Про шаги, роль НБУ в суспільстві, додаткові витрати на перейменування, «демократію» орків та шлях до перемоги

Пройшло більше 2 тижнів, як у Верховній Раді України зареєстрували законопроект 14093 про перейменування копійок в шаги. Я уважно проаналізував реакцію суспільства як на офіційну комунікацію НБУ, так і на свої дописи з приводу перейменування копійок, і знайшов кілька фундаментальних проблем, з якими нам, громадянам України, варто невідкладно розібратись.

Збій в системі прийняття рішень демократичного суспільства

Відриваємо офіційну комунікацію НБУ на Facebook. НБУ вітає законопроект 14093 (https://www.facebook.com/share/p/19y6uaprXa/) та цитує всіх тих, хто підтримує таке перейменування, серед них: голова ВРУ Стефанчук (співавтор законопроекту), Сергій Плохій (історик, професор Гарвардського університету), Сергій Жадан (письменник), Віктор Ющенко (третій Президент України та екс-голова НБУ), Вахтанг Кіпіані (військовослужбовець) та інші. Цікава компанія, особливо слід прислухатись до Ющенко, оскільки він чи не єдиний в цій кампанії, в кого є досвід роботи в НБУ. Непоганий коментар видав і голова ВРУ Стефанчук, він чесно підкреслив що мова йде про історичну (народну) назву розмінної монети. Проте зовсім незрозуміла роль в цій темі історика з Гарварду, напевно, щоб було солідніше.

В цілому, все виглядає добре, зібрали всіх кого потрібно: голова ВРУ, третій Президент та професор з Гарварду. Тільки от забулись про народ України. І тут ми переходимо до аналізу фундаментальної проблеми, яка має велике суспільне значення – до ролі центрального банку нашої країни (НБУ) в суспільстві.

В теорії вважається, що центральний банк країни надає послуги суспільству (населенню, бізнесу та уряду). В цій парадигмі працює абсолютна більшість центральних банків. У суспільства є певні запити на певний перелік послуг і центральний банк їх виконує. І наш НБУ в цю парадигму з історією з шагами не вписується. Керівництво НБУ почало носитись по ринку з ідеєю заміни назви копійок на шаги більше року тому. При цьому, було витрачено чимало ресурсів на пропаганду перейменування копійок саме в шаги, не поцікавившись точкою зору населення країни, яке НБУ «обслуговує». Більше того, зміна назви роздрібної монети взагалі не входить до переліку повноважень НБУ, що закріплені чинним законодавством (оскільки НБУ не має законотворчої ініціативи). Також мені, наприклад, невідомо, на яких підставах НБУ вирішив назвати розмінну монету саме шаг (а не срібник, златник, чи ярмак, чи пів-гривні) та ще й витратив на це ресурси ще до того як парламент (а тільки в нього є такі повноваження) прийняв рішення про заміну назви розмінної монети в Україні.

Втім, це питання більше юридичного плану, а мене цікавить саме система прийняття рішення: як саме, коли і хто вирішив, що замість копійок буде шаг? А вирішили просто: обмежене коло (не) відомих осіб (майже як в часи КПРС) зібрались і вирішили, що народу краще замінити копійки саме на шаги. Сьогодні головною проблемою НБУ є те, що в демократичному суспільстві він намагається працювати авторитарними радянськими методами, що для нашої молодої демократії є великою проблемою. Можливо щось в цьому і є – вибивати радянські (царські) назви радянськими методами, але у вільній демократичній Україні, яка виборює свою свободу, це виглядає дикунством.

Про консультації з народом і досвід імітації орків

Керівництво НБУ зробило помилку, коли про шаги в парламенті заговорили більше ніж через рік після того, як слово шаг потрапило до системи пропаганди нашої грошової влади. В цій ситуації, перш ніж витрачати ресурси на агітацію, НБУ було б доречно запитати у населення: (А) Наскільки ідея з перейменуванням є своєчасною; (Б) Якою ж має бути назва розмінної монети. При цьому, на запит парламенту України мала б бути створена фокус-група з НБУ, представників Уряду та депутатів профільного комітету парламенту. Ця група має визначити 2 команди експертів:

• перша група (технічна) аналізує, скільки зміна назви буде коштувати НБУ та національній економіці в цілому.
• друга група (історична) складає ТОП-5 назв, на які можна змінити назву копійки (яка дійсно є маркером російського імперіалізму).

