Я військовий пенсіонер. Строк моєї картки закінчився у 2020 році. Багаторазові звернення за поновленням картки у зв’зку з неможливістю особисто звернутись до відділення Ощадбанку, були марними. З гарячої лініі Ощадбанку мені прийшла відповідь, що довірена особа може займатись моєю справою у Ощадбанку. Я склав та завірив довіренність у Консульстві Украіни у Ванкувері (Канада) згідно з правилами легалізаціі документів, представленими на сайті Посольства України в Канаді. Легалізована Українським Посольством в Канаді довіренність не приймається Ощадбанком до розгляду з невідомих причин. Ощадбанк продовжує наполягати на використанні мобільного телефону, що фізично не існує з 2017 року, або моєми особистому відвіданню. Доречі, така сама довіренність була оформлена моєю жінкою для Приват Банку, і банківська картка була перевипущена без жодної проблеми протягом 3 днів.

Я не розумію:

— Чому Ощадбанк не приймає до розгляду довіренність, оформлену за порядком встановленним статтею 38 Закону про Нотаріат України, статтею 44 Консульского Статуту України, Положенням про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульских установах України?

— Чому Гаряча лінія Ощадбанку надає поради, що не виконуються відділеннями банку?

— Чому Ощадбанк не має змоги для надання сервісу своїм кліентам через онлайн платформи, якими користується цивілізований світ?

— Чому Ощадбанк не виконує своїх обов’язків переді мною, його клієнтом, і змушує мене вірит що мої гроші вукористовуються Ощадбанком не за призначенням.

— З якою метою Ощадбанк запобіг поновленню моєї банківської картки у 2020, під час ковіду, що призвело до інфляційного знецінення моєї військової пенсії?

Мені здається, що я вичерпав всі розумні можливості для вирішення моєї проблеми з Ощадбанком. Якщо моя справа не буде розглянута протягом 30 днів, я подаю офіційний позов до суду проти Ощадбанку України.