Налоги

Доброго дня!

Для Підприємства на загальній системі оподаткування:

А) податок на прибуток
При наданні відповідних послуг Підприємством, пов’язаних із сприянням збільшенню обсягів кредитування банком, винагорода, отримана від банку, буде враховуватись у складі доходів підприємства. Дата визнання доходів – по факту надання послуг (що фіксується підписанням акту виконаних робіт (наданих послуг) чи іншого документу, підтверджуючого надання послуг). Одночасно із визнанням доходу, підприємство має право визнати у складі витрат собівартість наданих послуг (сюди можуть входити витрати, прямо пов’язанні із наданням таких послуг: заробітна плата залученого персоналу, вартість використаних мшп, амортизація експлуатованих основних засобів тощо).

Б) ПДВ
У випадку, якщо підприємство зареєстроване платником податку, воно зобов’язане належним чином скласти податкову накладну та визнати ПДВ-зобов’язання за ставкою 20% (на першу із дат – отримання коштів за надання послуг, або підписання акту виконаних робіт).
У випадку, якщо підприємство не зареєстроване платником податку, при наданні послуг / отриманні винагороди ПДВ-зобов’язань не виникає. Проте, якщо вартість оподатковуваних ПДВ послуг п-ва за останні 12 календарних місяців досягне 300000 грн, то таке п-во зобов’язане зареєструватись платником ПДВ.

Для Підприємства на спрощеній системі оподаткування:

А) Єдиний податок
Для платників ЄП 4 гр. 5%: отримана сума агентської винагороди оподатковується за ставкою 5%.

Б) ПДВ
При наданні послуг (отриманні винагороди) для платників ЄП 4 гр. 5% ПДВ-зобов’язань не виникає. Не виникає і обов’язку реєстрації платником ПДВ при досягнення 300000 обороту (див. узагальнююча консультація, затверджена наказом ДПС від 20 лютого 2012 року N 131).

При необхідності отримання більш детальної консультації, звертайтеся, будь ласка за тел.: (044)2358877

Налоговый кодекс Украины содержит ограничения по видам деятельности, которые не могут облагаться единим налогом. В соответствии с п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 НК к таким видам деятельности относится деятельность по продаже предметов искусства и антиквариата, деятельность по организации торгов (аукционов) изделиями искусства, предметами коллекционирования или антиквариата.
Ограничение, содержащееся в п. п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 НК вызвано наличием ст. 210 НК, которая предусматривает специальный режим налогообложения деятельности, касающейся изделий искусства, предметов коллекционирования или антиквариата. В соответствии с этой нормой НК изделия искусства, предметы коллекционирования или антиквариата (обобщенно – культурные ценности) определены как товары, которые относятся к товарным позициям за кодами 9701 — 9706 согласно с УКТ ВЭД.
Статья 210. Специальный режим налогообложения деятельности по изделий искусства, предметов коллекционирования или антиквариата
210.1. В случаях, определенных этой статьей, операции по поставке изделий искусства, предметов коллекционирования или антиквариата подлежат налогообложению согласно нормам этой статьи и не подлежат налогообложению в общем порядке, установленном этим разделом.
210.2. В этой статье термины употребляются в таком значении:
культурные ценности — изделия искусства, предметы коллекционирования или антиквариата — товары, относящиеся к товарной позиции по кодам 9701 — 9706 согласно УКТ ВЭД:
дилер — налогоплательщик, который приобретает ( приобретает по другим гражданско-правовым договорам), в том числе путем ввоза на таможенную территорию Украины, культурные ценности, независимо от цели и целей их ввоза, с целью их дальнейшей перепродажи, независимо от того, действует такая лицо от своего имени или от имени другого лица за вознаграждение;
маржинальная прибыль ( без учета налога) — это сумма, полученная в виде разницы между ценой продажи товаров и ценой их приобретения, рассчитанных по обычным ценам.
В случае продажи культурных ценностей на публичных торгах (аукционах ) его организатор приравнивается с целью налогообложения к дилеру согласно этому подпункту.
210.3. В случае поставки культурных ценностей применяется специальная схема налогообложения маржинального прибыли, полученной дилером, согласно положениям этой статьи.
210.4. Маржинальная схема применяется к поставке дилером культурных ценностей, если такие ценности были поставлены ему одной из указанных ниже лиц:
а ) лицом, не зарегистрированным в качестве плательщика налога;
б) плательщиком налога, если операция по поставке им таких культурных ценностей освобождается от налогообложения или не подлежит налогообложению согласно этому разделу;
в) налогоплательщиком, если этим налогоплательщиком при поставке культурных ценностей был начислен налог по маржинальной схеме;
г ) авторами культурных ценностей или их правопреемниками.
Маржинальная схема может применяться дилером к операциям по поставке на таможенной территории Украины культурных ценностей, ввезенных дилером в таможенном режиме импорта.
210.5. Базой налогообложения для операций по поставке дилером культурных ценностей является его маржинальная прибыль (без учета налога), к которому применяется ставка, определенная подпунктом « а» пункта 193.1 статьи 193 настоящего Кодекса.
(Статья 193. Размеры ставок налога
193.1. Ставки налога устанавливаются от базы налогообложения в следующих размерах:
а) 17 процентов;
б) 0 процентов.)
На операции по поставке на таможенной территории Украины дилером, который применяет правила, установленные настоящей статьей, налоговая накладная не выписывается.
210.6. Дилер, приобретает культурные ценности у лиц, определенных в пункте 210.4 этой статьи, не имеет права на налоговый кредит.
210.7. На операции по вывозу культурных ценностей в таможенном режиме экспорта нулевая ставка налога не применяется.
210.8. Плательщик налога, приобретает культурные ценности у дилера, который применяет маржинальную схему, не имеет права требовать налоговую накладную и относить в налоговый кредит сумму налога, уплаченного на маржинальная прибыль.
Дилер обязан вести отдельный налоговый учет операций по приобретению и поставке культурных ценностей и отдельный учет операций по приобретению и поставке других товаров/услуг, к которым применяется общий режим налогообложения.
1.Налог на прибыль: с 01.01.2013г.-19%
С 01.01.2014г. – 16%
2.НДС: 20%
С 01.01.2014г. – 17%

