Переговори

Прошу не записувати мене до капітулянтів чи песимістів, але моя думка щодо переговорів дуже, скажімо так, стримана. І ми маємо психологічно готуватись до дуже неприємних умов перемир’я. І не поспішати клеймити зрадниками кожного, хто пропонує домовлятись.
Нижче спробую максимально беземоційно розписати чому.

Факти:
* втрати РФ: 191 танк, 816 ББМ, 29 літаків, 29 гелікоптерів, 5300 ОС вбитими (+, хай буде, 20 000 — 30 000 пораненими)
* армія РФ: 12 500 танків (~ 3 000 активних, решта в резерві), 30 000 ББМ, 1 500 бойових літаків, 1500 гелікоптерів (з них 500 ударних), 6 500 САУ, 7 500 гармат, 850 000 ОС (без врахування резерву)

Висновок: втрати у загальному масштабі для них терпимі (особливо для держави з принципом «нарожают»).

Причини високих втрат РФ:
* дуже довгі рейди, під час яких діє цілий букет негативу для наступаючих: проблеми логістики (пальне, боєприпаси, харчі), зламана техніка, незнайома місцевість, відсутність будь-якого прикриття (ні артилерії, ні авіації, ні ППО), зв’язок
* вороже налаштоване населення
* шапкозакидацький інструктаж
* інструкція мінімально шкодити цивільним (принаймні у містах, де інформацію неможливо втаємничити)

Досягнення РФ:
* вклинювання на півночі
* Бердянськ
* вклинювання через Конотоп
* закріплення на береговій лінії північніше перешийка

Провали РФ:
* бліцкріг провалено
* досі нема сухопутного коридору до Криму

---

Тепер до прогнозів.
Війна має свою логіку. Швидка зміна лінії фронту, загальний бардак, умовний гуманізм вивітрюються по ходу бойових дій.
Якщо Україна ставить неприйнятні для РФ умови, вони можуть перейти у позиційну війну:
* закріпитись на позиціях
* підтягнути ППО, артилерію
* налагодити стабільну логістику

При позиційній війні одразу зникає весь описаний вище букет наших переваг, оскільки ситуація для підрозділів РФ змінюєтья:
* нема проблем з пальним
* є умовно необмежена кількість боєприпасів
* техніка далеко не іздить, відповідно не ламається
* маневри ппрорводяться на біль-менш знайомій місцевості
* надійне прикриття
* «зачищене» населення
* серйозний настрій на війну, а не на парад з квітами

Позиційна війна перебачає повільне та методичне знищення позицій противника (тобто наших). Враховуючи те, що війна йде не просто на нашій території, а у безпосередній близькості до міст, це означає поступове повне руйнування Києва, Чернігова, Сум, Харкова, Маріуполя, Херсона.
Це означає обвал економіки.
Оскільки у такій війні нема явно вираженої наступаючої сторони, то співвідношення втрат різко вирівнюється. Різко зростає витрата боєприпасів. І т.д. і т.п.

Вважаю, що така війна нам категорично не вигідна.

Натомність, втрати РФ у економічній війні просто катастрофічні, оскільки на фронті вони воюють лише з Україною, а от економічно їх б’є весь світ.

Звідси висновок.
Потрібно підписувати будь-які обіцянки (окрім зовсім дебільних, типу роззброєння). Бажано домогтись відведення військ РФ від великих міст. І далі чекати розвалу РФ внаслідок санкцій. Чекати стільки, скільки буде потрібно.
Коли вона розвалиться, всі території будуть звільнені, а всі обіцянки можна буде послати подалі.