Рівновага на ринку

Останнім часом розгорілися суперечки з приводу встановлення рівноважного курсу національної валюти, себто гривні.

З цього приводу пропоную читачам одну задачу з мікроекономіки.

Коментар автора. Задачу розв’язував я сам особисто, задача елементарна, проте вона яскраво демонструє ефект втручання держави у встановлені цін на ринку. В якості товару, в даному випадку, виступає валюта. Таку ціну, зазвичай, встановлює ринок самостійно. В результаті наступає рівновага попиту і пропозиції, а ціна валюти (ринковий курс) визначає рівноважний курс. Зрозуміло, що цей процес відбувається в динаміці, тобто на кожний момент часу може бути свій рівноважний курс. За умови стабільності в економіці такий курс може тривалий час бути стабільним або мати незначні коливання, на які громадяни можуть взагалі не звертати уваги. В умовах кризи курс може мати значні коливання. Підкреслюю: саме коливання навколо певного рівноважного курсу. Якщо ж курс стрімко зростає за короткі проміжки часу, то про встановлення рівноваги говорити не доводиться. Але давайте повернемося до задачі. На графіку чітко видно, що встановлення державою ціни нижче від рівноважної призводить до дефіциту даного товару на ринку. Ціна є привабливою для споживача, але вона є несприятливою для виробника. Виникає дефіцит товару. З цією ситуацією ми, хто виріс в СРСР, знайомі в повній мірі. Але і молоді українці теж наїдяться такого дефіциту вдосталь. В СРСР м'ясо, гарні жіночі чобітки чи то джинси придбати можна було на ринку по ринковій ціні, яка значно перевищувала державну. І те, що ми спостерігаємо на валютному ринку нині, це рудименти колишнього СРСР, оскільки нинішня влада родом звідти, з СРСР, і нічого путнього, крім спекуляцій, робити не вміє. Адже це так зручно. Беремо газ з Росії, створюємо таку собі фірму-прокладку, як наприклад «РосУкрЭнерго АГ», яка купує газ по одній ціні і продає в Україну по другій, але вищій. Маржу, звичайно, ділять ті, хто реально керують такою ситуацією. Жив-був такий собі Вітя, який отримав кличку Вітя-2 проценти. І ці 2 проценти, це та частка, яку він собі отримував за такий ґешефт. Були і інші, які стали нині найбагатшими людьми світу. Тут були королі і королеви і вони рвуться до влади і нині, оскільки відбити цю звичку неспроможна навіть тюрма.

В часи розвалу СРСР і становлення України перепродували (спекулювали) всим, до чого був доступ. Всим, в тому змісті, що всим. Абсолютно. Від ешелонів бензину до вагонів сірників на базах. Звичайно, що купувалося по державній ціні, а продавалося за валюту, або хай і не за валюту, але по значно вищій ціні. Оскільки сірники, наприклад, лежали на складах і мали ціну в 1 копійку, за яку й купувалися звичайно, а ринкова ціна вже була в карбованцях (потім гривнях), тобто в сотні разів більша.

Так от. Чому так владі хочеться фіксованого курсу? Та по одній простій причині. Вона, влада, може придбати валюту прямо в банку чи то НБУ, а продати може за посередництвом валютних спекулянтів, але значно дорожче. І дбає вона, влада, не про народ і не про низьку ціну на газ. Вона дбає про себе і боїться ринкового курсу гірше смерті. Ось чому я говорю, що в нас немає незалежної України. В нас продовжує панувати соціалізм з СРСР, де спекуляції перейшли на державний рівень.