За результатами роботи 2 груп має бути складений невеликий звіт, на базі якого вже буде проводитись опитування населення. Звісно, опитування має буде розпочате тільки якщо дані технічної групи задовільнять Мінфін та інших членів Ради з фінстабільності, тобто якщо чиновники вважатимуть, що наша економіка може собі це дозволити.

Замовниками опитування, звісно, повинні були б виступати ВРУ та Кабмін, а фінансувати такі опитування можна було б за рахунок міжнародної допомоги. Думаю, знайти її на боротьбу з залишками символів російського імперіалізму було б можливо. 2-3 соціологічні компанії могли б провести просте опитування населення всього по двом питанням: «чи на часі?», «яка назва з 3-5 варіантів вам більше подобається?» (звісно, до варіантів назв можна було б включити і шаги, які так полюбились НБУ).

І тільки після наявних результатів опитування, їх аналізу, обговорення в експертних колах доцільно було б починати пропаганду того, що саме та або інша назва є достойною. Підкреслю, що в цьому опитуванні дуже важливим є аналіз результатів у регіональному і віковому розрізі. За моїми спостереженнями, назва шаг в одних регіонах країни сприймається з повагою, а в інших викликає питання і навіть, м’яко кажучи, здивування. Тож зміна назви повинна об’єднувати, а не роз’єднувати українців.

Чи існує в світі практика обговорення грошовою владою з населенням зовнішнього виду грошей, їх символів та назв? Існує, особливо в демократичних країнах. Але я зупинюсь на прикладі рф, щоб показати, як не потрібно робити.

На початку жовтня 2025 року Центральний банк рф вирішив з’ясувати у населення, який символ на банкноті 500 рублів буде більше до вподоби населенню. Опитування проводилось через сайт ЦБР і виглядало чистою профанацією. Так робити в принципі не можна, оскільки соціологічні опитування населення дають більш вірні і надійні результати, ніж петиції та Інтернет-голосування. За іронією долі, недолік псевдодемократичного інструменту путінського режиму викрили кадирівці. Гоніння на військового злочинця Рамзана Кадирова всередині рф почались десь влітку 2025 року, після того як кадирівці втрутились в один з корпоративних скандалів в рф. Тож Кадиров віддав наказ своїм прихильникам перетворити процес голосування за символ 500-рубльової банкноти на політичний процес, після чого при голосуванні на сайті ЦБР стало лідирувати зображення столиці Чечні – м. Грозний. Інша військова злочинниця – голова ЦБР Ельвіра Набіуліна – після цього віддала наказ зупинити «голосування».

Таким чином, ЦБР в жовтні цього року потрапив в історію, показавши світу як робити не можна, і що Інтернет-опитування запросто може перетворитись на політичний процес. Саме тому соціологічні опитування для з’ясування вподобань населення є кращими. Але ж перейдемо до витрат на шаги.

Витрати на шаги з боку НБУ

Теза, яку розганяють в інформаційному просторі, що перейменування копійок в шаги не буде нічого коштувати НБУ, не є правдивою інформацією. По-перше, частина витрат на перейменування вже по суті відбулись. Пресс-заходи, «шагова виставка в Українському домі», робота зі ЗМІ, навіть той пост в Facebook,з якого ми розпочали аналізувати «шагову ситуацію» – хто все це організував? Тобто працівники департаменту комунікацій та як мінімум голова НБУ виділяли якийсь робочий час (оплачуваний) для роботи над проектом, який тільки після 01.10.25 зібралась обговорювати Верховна Рада.

Те, що НБУ в управлінській звітності (ймовірно) не виділяв «шаги» в окремий проект, зовсім не означає, що витрат не було. Порахувати такі витрати нескладно. Рахуємо кількість заходів НБУ, які було присвячені шагам, оцінюємо ринкову вартість цих заходів у 2-3 PR-агентств, визначаємо кількість людей та інших ресурсів, які були потрібні для їх проведення, і отримуємо оціночну вартість кошторису, наявність якого НБУ (очевидно) не визнає, але ж заходи були публічні, їх не приховати.

Для прикладу візьмемо тільки річні виплати голові НБУ та голові департаменту комунікацій НБУ (дані НАЗК, без врахування пенсійного фонду НБУ):

• Євтушенко Юлія Володимирівна: 4,473 млн грн (2023 рік), 4,993 млн грн (2024 рік), +11,64%;
• Пишний Андрій Григорович: 7,547 млн грн (2023 рік), 7,022 (2024 рік), -6,96%.

