Минфин - Курсы валют Украины

Установить
uainvestor
uainvestor Рефлексії
Зарегистрирован:
22 сентября 2011

Последний раз был на сайте:
11 октября 2023 в 21:17
uainvestor — Рефлексії
Блог «Рефлексії»
16 сентября 2020, 14:45

8. Відновлення Гри: арії, або гіперборійці.

Харчова криза привела частину борійців до усвідомлення того, що їхні предки добровільно покинули рай і проміняли волю на харчі. Для масового повернення до попереднього стану праноїдства вже не було часу, тому воно стало предметом культивування тільки окремих езотеричних шкіл. Головний потік розвитку пішов у єдино можливому напрямку: для зменшення залежності від такого примхливого союзника, як дика природа, люди знайшли нових харчових союзників, почали перетворювати цю дику природу і відновили притаманний раю дух Гри. Ті, що це здійснили, сформували нову расу – Арійську, або Гіперборійську.

Нові союзники

Новими харчовими союзниками арійської людини стали тварини, що давали молоко, передусім корова і коза. Вони були оголошені священними тваринами, їх заборонено було вбивати (цей арійський звичай донині живе в Індії). Для споживання молока в дорослому віці арії змінили свою фізіологію – вони активували ген, що керує виробництвом ферменту лактази протягом усього життя, а не тільки протягом кількох років дитинства. Цим арійська раса фізіологічно відрізнялася від борійської [1].

Перші арії – трипільці, народ Ноя – перебували у стані святості, тому майже не їли м’яса, адже воно опускало у нижчі простори. Скоріше всього, залишилося тільки вживання «м’яса вепра» – як архаїчний, ще борійський ритуал причастя – долучення до духу предків. Тобто м’ясо було не продуктом харчування, а тільки ритуальною стравою, яку вживали 1–2 рази на рік. На ритуал «коління кабана» скликали родичів і сусідів, їли після обов’язкового освячення молитвою, нічого не викидали (повна утилізація, аж до ратиць і щетини). Цей звичай зберігся в багатьох українських селах донині. В результаті арійці володіють найвищою культурою споживання «м’яса вепра» – це загально відомий етнозвичаєвий маркер.

Другим союзником арійців стала курка – «курочка ряба», що несе «золоті яйця». Курей розводили не задля м’яса, а задля яєць. Третім союзником стала бджола – «божа комаха», що обдаровує людину медом – «їжею богів». Її також не можна було вбивати, адже це союзник! [2]

Здобуття нових харчових союзників дозволило аріям пом’якшити примхи рослинного світу. Це стало у великій нагоді під час чергової кліматичної кризи – значного похолодання, яке відбулося у другій половині 4 тис. до н.е. і призвело до рішучої трансформації Трипільської цивілізації [3].

Перетворення природи

На відміну від борійців, які тільки використовували вже готові дари дикої природи, арійці почали перетворювати цю природу. Вони здійснили одомашнення тварин і рослин, активно займалися селекцією, вирощували нові культури рослин і тварин.

Більше того, арійці вперше почали створювати штучну природу – техносферу. Можливо, першим складним механізмом став чумацький віз – «мажа», від якого походить слово «машина». Іншим складним механізмом став ткацький верстат: відбитки полотна залишилися на трипільській кераміці.

Повернення Гри

Все, що тільки можливо, арійці перетворили на гру. Вся практична діяльність була тотальною грою: господарські операції супроводжувалися піснями, колективні роботи більше нагадували чи то танок, чи то злагоджену роботу гігантської людської мега-машини. Яскравим прикладом такої роботи-гри є заключний епізод геніального фільму Акіро Куросави «Сім самураїв» (1954), в якому селяни під музику, співаючи і пританцьовуючи, виконують ритуал саджання рису. В Україні залишком колишньої тотальної гри була толока, коли за один день всією громадою будували хату — це було суцільне свято праці з піснями, музиками, вечірнім застіллям і веселими танцями. Люди поспішали взяти участь в толоці, бо це було цікаво і повчально.

