з європейським…
Многие не знают , что в далеком 2008 году началась первая попытка -вступление Украины в ВТО, меморандум об обьединении энергосистем ЕС и Украины, подготовка до присоединении к европейскому таможенному союзу и т. п. .НО, понимая, чем это может закончится для ахметовых, порошенков и януковичей все это «заглохло в 2010 году.
В 2014 году. после прихода к власти «клики» яценюка -порошенко ничего не изменилось и даже не было попыток привести и налоговое и таможенное законодательство к нормам ЕС. а наоборот -все подстраивали под определенных граждан!
В ЕС. как и во всем мире для таможни существуют определенные документы подтверждающие легитимность товара и услуг — экспортная накладная. таможенная декларация и фактура с отметкой торговой палаты страны происхождения. И при наличии этих данных ни один таможенник не может усомниться в подлинности происхождения товара и законности перемещения. НО. у нас, согласно ТКУ (редакция 2011 года) любой таможенный инспектор, может обьявить товар контрабандой, а документы подделкой и задержать груз на 30 рабочих дней с оплатой стоянки на таможни!
ну и потом, выворачивая руки (в доле с руководством) открыто!!! вымогать 500 или более евро !
Только у нас, согласно НКУ (в редакции 2012 года) какой то ФОП. торгуя на субботних рынках платит столько же налогов сколько какой либо гражданин который сдает квартиру в Киеве за 400 -1000 уе! (если он еще и платит эти налоги)
Так о чем вы говорите?
Кто заинтересован в интеграции?
Или вы серьезно думаете что большая часть чиновников заинтересована в вступлении Украины в ЕС. даже на условиях Румынии или Болгарии?
Про пиво из Москвы на прилавках магазинов Одессы я уже писала…
Что делает таможня?
А может лучше спросить не меня и таможню. а торговые сети -как и откуда этот продукт попадает на прилавки и кто его сертифицировал?
Вторую группу надо убирать по-любому. Нельзя продавать товары и платить фиксированный налог. Услуги можно. Или авторские поделки на первой группе.
А, если товары, то налог с оборота никто платить не захочет, сами на НДС перейдут.
А смешному кренделю еще и учет оборота не нравится.
Джинса, Минфин тоже в доле.
ПыСы: фоп3/тов
Але й тут проблема. Бюджетна система має великий тягар соціальних видатків: пенсії, субсидії, інші соіальні видатки (лікарі, вчителя, військові тощо), тому й податки не можуть бути на рівні спрощеної системи. А на рівні як мінімум податків на працю, включаючи виплати работодавця.
+ є проблема в тому, що спрощений бізнес дотичний до бізнесу який працює на загальній системі. Тому системи мають бути схожі, хоча б якось збалансовані. Тільки тоді загальний економічний клімат нормальний. Інакше просто йдуть перекоси. Коли великий бізнес користується привілеями дрібного. І довести це практично нереально.
І тут йде так «не будемо робити прозору систему поки корупціонери, які завдяки непрозорості системи мають статки, не покарані».
1. Страшна корупція.
2. Треба саджати.
3. Хто і як саджати буде х/з, при такій корупції. Тобто що конкретно робити не знаєте.
Висновок: поки не прилетить «Чарівник у блакитному гвинтокрилі» і все розрулить, нічого не робити.
Натомість я кажу наступне:
1. Корупція, це не «пивний ларек» під камерою пограбувати, де всі докази є. Це складний і бюрократичний процес, де стуси бумаги, де маніпулюють, на межі незаконного строками, цінами, процедурами. А реальні домовленності та передачі десь у лісі, за кордоном, тощо…
Приклад:
Яйця по 17 грн., це корупція з точки зору здорового глузду, але з точки зору закону це треба довести. І там насправді може й не бути порушень закону (в бумагах), і довести це можна тільки записавши всі домовленності на камеру. Тобто точково ловити.
2. Крім зміни законодавства, чистки влади тощо…, треба ще й ударити по самим статкам, тобто всі мають пояснити, звідси у нас гроші, інакше це — злочин, як мінімум ухилення від сплати податків. І тут не потрібно щось сильно доводити. Є актив — квартира, гроші на рахунку, акції, крипта тощо — має бути «папірець», як ви це отримали.
