Вкрай негативне враження від дій Монобанка!

У мене була відкрита відновлювальна кредитна лінія з кредитним лімітом 17 829 грн. На момент надходження власних коштів кредитний ліміт був використаний, однак простроченої заборгованості не було, прострочення платежу не було, мінімального платежу не було.

Цю обставину представник monobank прямо підтвердив у листуванні:

«На момент поповнення картки у вас не було простроченої заборгованості, але кредитний ліміт був використаний, тому кошти пішли у погашення боргу».

Тобто сам Банк визнав, що кошти були спрямовані на погашення використаної кредитної лінії не через наявність прострочення, а виключно через факт використання кредитного ліміту.

У результаті власні кошти, які надходили на картку, не залишалися доступним власним залишком, а автоматично спрямовувалися на зменшення використаної кредитної лінії.

При цьому оператор спочатку пояснював ситуацію виключно тим, що це «механізм роботи кредитної картки». Після того як я почала вимагати конкретне договірне обґрунтування, Банк послався на п. 3.9.1 Умов та Правил, відповідно до якого Банк має право за замовчуванням спрямовувати грошові кошти на погашення заборгованості.

Однак виникає принципове питання: як саме Банк трактує використану, але не прострочену суму відновлювальної кредитної лінії як «Заборгованість» у розумінні цього пункту та чому це дає Банку право автоматично спрямовувати на її погашення будь-які власні кошти клієнта?

Я не заперечую свого кредитного зобов’язання та не ухиляюся від його погашення. Моє питання полягає у правомірності та прозорості механізму, за якого при відсутності прострочення та простроченої заборгованості власні кошти клієнта автоматично використовуються для зменшення використаної кредитної лінії.

Особливо неприпустимою вважаю якість комунікації з клієнтом.

Під час діалогу я неодноразово ставила конкретні питання щодо:

* правової та договірної підстави такого механізму;
* застосування п. 3.9.1 Умов та Правил;
* його застосування до заробітної плати та інших власних коштів;
* відсутності прострочення;
* фактичних сум, які були спрямовані на погашення кредитної лінії;
* конкретної редакції Умов та Правил, чинної на момент операцій.

Замість послідовної та вичерпної відповіді оператори спочатку надавали загальні пояснення про «технічний механізм», потім посилалися на договірний пункт, а після подальших уточнень фактично припинили діалог.

Фінальне повідомлення оператора:

«Бачу, що тема для вас дуже важлива, але ми вже надали всю інформацію з цього питання. Якщо виникнуть нові запитання — пишіть будь-коли, завжди допоможемо. Змушений завершити діалог».

Вважаю такий спосіб комунікації неприпустимим для банку, особливо коли клієнт ставить конкретні питання щодо операцій із власними коштами.

Окремо звертаю увагу на суперечливість пояснень представників Банку: спочатку було заявлено, що це виключно «механізм роботи кредитної картки», а згодом Банк послався на конкретний пункт Умов та Правил як на договірну підставу.

Я очікую від monobank не шаблонних відповідей та не припинення діалогу, а чіткої, послідовної та документально підтвердженої позиції щодо того, на якій саме підставі власні кошти клієнта автоматично спрямовуються на погашення використаної, але не простроченої відновлювальної кредитної лінії.

Вважаю дії Банку та спосіб розгляду мого звернення такими, що потребують належної оцінки. У разі ненадання вмотивованої відповіді залишаю за собою право звертатися до Національного банку України та використовувати інші передбачені законом способи захисту своїх прав та інтересів.

Оцінка взаємодії з monobank у цій ситуації — 1/5.

Проблема не в самому існуванні кредитної заборгованості, а у непрозорому застосуванні механізму автоматичного спрямування власних коштів клієнта та неналежній комунікації Банку при спробі отримати конкретне обґрунтування.
В свою чергу лишаю за собою право звернутися зі скаргою на такі дії банку в НБУ.