Дотримуючись принципу «Хочеш миру – готуйся до війни», арійці розгорнули тотальну мілітаризацію народу: постійно розроблялися передові види озброєнь, регулярно здійснювалася підготовка як професійних воїнів (варни кшатріїв), так і всього населення. Але щоб не притягувати до себе негативних подій, підготовка відбувалася у вигляді веселої гри в війну, а також азартних спортивних змагань. Всесвітньо відомі античні Олімпійські, Піфійські та інші ігри були тільки блідим відблиском ігрової активності трипільців [4].

Останньою масштабною спробою відновити дух Гри стала Запорізька Січ, яка була суцільною традиційною грою з повним «ігровим набором»: окреслена територія, вільні вхід і вихід, тверді внутрішні правила, напружене життя, сповнене пригод і небезпек, радісна творчість, різка відмінність в одязі та звичаях. Яка чарівна сила тягнула українську молодь на Січ? Передусім – радісний дух Гри! Військово-чернечий орден січовиків пропонував людині сповнений ризику й пригод шлях саморозкриття. Польський історик, поет і публіцист Бартош Папроцький (1543—1614) свідчив: «для вправляння у лицарських справах туди їздять, і з шляхтичів руських, подільських та польських до них немало заїжджає, бо між них добре вивчиться можна в порядку і в чуйності лицарській» [5].

Прогрес, деградація, нові виклики

Ми пам’ятаємо, що неоантропи були самодостатньою расою. Їхні нащадки – борійці – потрапили в залежність від дикої природи. Арії повернули собі значну частину первинної самодостатності, але по-іншому: вони почали перетворювати дику природу і керувати нею. Якщо неоантропи просто використовували природу як простір для своїх ігор, а борійці намагалися пристосуватися до природних законів, то арійці почали творити свої закони і нав’язувати їх природі.

З погляду опанування навколишнього простору це був явний прогрес, натомість з погляду використання внутрішнього потенціалу – деградація. Вона виявилася у зниженні фізичних можливостей, ослабленні пам’яті та екстрасенсорних здібностей. Серед іншого, на цю думку наштовхують залишки храмового комплексу Баальбек – «міста Ваала» (бога Сонця), інша назва – Геліополіс (Ливан, 85 км на північний схід від Бейруту):

Фрагмент храмового комплексу Баальбек – «міста Ваала» (бога Сонця), інша назва – Геліополіс (Ливан, 85 км на північний схід від Бейруту).

Наприклад, борійці-атланти володіли здатністю керувати гравітацією – вони могли зменшувати вагу предметів. ТІльки цим можна пояснити мегалітичні споруди доарійської (допотопної) ери, наприклад, Баальбекську терасу, складену з кам’яних блоків вагою від 300 до 800 тон: тодішнім будівельникам простіше було преносити величезні брили, чим розрізати їх на частини. Здатність до левітації (зменшення ваги) простежується і в арійців, але в меншій мірі.

Здобувши нових союзників, які давали молоко, яйця і мед, арійці майже втратили зв’язок з найважливішою – синтезуючою мікрофлорою, яка може утворювати все необхідне з повітря. У наш час, тобто під кінець арійського циклу, в організмі більшості людей домінує утилізуюча мікрофлора, якій доводиться розкладати завали з залишків термічно обробленої, штучної та хімічно забрудненої їжі. В дуже ослабленому стані перебуває також засвоююча мікрофлора, що живиться сирою рослинною клітковиною, тому більшість людей неспроможна різко перейти на живу їжу. Це серйозна проблема сучасної людини, адже неправильне харчування є причиною майже всіх хвороб, передчасного старіння і смерті.

Ще однією серйозною загрозою є криза у стосунках зі сформованою арійцями техносферою. Якщо раніше людина керувала створеною нею технікою, то сучасна людина дедалі більше потрапляє в залежність від цієї техніки. Більше того, інтелектуалізації техніки і загальне, в тому числі вольове та інтелектуальне ослаблення людини веде до того, що техніка починає керувати людиною.

Для вирішення означених вище проблем людству треба здійснити новий цивілізаційно-расовий перехід. Ще кілька років тому це виглядало як предмет суто теоретичних пошуків. Сьогодні це вже справа практичної реалізації. Важливо все зробити швидко і грамотно.

Просмотров: 4032, сегодня — 1
Следить за новыми комментариями

Комментарии

Чтобы оставить комментарий, нужно войти или зарегистрироваться