3. А ще краще зробити так, щоб усякі «кеш», «перекидка» операції були заборонені, або дуже обмежені (наприклад тільки члени родини, та групова декларація), тоді всі перетоки грошей прозорі, і неможливо отримати «корупційний кеш», потім його зробити безготівковим, і щось купити на «сина свата бабусі сусіда»…
и опять будут нищуков стращать.
А якщо заставляв, там вже терміни всі пройшли.
2. Я правильно розумію, чиновник «не ворує, не ворує, а прям перед пенсією починає»? Тобто приходить молода людина на держ службу, і там такий план: 40 років краду в золоті, біткоїнах, а витрачаю тільки білу зарплату, а от вийду у відставку, одразу витрачу «мільони»? Це ж так працює, 100%.
3. «що таке жорсткі репрессії»? Трійки НКВД? Розстріл по СМС, чи в телеграмі треба «окнути»? Як ви взагалі це бачите?
А якщо в ті самі трійки попадуть корупціонери і розстріляють вас?
І от виграв і тут з жебрака в принци, але через 10 років і в біткойнах.
Невже сьогднішні ззамміністри не було 20 років тому молодими фахівцями, чи начальниками відділу нижньої ланки? І вони ще тоді не крали? Не може такого бути. І в 20−25 років їм не було потрібно хороша машина, подарунки цікавій дівчині, тощо… Вони були абсолютно чесні, і що? Жили на одну зарплатню і чекали, виграшу ланки міністра. От тоді й красти стану. А міністр/зам краде наодинці, ніхто з підлеглих не в долі, не в справах. Всі чесні, бо їм ще не 10 років залишилось? Я правильно картину вашу намалював.
Від «та це дуже складно, давайте швидше» до розстрілів просто тих хто просто не подобається (хату його хочу, дівчина в нього симпатична) — один крок!
Історія каже, що тих хто був за радянську владу в 30-ті розстрілювали не менше ніж тих, хто був проти. Тому «а мене не за що, я не чиновник», так тільки запусти процесс, далі ви станете рівно тим хто вирішить нова «трійця».
І тоді ніякі вироки не оскаржувались, або в 2−3 дні без детального розгляду.
Так от в советскій системі було таке «визнання провини цариця доказів», тому по доносу, або по будь-який халепі (сусіду нагрубили, донос написав), вас ловлять, тортури — ваше зізнання.
І від «та щось складно, давайте простіше» до того, що я описав — один маленький крок. Бо якщо слідство не має реально доводити і це канає, воно перестає будь що доводити, бо нащо? Суспільство ж хоче.
Від «суспільство хоче» до «ворог суспільства» буквально пів кроку.
Жорстоке може, але для будь кого, а як раз корупціонери вислизнуть. Бо якщо не треба доводити, то хто корупціонер? СМС голосуванням будемо визначати?
Ви реально не знаєте історіі, ви не знаєте суспільства, ви живете поганими застарілими лозунгами…
І це прокляття країни нашої, таке ж або гірщше ніж скажений сусід…
Тільки дворяні і буржуї перетворилися в «будь кого», чому зараз буде краще незрозуміло.
Всі ці «депутати-ресторатори-журнасті» копійки би не вкрали без зам. міністра, зам. мера, начальника управління, тощо…
Бо вони самі чи не мають повноважень, чи пльовий папірець не можуть оформити так, щоб його казначейство прийняло.
І самі зам. міністри це не вміють, зато вони мають підлеглих які це оформлюють, підписують.
І цим підлеглим не 10 років мандату, це хлопці 25−35 років…
В прозорій системі забирати у невинуватих набагато складніше ніж в системі, яка працює під «суспільство бажає», бо суспільство бажає «взагалі», а розстріляти, та конфіскувати можно у конкретної людині, а суспільству сказати «супер корупціонера» розкуркулили.
«Еще раз: преступления против личности и нарушение человеческих прав- не имеют сроков давности.» — пруфы в студию.
Рівень доказів вашою думки наближений до 0. Юрист з вас ніякий.
На базі цієї конвенції єдине що можливе в частині третіх осіб, це якщо ви від них постраждали, а держава нічого не робить, або всі суди провалилися, то можна подати в ЄСПЧ, і там розглянуть неправомірні дії держави і можна отримати компенсацію.
