Наследство

Доброго дня! Основним нормативним актом, який регулює відносини за договором банківського вкладу (депозиту) є положення Цивільного кодексу України (далі – ЦК).
Згідно ст.1058 ЦК, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Частиною 3 ст.1060 ЦК передбачено, що за договором банківського строкового вкладу банк зобов’язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.
Таким чином, враховуючи норми ЦК, повернення вкладу вкладнику до спливу строку його повернення, визначеного договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Аналогічні норми щодо умов дострокового повернення вкладу передбачені й у Положенні про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженому постановою Правління НБУ 03.12.2003 № 516.
У відповідності до ст.608 ЦК, зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора. Оскільки зобов‘язання, передбачене умовами договору банківського вкладу не є таким, що нерозривно пов‘язане з особою кредитора, відсутні підстави щодо його припинення, отже воно продовжує діти до повного його виконання з боку боржника.
Відповідно до ст. 512 ЦК самостійною підставою заміни кредитора в зобов'язанні є правонаступництво.
Об'єкти цивільних прав (одним з яких є майнові права, як-от право вимоги щодо повернення вкладу) можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи (ст.178 ЦК).
Таким чином, зобов‘язання, передбачене умовами договору банківського вкладу, не є невід‘ємним від особи кредитора (нерозривно пов‘язаним з ним), тому смерть кредитора (вкладника) не призводить до припинення такого зобов'язання. У разі наявності правонаступників вкладника (тобто спадкоємців, які прийняли спадщину), до таких правонаступників переходять всі права та обов‘язки вкладника, в тому числі за діючими зобов‘язаннями. Таким чином відбувається заміна кредитора у зобов‘язанні та перехід прав вкладника за договором вкладу до його спадкоємця, який прийняв спадщину.
Враховуючи викладене вище, Банк має розглядати спадкоємця вкладника, який прийняв спадщину та має відповідні підтверджуючі документи, як нового кредитора у зобов‘язанні. Банк, як боржник, має виконувати зобов‘язання у строки, передбачені договором банківського вкладу, дотримуючись при цьому вимог закону.
Оскільки приписами закону не передбачено іншого, Банк має повертати вклад спадкоємцю вкладника на загальних підставах, тобто у відповідності до умов повернення, передбачених договором банківського вкладу.
Умовами діючих в АТ «Ощадбанк» договорів строкового банківського вкладу не передбачена можливість повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку.
Таким чином, з огляду на викладене вище, у Банку відсутні правові підстави повертати спадкоємцю вкладнику такий вклад достроково.