Припустимо, що за рік голова та директор профільного департаменту приділяли проекту «шаг» 5% свого робочого часу, це вже 600 тис. грн. А оскільки не тільки вони приділяли увагу цьому проекту, то можемо додати ще кількох працівників департаменту комунікацій, плюс вартість заходів, плюс вартість замовних матеріалів і публікацій (якщо таки були, але думаю були, бо боротись же з критиками шагів потрібно) і т.д. В підсумку отримаємо як мінімум кілька мільйонів гривень витрат. Це і буде управлінська вартість проекту «шаг». На 2025 рік її варто відкоригувати на коефіцієнт зростання з/п, оскільки кожен рік з/п в НБУ індексуються. По з/п голови НБУ та членів Правління цього може бути не й видно, а от по з/п директорів департаментів НБУ видно дуже добре, наприклад, між 2023 і 2024 роком виплати директору департаменту комунікацій зросли майже на 12%.

Втім, проблема управлінської вартості в тому, що мова йде не про додаткові витрати по проекту «шаг», а про бюджет проекту як такий, оскільки незалежно від того, був би проект чи ні, але ж НБУ без голови і директорів профільних департаментів не може функціонувати. Тому коли ми з Вами бачимо таку управлінську вартість проекту, то можемо дорікнути в неоптимальному управлінні, коли людей використовували в проектах, на які не мав повноваження НБУ, або які витіснили більш важливі проекти і заходи до них. Така управлінська вартість проекту має й інший бік: проект «шаг» все одно створював навантаження на департамент комунікацій і скоріш за все без цього проекту в них була б потреба в меншій кількості працівників. Тож навіть управлінська вартість проекту показує, що певні витрати з зарплатного фонду НБУ на проект «шаг» вже відбулись ще до прийняття рішення парламентом. Крім цього, до цих витрат ще варто додати витрати на заміну дизайну монети (якщо ВРУ проголосує 14093), витрати на інформаційну роботу з банками, витрати на заміну інформації на сайті НБУ і т.п.

Втрати економіки через шаг

Якщо витрати НБУ – це проблеми самого керівництва НБУ, а також привід для дискусії НБУ з парламентом на предмет розміру цих витрат, а також з ДБР і прокуратурою – щодо законності витрат на проект «шаг», то загальні економічні втрати ніхто не аналізував і не розраховував від слова ЗОВСІМ. Невдоволення бізнесу полізло з усіх щілин. Однією з перших з числа державних органів проти перейменування виступила Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР). Регулятор ринку цінних паперів висказався однозначно. Наведу заяву регулятора, яка потрапила в інформаційні агентства:

----

Комісія не підтримує прийняття законопроєкту про перейменування копійок в шаги з огляду на те, що це призведе до необхідності внесення змін до багатьох інформаційно-комунікаційних систем професійних учасників ринків капіталу, в тому числі Центрального депозитарію цінних паперів, та осіб, які провадять діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках, а також до реєстрів, ведення яких здійснюється Комісією, у зв’язку з необхідністю зміни назви грошової одиниці номінальної вартості цінних паперів.

Крім того, виникне необхідність переоформлення емітентами цінних паперів глобальних сертифікатів та свідоцтв про випуски цінних паперів, в яких зазначається інформація про номінальну вартість цінних паперів.

Вважаємо, що у період воєнного стану запропоновані законопроєктом законодавчі зміни не є першочерговими та нагальними, а також відволікатимуть зусилля та ресурси учасників ринку від головної мети — найшвидшого наближення нашої перемоги. Такі законодавчі пропозиції не мають економічного обґрунтування та доцільності, а є лише відволіканням ресурсів держави від потреб безпеки та захисту держави від країни-агресора.

----

Я цілком розділяю таку заяву. Лише зверну увагу, що виявлені НКЦПФР витрати – це тільки верхівка айсбергу. Профучасники нашого ринку та емітенти цінних паперів займають може 20-25% від загальної кількості суб’єктів господарювання, а змін потребуватимуть всі форми статистичної звітності. Наприклад, в того самого НБУ підзвітні інституції ведуть обліг в копійках, а форм тільки статистичної звітності близько тисячі. По податковій та по Держстату такі оцінки, я так розумію, просто ніхто не робив, а податкова звітність – це ж не тільки робота по заміні назви копійки на шаги з боку платників, а ще і паперова робота податкових органів.

