Друге питання:
Відповідно до ст. 8 Конституції України (далі — КУ) саме КУ має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі КУ і повинні відповідати їй. КУ є нормами прямої дії.
Відповідно до ст. 22 КУ конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 46 КУ, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості.
Відповідно до ст. 92 КУ виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 64 КУ, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27-29, 40, 47, 51, 52, 55-63 Конституції України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених КУ, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до ст. 24 КУ громадяни мають рівні конституційні права і свободи та рівні перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками… місця проживання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація — ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками… місця проживання.
Однак, навіть проігнорувавши КУ та все вищевикладені законодавчі норми та взявши до уваги Постанову КМУ «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 року № 637, яка є дискримінаційною, звужує та порушує права людини, навіть в ній немає вимоги на