Війна в Ірані та держборг США: що обрати в цих умовах, євро чи долар

Лише за останні дні США та Іран обмінялися військовими ударами та взаємними звинуваченнями у зриві мирного процесу, а американський президент Дональд Трамп встиг заявити про завершення перемир’я з Іраном і навіть про введення збору в розмірі 20% на вантажі, що проходять через Ормузьку протоку. За його словами, ці кошти мали б компенсувати Сполученим Штатам витрати на забезпечення безпеки судноплавства. Одночасно США знову розпочинають морську блокаду іранських портів. На все це нафта негайно відреагувала зростанням, світові фондові ринки зазнали чергових ралі як щодо американських, так і європейських активів, а також «занервувала» пара євро/долар.

Графік нафти BRENT

Графік пари євро/долар

Вплив геополітики

Якщо виходити з перших наслідків заяв Дональда Трампа, то найшвидше могли б зрости витрати на фрахт і страхування військових ризиків. А якби 20 % нараховувалося на повну вартість вантажу, то, за оцінками експертів, перевезення нафти через протоку могло б подорожчати більш ніж у 2 рази.

І якщо в першій декаді липня доставка нафти з Перської затоки до Європи коштувала близько $10 за барель, то при ціні нафти близько $80 (а фактично, на момент написання статті барель коштує вже близько $85), американський збір додав би ще близько $17 за барель, і загальна вартість транспортування нафти до Європи зросла б до $27. Як підрахували аналітики, для великого танкера, що перевозить 2 млн барелів, додаткові витрати могли б перевищити одразу $30−32 млн. І зрозуміло, що постачальники нафти почали б перекладати ці витрати на покупців.

Але вже ближче до середини тижня Дональд Трамп переглянув своє ж рішення. В останній версії нових заходів впливу через загострення ситуації в Ормузькій протоці американський президент описав це в соцмережі Truth Social так: США не стягуватимуть плату за прохід суден через Ормузьку протоку, незважаючи на його попередні заяви, а блокада стосуватиметься лише суден, що прямують до іранських портів або перевозять іранські вантажі.

За словами Дональда Трампа, він провів «продуктивні переговори з лідерами країн Близького Сходу» і вирішив замінити збір на «торговельні та інвестиційні угоди» з країнами Перської затоки. «Ці інвестиції будуть величезними, але водночас дуже вигідними для них і їхнього майбутнього», — зазначив Трамп.

Тобто фактично період геополітичної невизначеності та постійної зміни правил гри у світовому масштабі не тільки триває, а й посилюється.

Хочу нагадати, що через Ормузьку протоку до початку війни на Близькому Сході проходило близько 20 % світових поставок нафти, і попри всі старання арабських країн-постачальників енергоносіїв — альтернативного повноцінного варіанту заміни цього маршруту на інший, безпечніший і менш витратний — так і не знайшлося.

У підсумку, так чи інакше, але Іран знову шантажує світ загрозою глобальної інфляції, а США не тільки ведуть військові дії, а й «трохи» на цьому заробляють, будучи одним із провідних світових постачальників як нафти, так і скрапленого газу, і продаючи його під час таких стрибків цін на енергоносії значно дорожче.

У будь-якому разі, поки що остаточно невідомо, на яких умовах будуть укладені з арабськими країнами регіону такі інвестиційні угоди, про які говорить Трамп, але вже зрозуміло, що за будь-якого розкладу, якщо заяви Дональда Трампа набудуть практичної форми — євро опиниться під ударом, а долар отримає шанс ситуативно зміцнитися.

З одного боку, це відбудеться за рахунок збільшення потреби в доларі для розрахунків за енергоносії, а також у зв’язку з можливими інвестиційними угодами, про які анонсував Трамп. Адже левова частка розрахунків за нафту та скраплений газ, а також основний обсяг інвестиційних угод номіновані саме в американській валюті. І тому при зростанні потреби в доларі для таких операцій — попит на нього сприятиме зміцненню позицій долара.

