Про гроші на війну

Як бачимо, публічна дискусія навколо підвищення податків (як і очікувалось) зайшла в глухий кут. Найбільш жирний шматок податкового пирога (банківський податок на 50%) податковим псевдо-реформаторам не дав проковтнути МВФ. І тепер виходить, що основний тягар підвищення податків лягає на населення та на малий бізнес. То чи можна обійтись без цього чергового підвищення фіскального навантаження? Обійтись вже не можна, проте можна суттєво його зменшити. Але про все по порядку.

1. Від самого початку збільшення податку на прибуток для банків до 50% було просто гігантською помилкою. Податок вводили під впливом наддоходів банків від депозитних сертифікатів НБУ (ДС НБУ) та ОВДП, але ж базою для оподаткування автоматично став прибуток від процентних операцій (кредитування і залучення депозитів). По суті, це просто передавлює кредитний канал, оскільки змушує банки збільшувати маржу між ставками за кредитами і депозитами, а в умовах низької інфляції – це жирний хрест на пожвавлені кредитування. Я вже не кажу про юридичний ідіотизм: спробу знову ввести 50% податок заднім числом. Уявляєте стан наших банкірів? Ви типу хлопці працюйте, кредитуйте, купуйте ОВДП, а ми потім Вас повідомимо, скільки держава з Вас візьме. Ще один момент – це манера введення податку. Хотіли знову запровадити 50% для банків, але при цьому залишили 25% для фінансових компаній. Не важко здогадатись, що в умовах, коли кожний другий банк має дочірню фінку, банки просто стали б агентами своїх фінок. Добре, що від цього ідіотизму відмовились. Це перший, але не єдиний крок до пожвавлення кредитування. Втім, після правильного кроку питання «де взяти гроші» стало ще більш актуальним.

2. Починати потрібно з НБУ. Впродовж останніх 2 тижнів залишки заборгованості за ДС НБУ залишались на рівні 310-370 млрд грн. За ці залучені кошти в рамках боротьби проти інфляції НБУ виплачує ставку вищу за облікову. Це і є одне з безризикових джерел доходів банків. Але єдина мета залучення цих коштів НБУ – це зменшувати грошову масу, щоб інфляція була нижчою. До війни залишки заборгованості за ДС НБУ коливались в діапазоні близько 30-70 млрд грн, що для підтримки ліквідності системи цілком достатньо. Тож 250-300 млрд грн з ДС НБУ банки можуть відправити в бюджет через купівлю ОВДП. НБУ весь час впирався і не хотів цього робити, вказуючи на інфляційні ризики і на загрози для курсу. І от тут я Вас хочу порадувати. З жовтня 2022 по липень 2024 року готівкова гривня в обігу та безготівкова гривня (грошовий агрегат М1) зросла з 1,43 трлн грн до 1,97 трлн грн, тобто майже на 38%. По суті, це і є емісія гривні, яку публічно заперечує керівництво НБУ. Так от, ін’єкція ліквідності у 300 млрд грн при М1 1,43 трлн принесла б куди більшу інфляцію, ніж зараз при М1 майже 2 трлн грн. Тобто з часом цей форпост високих ставок від НБУ почав втрачати сенс. Другий момент – таку ін’єкцію в 250-300 млрд грн потрібно робити не за один раз, а розтягувати її на півроку, це зменшить тиск на валютний ринок і скоротить інфляційний тиск монетарного характеру. Єдине питання: якою сьогодні має бути ставка по цим ОВДП? І це цікаве питання.

3. Основна проблема монетарного режиму інфляційного таргетування в Україні в тому, що він може діяти тільки за рахунок Уряду. Розповіді керівної команди НБУ, що начебто прибуток не є метою роботи НБУ і бухгалтерський підхід тут недоречний – дитячі відмовки. Так, дійсно, за законом прибуток не є метою діяльності НБУ, але ж і наносити Державному бюджету збитки в особливо великих розмірах, та ще і під час війни (наприклад, через передавлювання ринку ОВДП) – це в принципі кримінальний злочин. Тому весь цей монетарний пафос, який тримається на простій згоді Уряду брати кошти в НБУ на умовах НБУ, розвалюється як картковий будинок від трьох питань:

1. Чи справедливо, що Уряд отримав від НБУ позику на початку війни в обсязі 400 млрд грн на умовах НБУ, а сам НБУ приблизно ж таку суму загнав в ДС НБУ і отримані від Уряду процентні доходи транзитом через себе передає банкам?
2. Чи справедливо нав’язувати Уряду неринкові умови позики в формі так званих індексних ОВДП з прив’язкою то до інфляції, то до облікової ставки, яку НБУ сам і встановлює?
3. Чи справедливим є прямий вплив дохідності ДС НБУ, яку встановлює НБУ, на вартість процентів за ОВДП? Чи може НБУ диктувати Уряду, під які відсотки займати кошти на ринку?

Відповідь тут одна на всі питання. Відносини між НБУ та Урядом мають будуватись на ринкових умовах. Я навіть підкажу вам, як визначити ці умови. Чи можна сьогодні вважати ставку на вторинному ринку ОВДП (приблизно 15%) ринковою? Ні, не можна. Ця ставка сформована під тиском альтернативної дохідності ДС НБУ. В той самий час як Мінфін бере гривню під 15%, наш шановний Ощадбанк залучає у населення річні строкові депозити під 12%, за мінусом податків це приблизно 9,5% (в інших держбанках є і менше). І ось в чому парадокс: в Ощадбанк люди без примусу несуть кошти під гарантію державного банку під 9,5% (і менше), а Мінфін вимушений залучати ресурси під 15%. З цих двох кейсів який є ринковим зрозуміло: ринковий – той, де вкладник добровільно несе кошти під гарантії, з одним і тим самим кредитним ризиком.

Саме тому всі ці індексні фантазії на базі комсомольського схематозу вже у вересні потрібно закрити через репрофайлінг боргу Уряду перед НБУ. Кажучи простою мовою: ОВДП в портфелі НБУ потрібно обміняти на нові ОВДП, випущені на ринкових справедливих умовах. Підходи до визначення ринкових умов я Вам описав. До цього репрофайлінгу слід додати ще і ОВДП в портфелі держбанків, у яких також є цікаві випуски ОВДП. А через 3-6 місяців після репрофайлінгу, коли НБУ внормує свою монетарну політику, випустити ці нові ОВДП у вільний ринок. За моїми підрахунками, цей комплекс заходів додасть в бюджет чистими 70-100 млрд грн (це вже за мінусом падіння прибутку НБУ у разі репрофайлінгу).

От ми і назбирали 300-400 млрд ліквідності для бюджету. Ще 50-70 млрд можна витрясти з державних банків, прибуток яких має перераховуватись до бюджету, на час війни їм можна залишати мінімум. Отже, ми підійшли до того, чим закрити діру в бюджеті в 500 млрд грн. Так, такі методи несуть певні ризики. Інфляція буде більшою на кілька процентів ніж ми очікували. НБУ доведеться здійснювати видатки на таргетування інфляції в межах ринкових, а не намальованих доходів. І, врешті решт, банкам доведеться виконувати свою основну функцію – кредитувати, а не отримувати від Уряду транзитом через НБУ кошти за безризиковими ДС НБУ. Думаю, що цей варіант значно кращий ніж розлякувати економічно-активне населення податками та розповідати з блакитних екранів дурниці, що за рахунок збільшення податків з таксистів, кур’єрів, манікюрниць та інших представників малого бізнесу Україна наповнить бюджет і виграє війну.

Віталій Шапран