І тільки після закінчення усіх судів в країні.
І ЄСПЧ не може посадити «олігарха Івана».
Якщо олігарх когось тортурував, і це довели, то він сів в тюрму в країні, бо є багато аналогів тортур в законодавстві, і всі вони тяжкі, або середньої тяжкості статті. ЄСПЧ працює тільки тоді, коли до вас застосували тортури, є реальні докази, але суди їх проігнорували, тобто держава вас не захистила, або сприяла (там є тортури в виправних закладах…)
І це не як не протирічить, тому що я написав. Так, якщо держава не виконує свої функції, можна звернутися до ЄСПЧ, але після закінчення локальних судів, і до держави, а не проти олігарха.
Це малоймовірно. Та давно би вже хтось знайшов і опублікував.
А раз цього вирогідно нема, то нема за що когось судити.
Але це не закриває питання, що більшість цілком добровільно продали за копійки свої ваучери…
І так, приватизація через ваучери була повною дурнею, але вона відповідала прагненням суспільства, бо суспільство не розуміло, що таке приватизація. І відкласти її теж було не можна.
Якщо б зробили правильно галасу і невдоволення населення було б ще більше, бо тоді б і ці копійки в не отримали.
2. Я нашій країні нема нормального фондового ринку, і майже ніхто не платить дивіденди, то сенс в наявності 0,2% акцій (умовно), ну дуже незначний. Ви не отримаєте дивіденди і не маєте вплив на підприємство. То нащо ці акції.
2. Ну, ок заберемо у олігархів «заводи, газети, пароплави», і що далі? Чиновники їх розікрадуть і дуже швидко. Сенс?
1. Якщо там не довгий великий суд, з незаперечними доказами, то конфісковані активи будуть «токсичними».
2. Продати токсичний актив можна тільки за корупційною схемою. Тобто або за безцінь, або за кошти держави (наприклад за фінансування державним банком).
3. Куплений токсичний актив, треба швидко ліквідувати, поки колишні власники не виграли суди, а вони їх в Європі як раз виграють.
Таким чином держава отримає 0, або копійки грошами, і буде ліквідований один з працюючих бізнесов, які приносять експортну виручку та працевлаштовують десятки тисяч людей.
Або цей актив треба залишати в державній власності, призначати чиновників, з якими актив буде втрачати ефективність, ринки, привабливість, а ще його розкрадуть.
Обидва варіанту не несуть жодної користі. І ще, інвестиційна привабливість країни, знизиться нище 0.
2) если есть предприятие и оно нормально так работает, то поменяв бенефициара, но оставив всех остальных на местах- оно будет и дальше работать.
3) бывший владелец не выиграет суд, если он будет сидеть в Украине на спецзоне, или его ДРГ застанут со спущенными штанами.
Исходно: есть некие предприятия, которые «оптимизируют» налоги, заодно списывают интересные суммы, а то 18%- сами понимаете, много. А тут оп- государство переняло тяжкую ношу и помогает предприятию выполнять свои функции, и доход для государства- будет всё равно больше, а значит выгода.
2. «Одне підприємство» як «сферичний кінь в вакуумі» — можливо, і то не факт, ви ж хочете відбирати цілими 100-ми компаній, де є вертикальна інтеграція, де є інвестиційні плани, ризик-апетит, і.т.д. Менеджмент там швидко розбіжиться, або туди просто поставлять кумів. Держава — поганий власник, коррумпована держава — жахливий.
3. Навіть сидячи в спец зоні, навіть якщо розстріляють — виграє. Є родичи, є довірені особи, є гроші за кордоном.
Податки оптимізує 90% бізнесів, тільки іноземні (західні) — ні.
Держава — поганий власник.
Коли заберете прибутків швидко не стане, податків теж, і експорт ляже.
А ще інвестиційний клімат стане зовсім поганий.
4 поганих речі — точно, проте «можливо і маловирогідно», трохи грошей разово в бюджет. Скоріше — ні.
Нафіга таке, незрозуміло. «отнять и поделить» — не працює. Доведено історично.
100% прибутків та виробництва під керівництвом держ чиновників взагалі не буде.
У вас нема аргументів, тупо повторюєте якусь мачню. Тобто популізму — «відняти і поділити» дофіга, знань — нема.