Не там шукаємо винних

2019 році «Армія, мова, віра» програла «Слузі народу». Тобто так був і Роттердам+, були й Свинарчуки і стіна Яценюка. В цілому багато що було.

Але армія 2014, та армія 2022, це не тільки провина президентів, це провина суспільства. До 2014, Росія була — друзяко, або «там в мене родичі, друзі», в нас одна перемога, в нас єдина історія (били Наполеона, Гітлера… разом) після 2014 було — «війна десь там на Сході», якось пора закічувати.

Інфантелізм суспільства. Це може стати вироком Україні.

Проблема в тому, що суспільство шукає простих рішен, штибу: «Рубати руки корупціонерам», «Повісити олігархів».

Чим це відрізняється від балачок Кравчука про другу «Францію»? Та нічим. Знову ми хочемо простих рішень:

«Як підняти зарплати в 10 разів, видати всі по 3-ці в Центрі з видом на південь, при цьому знизити ціни та тарифи в 3-чі». Відповідь реальна одна — Ніяк!