З іншого боку, на поставки саме через Ормузьку протоку припадає близько 5% імпортованої ЄС сирої нафти та близько 10% усього споживаного скрапленого газу (головний постачальник — Катар). А загалом близько 12−15% нафти до Євросоюзу надходить з усіх країн Перської затоки всіма можливими шляхами — від танкерів до трубопроводів. Тому будь-яке скорочення поставок призводить до різкого стрибка біржових цін на енергоносії й у підсумку провокує зростання інфляційних ризиків у всіх європейських країнах.

Для мінімізації цієї залежності профільні європейські відомства та Єврокомісія останнім часом дедалі активніше реалізують програми з енергоефективності та прискореної електрифікації. Але це питання не одного року і, знову ж таки, вимагає значних додаткових фінансових вкладень країн ЄС у цей напрямок, що «вдарить» по євро.

У підсумку, зростання курсу пари євро/долар на тлі енергетичних побоювань світових інвесторів посилиться. До цього варто додати:

• посилення глобальної невизначеності як через постійні торговельні війни Трампа;
• зміну позиції ФРС США після приходу до керівництва Кевіна Уорша, який прямо попередив, що ФРС тепер зосередиться переважно на досягненні антиінфляційних цілей, а не на попередніх сигналах інвесторам, що призведе до зростання волатильності на ринках;
• продовження війни РФ проти України біля кордонів Євросоюзу;
• відносно низьку ділову активність у «локомотивах» економіки ЄС — Німеччині та Франції, а також періодичні «пробуксовки» економік Італії, Іспанії, Португалії та Греції на тлі повної різноспрямованості показників розвитку країн колишнього соцтабору

З усього переліченого випливає невтішний висновок, що волатильність євро зараз посилиться.

Проблеми долара

Але й долар США зараз для інвесторів вже не є панацеєю. За даними аналітиків, американський Мінфін у 2026 фінансовому році (який розпочався 1 жовтня 2025 року й завершиться 30 вересня 2026 року) вже позичає близько 155 млрд доларів щомісяця, що еквівалентно 39 млрд доларів на тиждень. Федеральний дефіцит стрімко наближається до позначки, яку Комітет з відповідального федерального бюджету (CRFB) прогнозує на рівні $2 трлн і вище вже до вересня.

За даними CRFB з посиланням на останній щомісячний бюджетний огляд Бюджетного управління Конгресу (CBO), за перші дев’ять місяців 2026 фінансового року (з 1 жовтня 2025 року до 1 липня 2026 року) США витратили $1,4 трлн, у тому числі $126 млрд лише в червні.

І цей показник уже перевищує аналогічний дев’ятимісячний результат 2025 фінансового року на $35 млрд, що наочно демонструє, наскільки швидко погіршується ситуація.

Але найнебезпечнішим «дзвіночком» для долара в цій ситуації є стрімке зростання витрат на обслуговування державного боргу США. За даними Fortune з посиланням на CBO, чисті процентні виплати за державним боргом за перші дев’ять місяців фінансового року сягнули $857 млрд або близько $23,8 млрд на тиждень. Тобто на даний момент витрати на виплату відсотків за державним боргом США перевищують сукупні витрати міністерств оборони, торгівлі, внутрішньої безпеки, освіти, Агентства з охорони навколишнього середовища, Адміністрації малого бізнесу та Поштової служби США разом узятих. А сам американський держборг у липні вже досяг позначки в $39,4 трлн.

Подібні проблеми з держборгом уже призводять до зростання вартості американських запозичень. Десятирічні казначейські облігації, розміщені на аукціоні 8 липня, були продані з прибутковістю 4,58% проти 4,538% на попередньому аукціоні, а тридцятирічні облігації на аукціоні 9 липня розійшлися з прибутковістю 5,058% річних, тобто інвестори вимагають вищої компенсації за поглинання зростаючої пропозиції держцінних паперів.

