Лист-скарга

Лист-скарга

Шановні панове!

Сьогодні, 21 серпня, мені поступило повідомлення з Литви, що відправили на моє прізвище грошовий переказ 30 євро через систему Western Union. Мешкаю я в селі Ланівка за 15 км від м.Стрий, то ж зібравшись з обіду я вирушив приміським автобусом до райцентру. Спочатку підійшов до банку ОТП, що в Стрию по вулиці Шевченка, 87, дочекавшись своєї черги і пред’явивши необхідні документи я попросив касирку виплатити грошовий переказ. Скарбник підтвердила поступлення коштів, однак виплатити не може і порадила звернутися в Приватбанк, тобто в банк, де отримую пенсію.
Тож попрямував я на Майдан Ринок, 33/26, в Приватбанк. І знову черга, і знову почуття тривоги чи встигну одержати належні мені гроші, адже п’ятниця і робочий день добігає кінця. Дочекався, підходжу до віконця касирки, пред’являю паспорт, і/код та код переказу, пояснюю при цьому за якою системою поступив грошовий переказ, країну. Якась мить клацання її на комп’ютері і «футболить» касирка мене до іншої працівниці банку щоб я поновив паспортні дані, а до тієї працівниці, звісно, теж черга. Звісно, я став обурюватися, дратуватися, адже я пред’явив документи, що мають державну силу, навіщо їх ще поновлювати чи ще щось з ними творити. Але, як я зрозумів, працівникам Приватбанку не звикати до обурень їх клієнтів. Я потрапив в халепу з чисто народного вжитку: на кожну довідку треба ще «справку».
Тож з цього банку я почимчикував пішою і скорою ходою, незважаючи на свої 65, до іншого відділення Приватбанку, що по вулиці Шевченка, 66. А там, як і слід було чекати,  черга.
Я розвернувся, пришвидшив темп, на щастя язику висолопити не давала маска, і подався до Ідея-банку, вул. Шевченка, 48. Робочий день невблаганно близився до свого завершення, але я встиг увійти в приміщення банку. Миловидна дівчина-касир, привіталася, вислухала привід мого візиту із душевною і непідкупною добротою взяла мої документи. В мене відразу чомусь склалося враження, що в цьому банку панує доброта, привітність, чуйність, добросердя, є ж все-таки внутрішня інтуїція людини і вона іноді сповіщає правдиві нотки. За кілька хвилин касирка без зайвих питань виплатила мені суму переказу. Ось так, нервово, з підвищеною дратівливістю, збудливістю, недбалістю, з роздратуванням нервів я одержував сьогодні, у 21 столітті, мізерний грошовий переказ.
Слів немає і ледь стримую себе від недопустимої лексики. З гіркотою в душі висловлюю своє незадоволення роботою наведених вище банків «ОТП» та «Приватбанк». Прикрощі і образи, які вони чинять по відношенню до своїх клієнтів не вписуються у формат європейської країни.
Водночас, не все ще втрачено. Є в нас управління, різного роду виробництва, банки, які відповідально і коректно ставляться як до своїх працівників, так і до клієнтури. В даному випадку у мене залишились приємні враження і почуття про «Ідея-банк», бо тут домінує порядність, взаємоповага, добросовісне виконання своїх обов’язків. Спасибі Вам, шановні панове! Ви є добрим взірцем для наслідування. Спасибі дівчині-касирці цього банку, яка обслуговувала цього дня!
І насамкінець. Повернувшись ввечері додому я заглянув до комп’ютера, а там
 лист з Приватбанку:
«Шановний Михайле Ярославовичу!
Під час спроби виплатити ваш переказ щось пішло не так»

Ось так, «пішло не так». Що тут коментувати? В іншому банку чомусь «пішло так», а у вас, у Приватбанку, «не так».
Виходячи з наведеного прошу розглянути скаргу по суті викладених фактів. Це неподобство, це знущання, це безсовісно, адже люди вистоюють у масках на сонці довжелезні черги, а тут таке аморальне ставлення.

З повагою, Левандовський Михайло Ярославович,

21 серпня 2020р.