Скарга щодо втрати грошових коштів внаслідок дій персоналу

Я користуюся послугами todobank. Так, 08.05.2020 у мене було знято з рахунку 200 грн. при користуванні банкоматом стороннього банку. Гроші отримані не були, чек не виданий. Того ж дня звернулася на гарячу лінію Мегабанку та отримала рекомендацію звернутися до відділення банку із заявою про незгоду з транзакцією.
12.05.2020 (найближчий робочий день) звернулася до відділення Мегабанку № 16 у м. Харкові, працівнику було описано вищевказану ситуацію та працівник видав мені для підписання відповідну форму заяви про незгоду з транзакцією.
05.06.2020 з мого банківськго рахунку було списано 400 грн. Зателефонувавши до гарячої лінії оператор порекомендувала звернулися до гарячої лінії у робочий день, а щодо розгляду заяви про незгоду з транзанцією, то повідомила що вона на розгляді до 90 днів.
09.06.2020 зателефонувавши до гарячої лінії Мегабанку стало відомо, що списання 400 грн. з мого рахунку відбулося за послуги з розгляду заяви про незгоду з транзакцією (200 грн.) та у зв’язку з «непідтвердженням» неправомірного списання (200 грн.). Після цього, зателефонувавши до відділення банку № 16, отримала відповідь що раніше розгляд таких заяв був безкоштовний, а як на теперешній час їм невідомо, запропонували звернутися на гарячу лінію.
Знову звернувшись до гарячої лінії, з проханням повідомити як на сайті побачити тарифи банку щодо таких операцій, отримала відповідь що сайт банку не працює.
Таким чином, втративши гроші в результаті дій стороннього банку (або іншої особи, яка забрала мої грошові кошти з банкомату), втрачено вдвічі більше, звернувшись за допомогою до Мегабанку, клієнтом якого я є.
Так, ані оператором гарячої лінії, ані працівником банку не було попереджено мене про те що дана послуга платна та коштує рівно стільки, скільки я бажаю повернути внаслідок їх неотримання, тобто писати таку заяву для мене не було сенсу.
Отже, працівники Мегабанку або некомпетентні або навмисно нав'язують платні послуги.
Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт має право на інформацію, обов’язковість надання якої передбачена законом. Банк зобов’язаний мати власний веб-сайт та розміщувати на ньому інформацію, визначену законами, нормативно-правовими актами Національного банку України, а також нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Банк несе відповідальність за актуальність та достовірність інформації, розміщеної на його веб-сайті.
Натомість, банк що списує кошти з мого рахунку навіть не має працюючого веб-сайту.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» порушенням прав споживачів також є ситуація, якщо при наданні послуги, яку споживач може одержати лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди.
Окрім того, порушенням прав споживачів є обмеження прав споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Таким чином, дії банку, а саме: відсутність працюючого веб-сайту, встановлення несправедливих тарифів на розслідування спірних ситуацій, неповідомлення операторами гарячої лінії та безпосередніми працівниками банку щодо вартості та доцільності послуг, в сукупності свідчать про порушенням банком Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про захист прав споживачів».
Такому банку не місце у банківській системі України.