Жахливий банк

28.06.2023 року, відповідно до моєї заяви, державний виконавець винесла Постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій — рахунок у Акціонерному товаристві «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» UA 193116470000026208000467747. Ця Постанова була відправлена виконавцем на адресу центрального відділення Ощадбанку. Протягом липня — серпня я неодноразово телефонувала на «гарячу лінію» Ощадбанку (тел.0800 210 800), цікавилась, коли мої кошти будуть розблоковані, однак такої інформації мені не надали. Консультант з Ощадбанку попередила, що я можу звернутись в місцеве відділення, мені відразу ж розблокують рахунок і я зможу зняти свої кошти. Коли я звернулась в місцеве відділення Ощадбанку, яке знаходиться за адресою м. Коростень вул. Михайла Грушевского,60, мені повідомили, що вони не можуть самостійно розблокувати рахунок, це можна зробити лише в центральному відділенні. Жодної інформації щодо термінів розблокування мого рахунку мені ніхто не надає, я не маю інформації щодо того, чи моє питання взагалі хтось розглядав чи збирається розглядати.
Враховуючи таку ситуацію, державний виконавець 21.07.2023 року виніс ще одну Постанову — про зняття арешту з коштів, оскільки рахунок UA 193116470000026208000467747 є виключно зарплатним, про що є виписка з Ощадбанку. 21.07.2023 року ця Постанова про зняття арешту з коштів була надіслана до центрального відділення Ощадбанку. Пройшов майже місяць, але немає жодного результату. Знову зверталась на «гарячу лінію» Ощадбанку (тел.0800 210 800) і знову мені рекомендують звернутись у місцеве відділення для розблокування рахунку, а в місцевому відділення мені в цьому відмовляють. Складається таке враження, що це все робиться свідомо. Потягом 2 місяців я не маю засобів для існування. Я є одинока мама, сама виховую малолітню дитину. Я і моя дитина маємо щодня чимось харчуватись, дитину треба зібрати і підготувати до школи, скоро осінь — треба чимось топити будинок, платити за електроенергію, купити газ. В мене немає жодної допомоги й чекати її немає звідки. Все, що я заробляю, в мене вираховують до останньої копійки. Від початку війни я свідомо не виїхала з України, я люблю свою країну і хочу жити і працювати тут. Однак, я і моя дитина, ми тут зайві. Те, що відбувається- це знущання. Під час війни залишити людей без засобів для існування — це означає винищити їх. Нас винищують. Нас не вбили російські окупанти, то нас винищують свої ж. Протягом двох місяців не розглядається жодна з Постанов, не надається жодна інформація щодо розблокування. Скільки можна чекати і як мені з дитиною жити? Борги треба віддавати, їх і вираховують, але не можна забрати все і приректи людину на голодну смерть, бо це вже є свідоме винищення.
Навіть у виконавчій службі підтверджують, що Ощадбанк- найпроблемніший банк. Таке враження, що цей банк вибрали інструментом для нашого винищення.
Ось такий емоційний відгук. Вибачте, але немає слів, це державний банк.