Підсумки для України від банкрутства Silicon Valley Bank

Банкрутство Silicon Valley Bank (SVB) увійде у підручники з банківського менеджменту не тільки як банкрутство «від жадібності», але і як класичний приклад відсоткової декомпресії у банківському секторі, що викликана надто швидким зростанням процентних ставок.

Що сталось з SVB?

Насправді, підґрунтя для банкрутства SVB було закладено діями менеджменту банку ще років 10 тому. Банк обрав стратегію збирати короткі гроші від успішних стартаперів Силіконової долини і розміщувати їх в довгострокові облігації, в т.ч. в іпотечні папери. На той час ставки по іпотечним паперам були досить низькі – на рівні 1,5-2%, тому довгострокові папери виглядали привабливими і на них можна було заробити. У підсумку дюрація (часовий горизонт) портфелю активів SVB була довгою, а строковість ресурсної бази – невисокою. Такий управлінський шпагат (GAP) для розвинутих ринків є цілком нормальним в тепличних умовах, але він стає абсолютно неприйнятним для ситуацій з загостренням кредитної кризи чи процентного ризику.

І от коли Федеральний резерв став поступово, але дуже швидкими (для США) темпами, піднімати облікову ставку, то довгострокові цінні папери, які випускались з низькими ставками, тобто з меншою дохідністю, стали втрачати вартість. Бухгалтерський облік, в т.ч. за МСФО, дозволяє цю проблему відкласти до переоцінки паперів, але відкладати її вічно неможна. Перші сигнали про проблеми у SVB з’явились на ринку ще у листопаді 2022 року. У підсумку, при черговій переоцінці SVB втратив до 20% вартості портфеля, а запасів капіталу для закриття дірки в балансі йому не вистачило. SVB оголосив про додаткову емісію акцій на 2,2 млрд доларів, але регулятор не став очікувати емісії і по-суті закрив банк, передавши його санаційній установі при Федеральній корпорації зі страхування депозитів (FDIC).

Звісно, менеджмент міг би профінансувати непокритий збиток за рахунок додаткової емісії акцій, але трохи забарився з цим питанням. Останньою краплею став відтік депозитів на фоні поширення чуток про проблеми в банку.

Хто винний і які наслідки?

Відразу скажу, що вся повнота провини лежить виключно на SVB. Менеджмент банку добре знав, що основний інструмент боротьби з інфляцією в США – це облікова ставка. Менеджмент банку свідомо йшов на процентний ризик і на спекулятивну стратегію з розривом по строках між пасивами та активами. І нарешті, на відміну від України, в США дуже розвинутий ринок процентних деривативів. У менеджменту банку був доступ до інструментів хеджування від процентного ризику, але це коштувало б SVB частини прибутків, тож жадібність і жага до бонусів призвели до реалізації ситуації з банкрутством у практичній площині. Отже, основна причина банкрутства – це жадібність менеджменту і невдалий збіг обставин з відтоком депозитів та нестачею капіталу.

Хоча провини ФРС тут майже немає, тим не менше, ряд учасників ринку вже переглянули прогнози щодо підвищення ставки ФРС, насамперед, від своїх прогнозів відмовився Goldman Sachs. Бо виявляється, що центральні банки можуть створювати не тільки гроші, але і ризики. Таких жадібних банків, із надто хоробрим менеджментом, в США може бути забагато. Великі обсяги ліквідності на ринку акцій, облігацій, казначейських зобов’язань та деривативів розбалували американські банки, і тому схема «брати за дешево короткі депозити і вкладати їх в довгострокові папери» стала досить популярною на ринках США і ЄС. Отже, враховуючи, що SVB не один такий, то ФРС скоріш за все доведеться загальмувати підвищення ставки, щоб не спровокувати нову кризу зразка 2008 року.