Але найбільш комічна ситуація виникає в судовій системі. Юристи вже пишуть прямо під постами НБУ в Facebook, що оскільки рішення судів не виконуються відразу, то при заміні копійок на шаги потрібно буде звертатись до судів для виправлення «помилок» в рішеннях, ухвалах та інших документах, бо їх просто не прийме до виконання виконавча служба. Як на мене, це можна врегулювати законом, але в Проекті Закону таке врегулювання не знайдено.

Тож у підсумку ми маємо купу додаткової паперової роботи для учасників фондового ринку, податківців, банкірів, страховиків та бухгалтерів, і це навантаження має оплачуватись роботодавцем. Тому розповіді, що перейменування копійок в шаги Україні нічого не коштуватиме – є неадекватною брехнею. Я про це заявляв ще на початку жовтня, реагуючи на Законопроект 14093. Тепер це підтвердилось і незалежними оцінками НКЦПФР.

Висновки та пропозиції

1. Радив би НБУ цей радянський балаган з шагами терміново припинити. Справа не в назві шаг і не в самому факті заміни назви дрібної монети, справа – в поведінці НБУ. Слід мати на увазі, що за цим управлінським непорозумінням спостерігають не тільки населення (виборці), але й наші міжнародні партнери, які приймають рішення про виділення коштів Україні. Сумніваюсь, що вони добре оцінять «шагову ініціативу» в розпал війни, особливо якщо їм хтось розтлумачить сутність дій НБУ, який розповідає про відсутність витрат, які вже відбулись, і продовжує не помічати майбутні витрати суб’єктів господарювання.

2. Верховній Раді варто запустити процеси, які я описав в пункті «Про консультації з народом», тобто зібрати технічну та історичну команди, точно порахувати економічні втрати, зробити якісну соціологію, опитати всіх учасників ринку на предмет витрат на перейменування, і лише потім подати новий законопроект. А від НБУ парламент та Президент України мають отримати пояснення: на яких підставах проводились управлінські витрати ресурсів на проект «шаги», за комунікаційним існуванням якого спостерігала вся країна. У випадку виявлення порушень слід залучити до розслідування ДБР та Генеральну прокуратуру.

3. НБУ варто оприлюднити вартість карбування 0,5 грн та публічно обґрунтувати взагалі існування такої монети. Наскільки мені відомо, то до 2001 року 50 копійок карбувались з латуні. Одна монета важила 4,2 грама. 1 кг монет по 0,5 грн був представлений 238 монетами або 119 грн, але цей же 1 кг латуні зараз в Києві приймають як лом за 200 грн. Пізніше 0,5 грн карбували з алюмінієвої бронзи, ще пізніше – зі сталі, яку покривали латунню. Тож може статись так, що фактична собівартість карбування шагів може бути вищою за 0,5 грн за 1 штуку, бо крім матеріалів сюди слід додати витрати на гальванічне оброблення латунню. Якщо випуск однієї монети разом з матеріалами буде коштувати більше 0,5 грн, то це втрати бюджету. Все це питання суспільної значущості і вони потребують публічного роз’яснення. На жаль, публічних даних про собівартість карбування монети в 0,5 грн я не побачив.

В цілому, я підтримую риторику голови Верховної Ради України, що українцям потрібні українські гроші, а не імперські копійки, але все це має відбуватись не у виконанні НБУ, яке до того ж не можна назвати якісним.

А от голові НБУ я порадив би запровадити «корпоративний слоган НБУ» та на фасаді НБУ, а також на всіх поверхах будівлі НБУ великим літерами встановити написи «Ми служимо Народу України!», щоб керівництво НБУ не забувало, кому має служити центральний банк України.

Поки зараз виходить так, що НБУ з великими зарплатами керівного складу забуває, що має служити народу України.

І на завершенні хочу зазначити, що сьогодні головною національною ідеєю для України має бути перемога у війні з рф та повернення своїх територій в кордонах 1991 року. Якщо ми плануємо перемагати в цій війні, то нам потрібно сконцентруватись на досягненні цієї великої мети, і не відволікатись на «перейменування копійок», прикрашання газонів, вкладання бруківки в 10-ти кілометровій зоні від лінії фронту та на інші ненагальні зараз речі.

Віталій Шапран

громадянин України, член Ради НБУ (2019-2021 рр.)