2 група
без пдв
20% від мінімальки — 1147 грн єдиний податок
та
34,7від мінімальки — 1147 грн пенсіцний фонд
що місячно

У відповідності до ч. 1 п. 291.4. ст. 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, та надають побутові послуги населенню (до яких належить і діяльність перукарень) відносяться до першої групи платників єдиного податку.
1) перша група — фізичні особи — підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень;
Діяльність перукарень входить до Переліку платних побутових послуг, на провадження діяльності з надання яких придбавається торговий патент (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1258).
Ставка єдиного податку: фіксована (% до мінімальної зарплати (МЗП)станом на 1 січня) або % до доходу. Мінімальна зарплата станом на 01 січня 2013 року – 1147 грн.

не згідний із податковою,
і ще ви можете це форомити одним договором
і ще за цк якщо проджається дім то земеля під ним автоматично переходить до нового власника

Доброго дня. Дійсно, відповідно до пункту 172.1. ст.172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
П.172.2 цієї статті визначено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1. цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1. цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Ставка податку складатиме 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, отриманого від продажу двох і більше разів протягом звітного податкового року даних об’єктів нерухомості.
Отже, у вас два варіанти: або чекати наступного року. або оплатити податки, отримані від продажу одного об'єкта (або земельної ділянки, або приміщення).

п.44.3 ПКУ
44.3. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання — з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Згідно п.2 ст.55 Господарського кодексу України фізична особа – підприємець є суб’єктом господарювання.
У відповідності до ч.8 ст.19 Господарського кодексу України всі суб’єкти господарювання зобов’язані вести первинний облік результатів своєї діяльності та вести бухгалтерський облік.
Згідно пункту 44.1 Податкового кодексу, всі платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування на підставі первинних документів. В свою чергу, відповідно до пунктів 16.1.5 та 85.4 Податкового кодексу податкова служба має право вимагати первинні документи під час проведення перевірок, а платник податків має їх надавати на належним чином оформлену письмову вимогу.
У відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні от 16.07.1999 № 996-XIV, ст. 9, а також п.2.4. та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну від 24.05.95 р. №88:
первинний документ — документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»
З одного боку, платник єдиного податку не зобов’язаний використовувати касові апарати, та має видавати товарний чек лише на вимогу покупця. Тобто, у переважній більшості випадків, у разі роботи підприємця тільки з готівкою, він не має первинних документів, які підтверджують доходи.
З іншого боку, згідно пункту 44.1 ПКУ, платник податків зобов’язаний вести облік доходів тільки на підставі первинних документів. Також є другий абзац цього самого пункту, згідно якого забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами.
Будь який суб’єкт господарювання, в тому числі фізична особа – підприємець як на єдиному податку так і на загальній системі оподаткування, повинен мати первинні документи на придбаний товар.
Крім того, згідно пункту 44.3 Податкового кодексу платники податків зобов’язані зберігати первинні документи протягом 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої вони використовуються.
Тобто, формально, у податкової служби є законодавча можливість застосовувати штрафи, передбачені статтею 164-1 КУАП та пунктом 121.1 ПКУ, за відсутність первинних документів, які підтверджують отримання доходу. Такими документами може бути касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, акт виконаних робіт, видаткова накладна, тощо.

можна платити податок як фіз особа, 15% або 17% від доходу
або ж зареєструватись фоп тоді платите або 20% від мнімальної зарплати щоміся або 5% від доходу вісх коштів що отрмиали + 34,7% від мінімальної зрплати ці кошти оплачуються за кожний місяць
в мене в блозі є стаття інетрнет магазин почитайте я там все детально розписав

можна придумати договыр за яким його гонараро буде становити 7% выд певної суми і все

може
друге питання не зрозумів

Здравствуйте, Андрей!

Насколько можно сделать какие-либо выводы без знания деталей описанной Вами ситуации (хотя стоит признать, что ситуацию Вы описали весьма толково, прослеживается юридический почерк), могу сказать следующее.
В тех случаях, когда речь не идет об ответственности за уклонение от уплаты налогов по статье 212 УК (сумма не дотягивает до необходимого минимума либо платеж не является налоговым, либо же умысел на уклонение трудно доказуем) излюбленной статьей у правоохранительных органов является 367, а не указанная Вами 364-1. Дело в том, что для применения статьи 364-1 УК необходимо установить, что лицо получило неправомерную выгоду. В описанном Вами случае, вероятно, прокуратура усмотрела эту неправомерную выгоду в том, что директор направлял на выплату зарплаты себе те суммы, которые могли быть направлены на выплату арендной платы за землю. Однако размер и история выплаты зарплаты не позволяют говорить о том, что она составляла неправомерную выгоду (например, зарплата выплачивалась в небольшом размере без астрономических премий и повышений на фоне упадка предприятия и роста задолженности), а также с учетом установленной законодательством приоритетности в выплатах, уже видны неплохие возможности для защиты.

Обращаю Ваше внимание также на то, что погашение задолженности стоит рассматривать как важный фактор снижения рисков для директора. В нашей практике были случаи, когда именно это играло решающую роль. Если же предприятие не имеет возможности погасить долг, возвращаемся в предыдущий абзац.

С уважением,
Константин Пильков

ні

не треба