Зміни у монетарній політиці ФРС – це тільки один наслідок, який може стати реальністю в найближчі 2-3 місяці. Банкрутство SVB вже призвело до падіння капіталізації американських банків на фондовому ринку, деякі з них за кілька днів втратили до 30% вартості своїх акцій. Слідом за цією тенденцією на ринку різко знизилась дохідність урядових та інших високоякісних паперів, а через побоювання банківської кризи у США знизились і ціни на нафту.

Дві стадії відсоткової декомпресії

Відсоткова декомпресія при різкому зростанні рівня ставок відбувається у дві стадії.

Перша стадія – це знецінення активів з фіксованими ставками. Зростання ринкових ставок призводить до того, що для того, щоб продати на вторинному ринку активи з фіксованим доходом, потрібно поступитись їх ціною для вирівнювання їх дохідності з ринковою, інакше цей актив ніхто не купить. Першу стадію реально пересидіти до часу, коли виникне необхідність переоцінки портфеля. Якщо немає стресового фактору, наприклад, різкого зростання ставок або відтоку депозитів, то і активи (цінні папери) можна додержати до їх погашення і таким чином уникнути збитків. Банкрутство в такій ситуації може виникнути тільки якщо у банку з’являються проблеми з ліквідністю, коли потрібно терміново продати довгі активи, щоб розрахуватись з вкладниками, а інших джерел ліквідності немає.

Друга стадія декомпресії більш небезпечна, але і її прояв більш довготривалий. Якщо на ринку зростає рівень ставок, а в портфелі банку багато активів з плаваючою дохідністю, то здається, що банк захищений від процентного ризику. Проте такий захист є тільки на перший погляд, оскільки зростання ставок для іпотечних позичальників означає збільшення для них регулярних платежів. Уявіть, що відсотковий платіж якогось умовного Джона за іпотекою був 2%, а став 4%. І якщо раніше Джон платив 2000 доларів на місяць за іпотекою, то після зростання відсотків він повинен буде платити вже 4000 доларів. Але чи вистачить в нього щомісячного доходу для погашення іпотеки за новими умовами? З одного боку, в цій ситуації банк перекладає ризик на позичальника, проте з іншого, – оскільки зростає відсоток проблемних кредитів на балансі банку, то просто відбувається трансформація процентного ризику в кредитний. І на виході ми маємо ті ж самі збитки, що і у випадку з SVB. Різниця тільки в тому, що на другій стадії, яка передбачає трансформацію процентного ризику в кредитний, процеси відбуваються більш повільно ніж на першій стадії. Багато з тих, хто зіштовхнеться зі зростанням іпотечних платежів, зможуть пересидіти іпотечний (кредитний) шторм за рахунок заощаджень, продажу зайвого майна або позик у родичів. Але тренд до погіршення якості іпотечних портфелів все одно буде помітним.

Висновки для України

Криза, започаткована SVB, можливо зачепить і Україну. По-перше, на міжнародних ринках капіталу вже зараз зростає дохідність спекулятивних цінних паперів і знижується дохідність якісних емітентів. Цінні папери українських емітентів завжди мали спекулятивні риси, при чому як урядові облігації, так і облігації держкомпаній не відрізнялись високою кредитною якістю. Випадок з SVB надовго закриє ринки капіталу для спекулятивних емітентів.

По-друге, повернемось до ситуації, коли влітку 2022 року відбулось різке збільшення облікової ставки НБУ: з 10% до 25%. Вище я на пальцях пояснив, чому це небезпечно. У випадку з Україною, в нас просто немає достатньої кількості довгострокових цінних паперів зі строком обігу у 10-15 років. Як правило, банківські портфелі складались з «коротких» ОВДП, термін погашення яких через 6-12 місяців спливає, тому таким банкам легше перенести переоцінку і дочекатись погашення. Інакше кажучи, їх збитки носять скоріше віртуальний характер. Також в нас не так багато банків, які можуть повторити стратегію SVB, оскільки на вітчизняному ринку крім ОВДП обмаль паперів з довгим строком погашення, а банків, які б тримали 100% робочих активів в ОВДП, взагалі мало (якщо чесно, є тільки один такий). Втім є і мінус: на відміну від США в Україні ринок процентних диривативів фактично відсутній, як відсутня і можливість хеджування процентних ризиків.

