цирк та й годі

Хочу поділитися досвідом «спілкування» з банком ПУМБ, який, здається, застряг у 2005 році, попри 2026-й на календарі.
Ситуація класична: я працюю у креативній індустрії (музичний лейбл), отримую гонорари через міжнародну платформу EasyStaff. Банк побачив P2P-перекази, перелякався і заблокував рахунок. Оскільки я перебуваю за кордоном і не маю часу грати в бюрократичний пінг-понг з довідками, я вирішив просто розірвати стосунки з банком. Здавалося б, що може бути простіше?
Але тут почався справжній цирк:
1. Я надсилаю офіційну заяву на закриття рахунку на їхню пошту. Підписую її через Дія.Підпис. Це державний стандарт, юридичний аналог «мокрої» печатки.
2. Відповідь підтримки в чаті гідна окремої комедійної премії: «Ми закриємо рахунок, але за грошима (а там не 20 гривень на балансі) ви маєте прийти особисто у відділення».
3. На моє зауваження, що я за кордоном, а закон зобов’язує приймати цифрові підписи, банк відповідає в стилі: «У нас такі процеси».
Тобто, дорогий ПУМБ, ви серйозно? Ви витрачаєте мільйони на рекламу «сучасного банкінгу», але при цьому ігноруєте Закон України «Про електронні довірчі послуги» та постанови НБУ про дистанційне обслуговування? Ви очікуєте, що клієнт має купувати квиток на літак, щоб просто забрати свої гроші, бо ваш ІТ-відділ не навчився обробляти файли з Дії?
Це виглядає не як «безпека», а як непрофесіоналізм вищої проби та спроба якомога довше покрутити чужі гроші в себе на балансі.
Для банку: Скаргу в НБУ вже відправлено. Номер звернення надішлю в чат, як тільки отримаю СМС від регулятора. Можливо, хоча б Нацбанк нагадає вам, що цифровізація — це не тільки гарний застосунок, а ще й дотримання законів.
Клієнтам на майбутнє: якщо ви за кордоном — тримайтеся від цього «мамонто-банку» якомога далі, бо ваші гроші стануть заручниками їхніх «внутрішніх процесів».