Відділення Приватбанку: Баштанка, вул. Полтавська, 6/7

час від часу роблю якісь платежі через приватбанк, хоча намагаюся робити це тільки в інших банках.
чому? — кожен раз якісь заморочки, «новшества», черги по дві години, (бо співробітників троє, а клієнтів буває в день по сто п«ятдесят), видумки лінивого персоналу із менеджерів банку, які сидять, нічого не роблять толкового, але інколи лякаються свого неробства і висмоктують аби що та його впроваджують на низи, щоб втілювали.
ось останнє: роблю декілька переказів коштів, і апарат видає: з вас двадцять гривень і копійка. КОПІЙКА!
думав, помилка, роблю далі переказ — сім гривень і копійка! і так ще два рази — зрозумів, що хтось вирішив неодмінно збагатити Коломойського ще на якийсь мільярд і по копійці почав йому на це збирати.
та тільки недолуге і безграмотне створіння могло ввсети в платежі цю копійку, бо чули б ви, що кажуть клієнти і я в тому числі про неї!
от я і ходжу, будучи клієнтом привату, в інші поряд банки, а вони мене, маю на увазі приват, все вмовляють стати їх клієнтом як юридична особа.
боже мене збав!
це ж потрібно було дійти до такої міри жлобства, щоб ввести цю копійку в розрахунок оплати за послугу. мізки сплавились у когось з клєрків привату, якщо делікатно сказати

був довгий час клієнтом цього банку, але в міру псування його репутації співробітниками цього ж банку став співпрацювати з іншими банками.
ні, банк мене не дурив і грошей моїх не крав, але поводився з моїм часом. як йому заманеться.
зараз в силу економічних обставин були закриті відділення інших банків, і я повернувся до послуг Приватбанку.
і картина та ж: якщо хочете втрачати купу свого часу, йдіть до його відділень: через десяток причин банк забере ваш час, вкраде його. найперше — довгими чергами чи до операторів. чи до каси, при цьому забуде знамените «час — це гроші». а для мене час — це перш за все моє життя.
от і випадає тратити його в силу необхідності на ходіння та стояння в чергах