Інституційна неспроможність НБУ - монетарний аспект

Днями НБУ опублікував чергові виправдання підвищенню облікової ставки (facebook.com/share/p/15g2BCuBbV/). Як завжди в складних питаннях, НБУ розраховує на брак підготовленої аудиторії по специфічній макроекономічній тематиці. Втім, навіть ці загальні пояснення не витримують критики. Наведу тільки кілька простих аргументів проти пояснень НБУ, які насправді суперечливі і місцями нікчемні.

+1,0% – це різний ефект в США та Україні

Крім того, що в Україні грошовий ринок досить інертний, є ще й певна специфіка в стимулюванні населення нести його кошти до банків. Якщо ви сидите в Федеральному резерві і піднімаєте ставки з 1% до 2%, то ви збільшуєте дохід потенційного вкладника вдвічі. Якщо ж ви сидите в НБУ і піднімаєте ставку з 13,5% до 14,5%, то темп зростання процентного доходу вкладника не такий: на 100 грн депозиту він виросте з 13,5 грн до 14,5 грн, тобто всього в 1,07 рази. В обох випадках ставку підняли на 1 процентний пункт, але у випадку з ФРС стимул був більш показовим. І саме цей стимул є ліками від інфляції, а не рух ставки центрального банку.

Неадекватність офіційного показника інфляції та прогнозів НБУ

Друга проблема у твердженні НБУ, що зростання облікової ставки підвищить захист депозитів від інфляції, полягає в тому, що наш офіційний темп споживчої інфляції прямо не відображає реальну інфляцію. І при офіційному рівні інфляції 12% для населення вона відчувається як 15-20%. Тому навіть якщо населенню запропонують ставку по депозиту 15% з гарантією держави – це не буде достатнім переконливим стимулом для утримування коштів на депозитах.

Більше того, коли ви приймаєте рішення про гривневий депозит, скажімо, 1 березня 2025 року, то вам потрібні дані не про минулу інфляцію, а про ту, яка буде в наступні 12 місяців. І тут ми маємо велику проблему: система інфляційних прогнозів НБУ під час війни дала збій. А прогнози, які не збуваються систематично, не викликають довіри.

Тож рух ставки з 13,5% до 14,5% з врахуванням перелічених факторів, навіть якщо банки піднімуть ставки на 1,5-2,0 процентних пункти, не призведе до бажаного результату. Гривневі депозити в наших банках зростають приблизно пропорційно офіційній та споживчій інфляції в природній спосіб. Значних структурних зрушень не відбувається, а 20-40 млрд доларів США на руках у населення так і залишаються поза банками. Хоча тут я можливо неправий і тепер вони потечуть у крипту або до кмітливого але неукраїнського нео-банку Revolut.

Шулерство з інфляційними очікуваннями

Розповіді НБУ про те, що ставка позитивно вплине на інфляційні очікування, насправді хитрий театр. НБУ дуже давно сформував пул фінансових аналітиків, яких опитують на предмет очікуваної інфляції. Коли я був на посаді члена Ради НБУ, я проводив ревізію всієї системи прийняття рішень по обліковій ставці, і знайшов, що аналітики, які обпитуються НБУ, насправді мають мало відношення до інфляції, проте кілька з них були пов’язаними особами зі працівниками НБУ.

Тобто працює така собі ручна команда монетарного блоку: НБУ підвищує ставку – потім «ручні» аналітики показують зниження інфляційних очікувань. А далі монетарний блок демонструє Раді НБУ та іншим стейк-холдерам «наглядну реакцію ринку», яку насправді сам і намалював. Це, м’яко кажучи, ненауковий підхід.

Цікаво, що за підсумками 2023 року НБУ сам провокував негативні очікування, коли на початку 2023 року малював інфляційні прогнози на рівні, значно вищому за таргет. А потім, коли інфляція потрапила в ціль (5,1%), то НБУ зробив вигляд, що збій в системі його прогнозування був не такий вже і страшний.

Смішний аргумент про тиск на валютний ринок при рекордних ЗВР

Щодо тиску на валютний ринок через високі (намальовані) інфляційні очікування, то пояснення нашої монетарної влади виглядають просто смішними. Вони самі відійшли від фіксованого курсу, не дочекавшись завершення гарячої фази бойових дій. Самі ходять по ринку і офіційно заявляють, що НБУ не дає курсових прогнозів, самі не реагують на сезонні (фіскальні та врожайні) коливання гривні, хоча мають всю владу над валютним ринком і рекордні ЗВР (43 млрд доларів США).

Тож НБУ сам тримає в напрузі українців, при чому як населення, так і бізнес, які не мають курсових орієнтирів. Звісно, за таких умов при низьких ставках ліквідність в гривні може піти на валютний ринок, але ж у НБУ зараз 1,7 трлн ЗВР в гривневому еквіваленті проти 2,1 трлн грн М1 (готівкова і безготівкова гривня в обігу).

Тож, не змінюючись, НБУ знову впирається в ірраціональній підхід, який шкодить обороноздатності нашої держави. Ставка знову зростає без явних бенефітів для національної економіки, при чому в НБУ накопичується 2 мішка з грошима: ЗВР (на 01.02.2025 – 43 млрд доларів США) і Ліквідність банків (403,93 млрд грн на 11.02.2025). При цьому, нам розповідають про «курсові ризики девальвації» у разі непідняття ставки аж на 1%.

