Творчість вкладників вражає ! Читайте «поему-бувальщину» !

Вкрали гроші у бабусі в Михайлівськім банку
Збирала бабуся копійки,
Й несла їх до Михайлівського банку.
Не знала і не думала старенька,
Що попала в сіті – у приманку.
Складала на рахунок копійки,
Не лишні гроші їй були, а хвора була дуже,
Бо знала, що в лікарні без грошей
Ніхто їй не поможе.
Та лихо сталось тут лишень –
Банк став чомусь неплатоспроможний,
Закрили його миттю – за один день,
Сказали бабці: Грошей забрати не можна!
А бабця ж банку довіряла,
І гроші несла не в якусь контору.
Вона надіялась, чекала,
Що фонд гарантування їй поможе хворій.
НБУ на пуп кричить, мов та змія сичить:
Всі гроші у народу вкрали Поліщуки і Дорошенки,
Куди ж дивилось НБУ й до цього допустило,
Бо грошей було на рахунках чималенько.
Надіялась, що гроші їй повернуть за Законом,
Та фонд гарантування закрив на цеє очі.
Прикинувся він ненажерливим драконом,
І гроші повертать ніяк не хоче.
Мовляв, здавали бабцю ви в компанію якусь,
А їх там нечеснії злодюги вкрали.
Та разом з тим промовчали чомусь,
Що гроші компанія бабусі на рахунок перерахувала.
То де ж з рахунка гроші ті поділись,
Можливо, хтось нагрів тут руки.
В бабусі лиш договір й квитанція із каси залишились,
Нема грошей, вона переживає і терпить душевні муки.
Куди ж дививсь куратор у той час,
Що пів року сидів у Михайлівськім банку,
На все це очі закривав,
Можливо, вигідна була оця приманка?
Чекали, що люди більше грошей нанесуть,
Щоб потім їх побільше вкрасти.
І наперед вже знали, що їх не повернуть,
Бо видався шматок людський їм, бачте, ласий.
Сказали бабці: грошей ми вам не повернем,
Хоч фонд по Закону не повинен відмовляти.
Мабуть, склався в них такий тандем –
Людей бідних і нещасних грабувати.
Вони, мабуть, в цей час фальшують списки,
Щоб потім людям гроші не віддати.
Аж страшно, як же після цього, звісно,
Прийдеться банкам довіряти.
Цікаво, хто ж допустив компанії оті,
В середині банків працювати,
Мабуть домовились усі,
Щоб легше вкла