Минфин - Курсы валют Украины

Установить
uainvestor
uainvestor Рефлексії
Зарегистрирован:
22 сентября 2011

Последний раз был на сайте:
17 октября 2024 в 04:26
uainvestor — Рефлексії
Блог «Рефлексії»
8 июля 2019, 11:25

Багатство України і надбання сім’ї.

Борітеся – поборете!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Т. Г. Шевченко

Надбання– це загальний скарб єдиного утворення, будь то країна, рід, сім’я, окрема людина.

Коли мова йде за багатства держави, то згадують копалини, економіку, культуру, спорт, природні ландшафти, і талановитих людей, звичайно. А як сказати точніше, то держава складається не з людей, а з сімей (осередків суспільства), тому і надбання країни створюється з надбань кожної окремої сім’ї. Коли ми позбавимось залежності від держави і кожний з нас самотужки виборемо щастя для власної сім’ї, то і країна стане могутньою, заможною, шанованою у світі і нарешті почне поважати і любити нас, а ми (і весь світ) її. Тож, не заможна Україна зробить щасливими нас, а навпаки, щасливі наші сімї, зроблять заможною Україну.

Це одне питання. А інше полягає в тому, що надбання сім’ї не належить лише сьогоденню, воно призначено убезпечувати і ті покоління, що прийдуть завтра, післязавтра, у прийдешніх віках, — нашої сім’ї у широкому сенсі роду, клану, нації.

Коли сьогодні ми у скруті, то сподіваємось на батьків, рідше дідів, але не згадуємо і навіть подумки не звертаємось до могутніх династій своїх славетних, вельми заможних предків. Предки не так важливі, а головним є те, що тепер саме ми повинні покласти початок таких могутніх кланів, родів, династій, коли вже за примхливою долею (у війнах, революціях, кризах), наші сім’ї втратили минулий доробок.

Принагідно зазначу, що ніякої примхливої долі не існує, — все це відомий причинно-наслідковий закон (карма, детермінізм). Коли він у певній мірі якось виправдовує наших предків, то ніяким чином не виправдовує нас самих

Не виправдовує і покарає врешті.

Попри недолугі розмови, ми, більшість, так званих, цивілізованих народів — безбожники, і ведуть нас життєвим шляхом підсвідомі тваринні інстинкти збереження життя і продовження роду. Якби не головний інстинкт прагнення до любові і єдності з Творцем, ми так і залишились би на рівні диких флори і фауни. А ні, так повірив би у Бога якийсь інший природний вид: мавпи, кажани, дельфіни, бджоли, гриби, баобаби. Їх би і «вибрав» своїм народом Логос Яхве (Єгова), і створив для нього майже таку ж Біблію. А вони винайшли би колесо, гроші, зброю масового ураження, приручили би людей, навчили нас смалити сміття, танцювати гопака і грати на балалайці… .

Я майже нічим не відрізняюсь від пересічних українців, власне, одним з них і є. Тож, розповідаючи за себе, я буду мати на увазі саме вас. Читачі можуть сміливо вважати мене своїм дзеркалом: що міг і можу робити я сам, на те здатний майже кожний з вас. Попри латинський вислів «QuodlicetJovinonlicetbovi» (Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику), на глибинному рівні ми всі рівні і єдині.

Я давно цікавлюсь фінансами, тому постійно отримую купу відповідних пропозицій щодо фінансових проектів різного ступеню доходності і ризику, заради досягнення заможного щасливого життя. Звичайно, я міг би переповідати їх вам, маючи з того певний зиск, але не готовий кривити душею навіть за пристойну винагороду. Вважаю, що наразі, коли більшість моїх співвітчизників (і я з ними) знаходяться на етапі первинного накопичення того самого надбання, за яке мова йшла вище. Наразі нам майже нічого примножувати, — поки хтось наполегливо вимагає збагачуватися, я виступаю за здолання бідності. Тому моє майбутнє оповідання буде стосуватись визначених мною трьох початкових парадигм: виживання, продовження роду і розвитку. Пізніше, як буде питання, розповім за них детальніше, а поки торкнусь коротко.

Парадигма виживання – це матеріальний (а власне, фінансовий) рівень.

Ми вважаємо себе захищеними від життєвих негараздів, коли маємо готівку, валюту і певні матеріальні активи (нерухомість, бізнеси, коштовності, цінні папери тощо).

Нині я виходжу з того, що сімейна споруда має заснуватися на чотирьох наріжних каменях (розповідь за яких буде незабаром):

  • пенсійне забезпечення (НПФ), як накопичувальний фонд для будь-яких сімейних цілей;
  • фінансове убезпечення сімей від людських і майнових втрат (НСЖ);
  • нерухомість, як реальний актив і запас захисту.
  • співпраця з мережевими компаніями MLM, як джерело створення інвестиційного бюджету розвитку.

НПФ– це громадське добровільне об’єднання учасників за типом гаражного чи садового кооператива з метою забезпечення власної пенсії.

НСЖ– це загальний солідарний фонд, що за рахунок невеличкий внесків від багатьох страхувальників, у скрутних обставинах надає сім’ї досить великі фінансові ресурси.

Нерухомість– це матеріальний актив, що з одного боку, забезпечує сім’ю дахом і затишком, з другого боку, переданий в оренду, створює грошові потоки, а перетворений у готівку, вирішує низку поточних проблем, питань, мрій і бажань членів сім’ї.

Мережеві компанії MLM – це найбільш прогресивний спосіб обміну таланами, товарами, послугами, дозволяє нам працювати і заробляти на свої сім’ї і їхні цілі.

Не заперечую, що кожний з базових інструментів поодиноко використовуються українцями досить ефективно, але за відсутності стратегії, їх результати часто-густо направляються на споживання, а по суті, каналізуються. Індивідуальна стратегія полягає в творчому поєднанні всіх чотирьох інструментів. І це стане лише початком на шляху до двох наступних парадигм.

Парадигма продовження роду – це удосконалення духу (характеру людини).

Ми розуміємо, що з часом гроші знецініються, а матеріальні активи руйнуються, знищуються або втрачають свою вартість, і покладатись тільки на них, і ризиковано, і нерозумно. Тому звертаємось до більш надійних духовних скарбів, що завжди з нами. За Біантом, «Все своє ношу з собою»(лат. Omnia mea mecum porto). Це знання, досвід, здатності, морально-етичні чесноти, характер, світогляд. Коли матеріальне втрачено, то силою духу їх можна відновити, заново створити і вчергове збільшити.

Парадигма розвитку – це Любов до Творця і єдність з Ним.

Але і духовні скарби теж не вічні. Інформація застаріває, довго не використовувані здатності втрачаються, старіння і хвороби ослаблюють розум, волю, псують характер, змінюють світогляд. Так, нашою головною метою не може бути ні дух, ні, тим більше, ілюзійна матерія.

Крім того, ще існують наші душевні найсвітліші найтонші почуття: милосердя, ніжність, прихильність, жертовність, кохання.., але і вони проходять.

Тому свідомо, а частіше підсвідомо, ми шукаємо справді вічного — того, що створив і подарував нам цей чудовий, але плинний Світ, — нашого вічного єдиного Творця. Прагнення до Нього, є наша головна істинна мета.

Далі буде «Чи можлива фінансова незалежність твоєх родини?

Просмотров: 563, сегодня — 0
Следить за новыми комментариями

Комментарии

Чтобы оставить комментарий, нужно войти или зарегистрироваться