По-третє, для України найбільш небезпечною залишається друга стадія відсоткової декомпресії, коли процентний ризик трансформується в кредитний. Спостерігаючи за десятком підприємств реального сектору і за тим, як вони реагують на зростання кредитних ставок, маю невтішні новини. Звісно, є такі компанії, які знайшли можливість розрахуватись за банківськими кредитами і просто зменшити обсяг операцій, звільнивши частину персоналу. Але є і такі, що продовжують працювати вже в збиток, і за всіма ознаками вони вже не тягнуть банківський кредит.

В теорії таку трансформацію процентного ризику у відсотковий мала б пом’якшувати висока інфляція. Але в період війни виявилось, що заробляти на високій інфляції можуть лише одиниці. Як правило, рентабельність компаній сьогодні дуже обмежена втратами ринків збуту, втратами від порушення логістики, чи навіть втратами від фізичного знищення активів. Частина українських банків бачить таку ситуацію щоденно і має розумний менеджмент, тому вони не поспішають підвищувати ставки за кредитами пропорційно збільшенню облікової ставки.

Тобто виявилось, що певний захисний механізм від другої стадії відсоткової декомпресії українські банки вже виробили самостійно. Заважає їм тільки НБУ, який носиться по ринку з ідеєю зростання ставок, щоб покращити роботу монетарної трансмісії. От якщо б в нас існував розвинутий ринок процентних деривативів, то я б таку ідею підтримав, а так зусилля щодо штучного підвищення ставок через тиск на банки виглядають, м’яко кажучи, нелогічними, причому як на макро, так і на мікро рівні. Частина банків чинить опір практичній реалізації другої стадії відсоткової декомпресії, і де-факто її затягує, можливо до кращих часів. Сьогодні суспільство, експертна та банківська спільнота мають такі процеси підтримувати, оскільки вони віддаляють банківську кризу в Україні. Проте спілка юристів і теоретиків з НБУ, навпаки, роблять все, щоб наблизити банківську кризу за сценарієм SVB, тільки переробленим під Україну. Хоча про що це я? Може суворі стрес-тести, закручування нормативів, перекладання збитків від агресії РФ на акціонерів банків – це стратегія, яка написана для українських банків у Москві? Або це банальна корупційна спрага, бо якщо натякнути на можливість банкопаду 2.0, то до регулятора автоматично вишикується черга з банкірів, які не хочуть, щоб їх банк відправили до моргу (ФГВФО) і на цій підставі будуть «шукати порозуміння» з наглядом. Я б радив НАБУ, НАЗК та САП придивитись до цих процесів в НБУ більш прискіпливо. Мені дуже не хотілось би розгортання в Україні сценарію SVB (відсоткової декомпресії) з національним присмаком.

В свою чергу, вітчизняна експертна спільнота не стоїть осторонь ризиків відсоткової декомпресії. Нагадаю, що ще 19 серпня 2022 року Комісія з банківського аналізу Українського товариства фінансових аналітиків (УТФА), яку я очолюю закликала експертну спільноту не розганяти по ринку списки потенційних банків-банкрутів, у яких на балансі був помітний обсяг ОВДП. Фактично, ми інформаційно заблокували розвиток першої стадії відсоткової декомпресії. Вдячний тим експертам, які приєднались до цієї ініціативи. Зараз, коли вже пройшов час і в портфелях банків залишилось не так багато старих ОВДП з дохідністю 12% річних і менше, то ризик першої стадії декомпресії минув. Втім, ризик другої стадії ще не подоланий. Тож пильнуємо і тиснемо на генераторів дурнуватих рішень.

Віталій Шапран

Наталя Шапран