Графік прибутковості 10-річних трежеріс США

І зараз це ситуативно в короткостроковій перспективі сприяє підвищенню інтересу до долара, оскільки прибутковість за казначейськими зобов’язаннями США на даний момент вища за аналогічні європейські цінні папери.

Наприклад, прибутковість еталонних 10-річних державних облігацій Німеччини (Bunds), які виступають головним орієнтиром для всієї зони євро, становить близько 3,10% річних. Прибутковість 10-річних облігацій єврозони загалом перебуває на рівні 3,46%, а 2-річних німецьких цінних паперів — близько 2,68% річних.

Але це лише в короткостроковій перспективі. Оскільки через стрімке зростання державного боргу США та витрат на його обслуговування, а також побоювання інвесторів уже в середньо- та довгостроковій перспективі долар може різко знецінитися відносно євро за своєю реальною купівельною спроможністю вже протягом найближчих 2−3 років.

Вплив на курс в Україні

Дві основні суперечливі тенденції (залежність ЄС від вартості енергоносіїв та величезний державний борг США, вартість обслуговування якого постійно зростає) суттєво підвищать волатильність пари євро/долар на міжнародних ринках, що позначиться й на курсі євро в Україні.

Україна в цій ситуації, та ще й в умовах війни та залежності від фінансової допомоги, є заручницею світової кон’юнктури як щодо вартості енергоносіїв на нашому внутрішньому ринку, так і щодо наявності можливостей та інструментів для згладжування наслідків світових коливань щодо гривні.

Але з огляду на те, що внутрішні ціни на бензин, автогаз і дизельне паливо залежать від курсу долара та євро до гривні й безпосередньо впливають на показники інфляції — Нацбанк продовжуватиме намагатися максимально згладжувати коливання. Хоча, за моїми прогнозами, у найближчі місяці він витрачатиме на це від 2,9 млрд до 5,2 млрд доларів щомісяця із золотовалютних резервів. Страховкою для Нацбанку та його резервів, тобто фактично для національної валюти, стане фінансова допомога від наших міжнародних партнерів

За моїм прогнозом, до кінця цього року на тлі нового витка загострення ситуації на Близькому Сході волатильність пари євро/долар зросте і перебуватиме в межах коридору від 1,129 до 1,178 долара за євро.

А піки зростання пари євро/долар (крім ситуативних стрибків) припадатимуть на дні засідань ФРС США:

• 28−29 липня;
• 15−16 вересня;
• 27−28 жовтня;
• 8−9 грудня.

А також у дні засідань ЄЦБ:

• 22−23 липня;
• 9−10 вересня;
• 29−30 жовтня;
• 6−17 грудня.

Для українського міжбанківського ринку подібні ралі за парою євро/долар, навіть з урахуванням згладжування коливань Нацбанком, призведуть до коридору курсу безготівкового євро щодо гривні до кінця цього року в межах від 50,30 до 53 гривень за євро.

А на готівковому ринку цей коридор доведеться скоригувати ще на 20−35 копійок до безготівкового курсу міжбанку, що діятиме на той момент.

Тому, з огляду на підвищення волатильності поведінки пари євро/долар на світовому ринку, українцям варто підстрахуватися щодо своїх валютних заощаджень і диверсифікувати їх. З обов’язковим переглядом свого валютного портфеля щонайменше кожні 2−3 місяці залежно від ситуації, що складається на поточний момент.

Якщо розглядати в такому портфелі лише долар і євро, то на даний момент я б формував свій валютний портфель в Україні у такій пропорції: до 40−45 % у доларах і 55−60 % у євро. З обов’язковим його переглядом до кінця серпня — у вересні 2026 року залежно від ситуації, що складеться на той момент.

Автор:

Аналітик Олексій Козирев

Пише на теми: Валюта, цінні папери, інвестиційні проєкти, кредитування, міжнародні валютний та фондовий ринки, фінансові стартапи