НБУ ввів довгострокове рефінансування банків, про необхідність якого так довго говорили українські фінансисти. За результатами першого тендеру 11 банків отримали майже 2,4 млрд грн на термін від 1 до 5 років.
15 травня 2020, 14:37
Чи можна «залити» економіку кредитами і кому від цього стане добре
Але чи зможе гарантувати доступ до довгого і дешевого ресурсу пожвавлення кредитування та прискорення зростання економіки? Про це у колонці для «НВ» розповів ексголова правління Райффайзен Банк Аваль Володимир Лавренчук. «Мінфін» вибрав головне.
Про ціну грошей
Україна з року в рік б'є (анти)рекорди вартості грошей на грошовому (депозити/кредити) та інвестиційному (облігації) ринках. Якщо високу вартість кредитів банкіри часто виправдовують фактором незахищеності в «корумпованих судах» (спірне трактування) і тим, що кредитор вимушений закладати в ціну кредиту ризики неповернення, то який фактор високої ціни облігацій держави в особі міністерства фінансів?
Невже незахищеність в судах? Звісно, ні. Просто (вибачте, непросто) інвестори не довіряють, і тому держава або ставить зависоку ціну запозичення і залучає найбільш ризикованих, або/та використовує державні банки для такого викупу.
В останні роки Україна робила послідовні кроки по зміцненню довіри шляхом впровадження багатьох міжнародних регламентів функціонування ринків, бізнесу, регулятивних і податкових систем. Складний і нешвидкий процес, але крок за кроком ціна облігацій знижувалася і гармонізувалася з грошовим ринком, дійшовши у 2019 році до омріяної однознакової величини. Але тепер в Україні чомусь заговорили про дефолт. Ціна пішла вгору.
Зроблю таке твердження: ціна грошей дорівнює репутації.
Тобто буде завжди високою для непослідовного непередбачуваного партнера.
Читайте також: Україна та МВФ. Інвестиційний бум вже не за горами
Про кредити
Спробую нагадати деякі важливі орієнтири банківського кредитування зразка 2020 року (не плутати з українською практикою кредитування середини 90-х).
Отже, для отримання кредиту, незалежно від рівня процентної ставки (навіть коли ставка нуль) позичальник має:
- розкрити походження свого капіталу,
- вести ефективний/незбитковий бізнес (підтвердивши це звітністю).
Ці критерії і їх деталізація визначені в регламентах центральних банків і політиках комерційних банків в розділі «KYC, або Знай Свого Клієнта», «Фінансовий Моніторинг» і «Кредитні ризики». Банки суворо дотримуються цих критерій, бо кредити мають повертатися.
Проведення банком «тіньових/сумнівних операцій своїх клієнтів призведе до: а) високих штрафів; в) припинення міжнародних платежів з боку іноземних банків; с) втрати ліцензії.
Тут моє ще одне твердження: «Репутація монетизується, негативна буде із знаком мінус».
В Україні, за різними оцінками, 50% тіньової економіки, яка у значній мірі не відповідає цим фундаментальним критеріям, і її шанси на отримання банківських кредитів є мінімальними. Навіть при суперпрограмі 5−7−9.
Читайте також: Доступні кредити 5-7-9%. З 1 березня банки видаватимуть позику без застави
Щодо кредитування великих державних програм, то український досвід тут теж має свої (анти)рекорди: найвищий на європейському континенті рівень проблемних кредитів, особливо в державних банках, де переважно зосереджені державні програми (понад 170 млрд грн або більше 50% портфелю без даних по Приватбанку).
Державні банки періодично докапіталізуються. Що це означає? Що втрачені кредити формують збиток і «з'їдають» капітал. Так, за період 2014−17 років направлено 57 млрд грн наших податків. Це і є ціна «заливання грошима».
Яка пропонується альтернатива такій політиці? Як забезпечити кредитами зростання економіки?
Вважаю, що з 2014-го Україна була на вірному шляху детінізації економіки і гармонізації ринків через впровадження низки міжнародних регламентів. Розбіг думок щодо ставки НБУ, яка могла б раніше знизитися, є питанням важливим, технічним, але не визначальним для розвитку економіки, з причин, які я вище описав.
Про розвиток економіки
Тепер щодо заклику про розвиток економіки. Якої? Якісно і кількісно?
Мантра про опікування малим і середнім бізнесом лежить не стільки в площині кредитів, скільки в забезпеченні їх діяльності замовленням. Звідки взяти нові замовлення при падінні ВВП у 2020 році, або навіть при подальшому зростанні лише на 2−4% на рік? Відповідь тут: від перерозподілу, точніше від демонополізації. Дайте їм можливість заробляти, надайте їм квоти у державних тендерах.
Читайте також: Коронавірус вдарить по «тіні». Що насправді буде з економікою України
Буде замовлення — будуть і кредити, а не навпаки.
Взагалі, можна замислитися: чи своєчасний заклик розгорнути масове кредитування в час погіршення показників корупції в Україні (Україна на 126 місці за рейтингом сприйняття корупції)?
У підсумок: у турбо- чи ще у якомусь прискореному режимі:
- детінізація і демонополізація економіки;
- фіскальні стимули малому бізнесу і доступ (квоти) до державних замовлень;
- спрощення адміністрування ведення бізнесу;
- забезпечення державою умов чесної конкуренції і рівності усіх перед законом
— сформує не тільки гарну грошову пропозицію, але і гарну для країни економічну перспективу.
Отже: знання, уміння, дія, репутація. Звісно, це складніше, ніж «залити економіку кредитами».
Коментарі - 50