Взагалі-то, ЗВР і потрібні центральним банкам для впливу на курс і його підтримки в складних ситуаціях. Я вже не кажу про те, що ЗВР у 2024 році можна було б зекономити, якби не неповторна дурнувата манера НБУ керувати валютним ринком та розгойдувати негативні очікування інфляції.

Військовим дорога ложка (кредитна гривня) до обіду (контрнаступу)

Залучення ліквідності банків до НБУ в сумі 404 млрд грн взагалі виглядає як насмішка над ринком оборонних послуг. В нас тільки на другий рік війни з’ясувалось, що оборонні компанії не мали права на пільгові кредити за програмою 5-7-9. Виробники дронів скаженіють від нестачі кредитних ресурсів, на деяких компаніях були затримки по з/п на 2 та більше місяців, а в нас 404 млрд до сих пір законсервовані в НБУ типу для боротьби з інфляцією.

Я ще розумію логіку цієї консервації на початку агресії: тоді М1 в нас був всього 1,3 трлн грн, проте зараз, коли вже 2,1 трлн грн, випуск в обіг через сектор оборони 200 млрд по пільговим ставкам взагалі мало вплинув би на інфляцію. Тож зараз така політика як і в 2023 році виглядає чимось середнім між дурістю і саботажем оборонних потреб українського суспільства.

Думаю, що якщо опитати громадян України на предмет того, чого б вони більше хотіли в 2025 році: 1) інфляції 5% і продовження війни тими ж темпами, що і в 2024 році, чи 2) інфляції 30-40% і щоб український прапор знову майорів над Бахмутом та Маріуполем, — то відповідь буде очевидною.

Питання інфляції під час війни – це питання таймінгу (вибору часу), бо оборонні витрати у 2023 під контрнаступ були б меншими ніж зараз, але ж НБУ з літа 2022 року вперто займається маринуванням грошей, відсмоктуючи їх з обігу через депозитні сертифікати, фактично за наші з Вами кошти, оскільки це «відсмоктувальне свято» фактично фінансує Уряд за рахунок коштів платників податків.

Шахрайство з інфляційними ОВДП та кабальні умови для Уряду

Апофеозом блюзнірства є твердження НБУ: «Якщо інфляція закріпиться на високому рівні, це зменшить попит на гривневі ОВДП». Нагадаю, що НБУ сам виламував Уряду руки у 2022 році, нав’язуючи Кабміну ОВДП, які прив’язані до рівня інфляції, і в т.ч. за їх рахунок НБУ виплачує відсотки за депозитними сертифікатами. Ну а розповіді, що низька дохідність по ОВДП (нижче за прогнозовану інфляцію) призведе до зменшення обсягів залучення від населення, взагалі не витримує критики, бо населення зараз в структурі ОВДП в обігу займає приблизно 4%, а попит на ОВДП збоку учасників ринку підживлюється насамперед регуляторними вимогами НБУ.

І на завершення, ми знову бачимо розповіді про те, що бухгалтерський підхід до роботи НБУ просто неприйнятний. Це типове пересмикування від людей, яким кортить на фоні зміни влади у США уникнути відповідальності. Питання не в бухгалтерському підході, а в то, що мають бути:

• Раціональне використання на оборонні потреби ресурсів, які опинились в розпорядженні державних і національних установ;
• Недопущення саботажу оборонних потреб з боку НБУ, який впродовж майже трьох років війни тримає в себе 2 мішки з грошима, на фоні їх дефіциту в оборонному сегменті і скарг на нестачу кредитних коштів;
• Справедливі кредитні відносини між Урядом та НБУ, без інфляційних ОВДП та інших субпродуктів, які не можна продати з портфелю НБУ. Відносини мають носити виключно ринковий характер. Уряд має позичати кошти на ринкових умовах, на яких їх позичають державні банки у населення;
• Маючи всю владу на валютному ринку, НБУ має перестати кошмарити валютний ринок та населення і забезпечити прийнятні курсові орієнтири;
• Поточна монетарна політика має бути змінена і ніколи не повторюватись знову. Ці підняття облікової ставки по 0,5-1% ніяк кардинально на впливають на економіку з кращого боку, а просто призводять до зростання втрат державного бюджету.

Оскільки проблемі вже більше трьох років, і очікувати змін від цієї команди НБУ не варто, а поява нової команди частково заблокована парламентом, то я почав навчати штучний інтелект управлінню центральним банком. Перший урок почався з малювання 2-х мішків з грошима в НБУ, правда ШІ переплутав гривні з доларами, але нічого, за 10-15 уроків перейдемо до валютного ринку.

Втім, крім жартів, ситуація в НБУ просто критична. Виявлені ознаки інституційної неспроможності НБУ захистити українців від: кредитів готівкою під тисячі відсотків річних, від практики продажу різних білих та синіх доларів за різними курсами тепер переконливо доповнюються фатальними прорахунками в монетарній політиці. Тож політика НБУ в цілому і системно не відповідає запитам українського суспільства, а їх комунікації на міжнародній арені здебільшого шкодять Україні.

Віталій Шапран