про особистий досвід

час від часу роблю якісь платежі через приватбанк, хоча намагаюся робити це тільки в інших банках.
чому? — кожен раз якісь заморочки, «новшества», черги по дві години, (бо співробітників троє, а клієнтів буває в день по сто п«ятдесят), видумки лінивого персоналу із менеджерів банку, які сидять, нічого не роблять толкового, але інколи лякаються свого неробства і висмоктують аби що та його впроваджують на низи, щоб втілювали.
ось останнє: роблю декілька переказів коштів, і апарат видає: з вас двадцять гривень і копійка. КОПІЙКА!
думав, помилка, роблю далі переказ — сім гривень і копійка! і так ще два рази — зрозумів, що хтось вирішив неодмінно збагатити Коломойського ще на якийсь мільярд і по копійці почав йому на це збирати.
та тільки недолуге і безграмотне створіння могло ввсети в платежі цю копійку, бо чули б ви, що кажуть клієнти і я в тому числі про неї!
от я і ходжу, будучи клієнтом привату, в інші поряд банки, а вони мене, маю на увазі приват, все вмовляють стати їх клієнтом як юридична особа.
боже мене збав!
це ж потрібно було дійти до такої міри жлобства, щоб ввести цю копійку в розрахунок оплати за послугу. мізки сплавились у когось з клєрків привату, якщо делікатно сказати